ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 369/3412/17
провадження № 61-2912св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федоренко Олена Ігорівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотова Ольга Віталіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Семашко Дмитро Миколайович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Верланова С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федоренко О. І. (далі - приватний нотаріус Федоренко О. І.), приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотова О. В.
(далі - приватний нотаріус Федотова О. В.), про визнання заповіту недійсним.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якої він звернувся до приватного нотаріуса Федоренко О. І. із заявою про прийняття спадщини за законом.
3. 11 вересня 2015 року приватний нотаріус Федоренко О. І. видала йому свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку грошових вкладів, що знаходяться у ТВБВ № 10026/0838 (старий № 5399/063 м. Боярка) на рахунку № НОМЕР_1 (депозитний) у сумі 59 500 грн, на рахунку
№ НОМЕР_2 у сумі 75 347,52 грн, на рахунку № НОМЕР_3 у сумі
2 445,26 грн, що належали померлій ОСОБА_4 .
4. Крім того приватний нотаріус Федоренко О. І. повідомила, що 29 жовтня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким заповіла на випадок своєї смерті майно, яке належало їй на праві власності, а саме житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1, своєму сину (брату позивача) ОСОБА_3, заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Федотовою О. В. та зареєстрований у реєстрі за
№ 6208.
5. При ознайомленні із вказаним заповітом позивач визначив, що підпис на заповіті не є підписом спадкодавця, що свідчить про його підробку.
6. Крім того, вважає, що заповіт не відповідає волі ОСОБА_4, оскільки за життя вона хотіла залишити саме йому земельну ділянку та будинок, в якому вони разом проживали, про що неодноразово розповідала родичам та друзям.
7. Стверджував, що мати не спілкувалась із ОСОБА_3 тривалий час, у них були неприязні відносини, відповідач проживав у Латвійській Республіці, не приїздив та не допомагав і не цікавився її станом здоров`я матері.
8. Спадкодавець на час складання заповіту була особою похилого віку
(80 років), тяжко хворіла, погано ходила і не виходила з будинку взагалі, погано бачила та в останні роки життя в неї розвивався віковий склероз, почастішали випадки несприйняття дійсних подій.
9. Зауважував, що відповідач надіслав на його електронну адресу копію заповіту, який відрізняється від заповіту, що знаходиться у нотаріуса
з різними написом і підписом спадкодавця, що підтверджує той факт, що спадкодавця було введено в оману, скориставшись її похилим віком та станом здоров`я, а вона не усвідомлювала своїх дій при складанні заповіту.
10. Згідно з витягом із акта огляду МСЕК від 17 листопада 2002 року ОСОБА_4 було встановлено І групу інвалідності, що свідчить про нездатність її до самообслуговування, самостійного пересування та повної залежності від інших осіб, нездатності контролювати свою поведінку, тобто не здатності усвідомлювати свої дії при складанні заповіту 29 жовтня 2004 року.
11. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений 29 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Федотовою О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 6208
12. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 26 червня 2020 року замінено позивача ОСОБА_1 на його правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 16 червня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, у позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що оспорюваний позивачем заповіт складено та посвідчено з додержанням вимог закону, волевиявлення заповідача було вільним, підписання заповіту ОСОБА_4 підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи № 15985/15986/19-32 від 14 листопада 2019 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат
Семашко Д. М., просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. 26 лютого 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат
Семашко Д. М., подала касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у травні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
17. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, Верховного Суду
від 03 червня 2020 року у справі № 278/2967/15-ц, від 17 червня
2020 року у справі № 347/1933/16, від 22 червня 2020 року у справі № 376/946/17, від 14 травня 2018 року у справі № 756/14304/16-ц,
від 01 липня 2020 року у справі № 637/228/17, від 18 вересня 2019 року
у справі № 204/9143/13-ц, від 24 січня 2019 року у справі № 301/2702/16-ц,
від 22 січня 2020 року у справі № 363/4990/15-ц, від 09 жовтня 2019 року
у справі № 604/136/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/8776/18,
від 16 травня 2018 року у справі № 564/1226/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Вважає, що суди дійшли передчасного висновку про відмову в позові, пославшись лише на висновок експерта, без дослідження інших доказів.
21. Крім того, суди не звернули увагу, що висновок експерта складений
з порушенням пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, згідно з яким строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів.
22. Також судом першої інстанції не витребувано оригінал заповіту для огляду в судовому засіданні та безпідставно відхилено заяву про виклик та допит свідків.
23. Суди не взяли до уваги пояснення відповідача ОСОБА_3 який пояснив, що є заповіт який знаходиться в нього, а інший екземпляр заповіту
є підробленим, чим фактично визнав позов.
24. Вказує, що суд апеляційної інстанції не повідомив відповідача про розгляд справи та не направив на його адресу копію апеляційної скарги
з додатками.
25. Суди не застосували Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод та практику Верховного Суду.
26. Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не направив на адресу позивача та /або його представника повний текст свого рішення.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановлені судами
27. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є синами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
28. 29 жовтня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Федотовою О. В. та зареєстрований в реєстрі за
№ 6208, яким на випадок своєї смерті заповіла належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1
ОСОБА_3 .
29. Згідно з витягом із акта огляду МСЕК № 222473 ОСОБА_4
з 16 листопада 2004 року встановлено І групу інвалідності.
30. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
31. 18 березня 2015 року приватним нотаріусом Федоренко О. І. заведено спадкову справу № 212015 після смерті ОСОБА_4 .
32. 18 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
33. ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка посвідчена 16 червня 2015 року ОСОБА_6 - радником з консульських питань Посольства України в Латвійській Республіці.
34. Приватним нотаріусом Федоренко О. І. 11 вересня 2015 року
ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за № 1223, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її син ОСОБА_1 на 1/2 частку та її син ОСОБА_3 на 1/2 частку. Спадщина складається з грошових вкладів з відповідними відсотками на нарахованою компенсацією у ТВБВ № 10026/0838 (старий
№ 5399/063 м. Боярка) на рахунку № НОМЕР_1 (депозитний) у сумі
59 500 грн, на рахунку № НОМЕР_2 у сумі 75 347,52 грн, на рахунку
№ 91551/2676 у сумі 2 445,26 грн, що належали померлій на підставі повідомлення, виданого Філією-Головне управління по м. Києву та Київській області ТВБВ № 10026/0838 ПАТ "Державний Ощадний банк України"
від 27 березня 2015 року № 62/13-1004.
35. Згідно з висновком експерта від 14 листопада 2019 року
№ 15985/15986/19-32 за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової почеркознавчої експертизи, складеним на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року, підпис від імені ОСОБА_4
у графі "Підпис" у заповіті від 29 жовтня 2004 року, посвідченому приватним нотаріусом Федотовою О. В. та розміщений праворуч від запису прізвища, ім`я та по батькові, - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, самою ОСОБА_4, а не іншою особою з наслідування її підпису.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
39. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
40. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
41. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права
із застосуванням відповідного способу захисту.
42. Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
43. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
44. Позивач ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
в обґрунтування позовних вимог стверджував, що заповіт, який він просить визнати недійсним, померла ОСОБА_7 не підписувала.
45. Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
46. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
47. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.
48. Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту
(статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.
49. Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.