ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 305/137/22
провадження № 61-13026св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: заклад дошкільної освіти с. Лазещина Ясінянської селищної ради, відділ освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області, у складі судді Ємчука В. Е., від 30 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Фазикош Г. В., Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., від 30 березня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до закладу дошкільної освіти с. Лазещина Ясінянської селищної ради (далі - заклад дошкільної освіти с. Лазещина), відділу освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що вона працює завідувачем господарства в закладі дошкільної освіти с. Лазещина.
3. 05 листопада 2021 року їй було вручено наказ директора закладу дошкільної освіти с. Лазещина від 05 листопада 2021 року № 32-к про відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення проти COVID-19.
4. Позивачка вважала цей наказ незаконним, оскільки він порушує її право на працю.
5. Зауважувала, що будь-яке обмеження права повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових норм. Наказ, який встановлює обмеження її трудових прав порівняно з іншими працівниками залежно від наявності документів щодо вакцинування проти COVID-19, є дискримінаційним. Лікарські засоби для специфічної профілактики коронавірусної хвороби COVID-19, які зареєстровані та дозволені для використання в Україні, на сьогодні є новими, ризикованими, сумнівними за змістом, до того ж не пройшли повний цикл клінічних випробувань, не вивчені їх побічні ефекти і протипоказання. Вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19 є правом, а не обов`язком людини. Відмова від участі в медичних експериментах не може бути підставою для відсторонення від роботи та позбавлення грошового забезпечення.
6. Респіраторна хвороба COVID-19 не охоплюється визначеним законом переліком хвороб, профілактичні щеплення проти яких є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Крім того, визначення переліку інфекційних хвороб, від яких є обов`язковими профілактичні щеплення, є компетенцією законодавчого органу, оскільки хвороби відносно яких є обов`язковими профілактичні щеплення є складовим елементом основ охорони здоров`я і повинні регулюватись виключно законом, а не будь яким іншим підзаконним нормативно-правовим актом.
7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ № 32-К від 05 листопада 2021 року "Про відсторонення
від роботи ОСОБА_1", поновити її у виконанні трудових обов`язків та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
8. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області
від 30 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
9. Суди попередніх інстанцій вказали на те, що позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації, відповідних документів щодо наявності абсолютних протипоказань до профілактичних щеплень роботодавцю не надала, у зв`язку з чим роботодавець обґрунтовано, з дотриманням чинного законодавства, відсторонив її від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. 29 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у справі № 305/137/22.
12. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.
13. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 159/7402/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Вказує, що відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення проти COVID-19 не передбачене законодавством України, а постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 про введення карантину є незаконною та не підлягає виконанню.
16. Вважає, що внаслідок безпідставного відсторонення від роботи порушено її право на працю. Зауважує, що не бажає брати участь у медичних експериментах, випробуваннях відповідних вакцин проти COVID-19, а примусове щеплення суперечить чинному законодавству.
17. Звертає увагу на те, що у роботодавця право на вирішення питання щодо відсторонення її від роботи не могло виникнути раніше 08 листопада 2021 року, дня набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров`я України
від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
18. У листопаді 2023 року відділ освіти, культури, молоді та спорту Ясінянської селищної ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без змін.
19. Зауважує, що відсторонення позивачки від роботи проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Позивачка помилково ототожнює поняття вакцинації та медичних дослідів, які не є подібними. Вказує на значну кількість соціальних контактів позивачки на робочому місці у закладі дошкільної освіти.
Обставини справи, встановлені судами
20. ОСОБА_1 працює на посаді завідувача господарства Закладу дошкільної освіти с. Лазещина та із 08 листопада 2021 року була відсторонена від роботи на час відсутності щеплення від COVID-19 відповідно до наказу відповідача № 32-к.
21. Відстороненню позивачки передувало повідомлення про обовʼязкове профілактичне щеплення проти COVID-19, яким ОСОБА_1 запропоновано надати документ, що підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595. При цьому, позивачку попереджено, що у випадку ненадання одного із зазначених документів, вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". З цим повідомленням ОСОБА_1 була ознайомлена та отримала його копію.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
22. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
23. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
24. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.