ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 932/4759/21
провадження № 61-18560 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство "Райффайзен Банк", Первинна профспілкова організація Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року та рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року, ухвалених у складі судді Кудрявцевої Т. О., постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, прийнятих у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) "Райффайзен Банк", Первинної профспілкової організації Дніпропетровської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Первинна профспілкова організація Дніпропетровської ОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", профспілка), який у ході розгляду справи неодноразово уточнював.
Остаточно ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконними протиправні дії та бездіяльність АТ "Райффайзен Банк",
що виразилася у застосуванні до нього дискримінаційного підходу за місцем проживання у місті Дніпрі, а не у місті Києві, ворожого ставлення до нього, примушування до звільнення за власним бажанням та незаконного звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України;
- визнати незаконними протиправні дії та бездіяльність Первинної профспілкової організації Дніпропетровської ОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що виразилися
у нездійсненні представництва та захисту його трудових, соціально-економічних прав та інтересів, як члена профспілки;
- скасувати наказ від 17 травня 2021 року № 1591-к про його звільнення з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України;
- поновити його на роботі на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ "Райффайзен Банк";
- скасувати протоколи виборного органу Первинної профспілкової організації Дніпропетровської ОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 29 березня 2021 року
№ 13/03/21 та від 17 травня 2021 року № 21/05/21;
- стягнути з АТ "Райффайзен Банк" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період із 22 травня 2021 року по день фактичного поновлення на роботі, а також на відшкодування моральної шкоди 110 000,00 грн;
- стягнути з Первинної профспілкової організації Дніпропетровської ОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його користь на відшкодування моральної шкоди
40 000,00 грн.
В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначав, що з грудня 2006 року
він працював у Дніпропетровській ОД відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Райффайзен Банк Аваль" на різних посадах (начальника відділу охорони, начальника відділу внутрішньобанківської безпеки, начальника відділу протидії шахрайству, керівника з питань протидії шахрайству, регіонального менеджера
з питань протидії шахрайству, регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам). Остання посада, яку він обіймав, входила до структури центрального офісу АТ "Райффайзен Банк Аваль", територіально розташованого в місті Києві.
Протягом цього часу всі штатні переведення проходили добровільно, без примусу. У 2019 році банк скоротив у регіонах України частину посад регіональних менеджерів з протидії фінансовим злочинам, централізувавши відповідні функції на рівні управління менеджменту фінансових злочинів, яке входить до структури центрального офісу в місті Києві. Проте його посаду було залишено в структурі управління, оскільки кількість кримінальних проваджень, які він ввів, була найбільшою.
Згідно з наказом від 15 лютого 2021 року № 318-к "Про попередження
про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників", виданим на виконання постанови Правління АТ "Райффайзен Банк Аваль"
від 08 лютого 2021 року № П-11/2 "Про внесення змін в організацію виробництва
і праці та скорочення численності та штату працівників АТ "Райффайзен Банк Аваль" 17 лютого 2021 року його було попереджено про наступне звільнення.
Із цим наказом він не погодився, про що зробив відповідну відмітку на наказі.
Наказом від 17 травня 2021 року № 1591-к його було звільнено з роботи
з 21 травня 2021 року в зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач уважав своє звільнення незаконним, таким, що відбулося із порушенням процедури вивільнення працівників, передбаченої КЗпП України, а також порушенням його конституційних і трудових прав, оскільки:
- винесенню постанови Правління АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 08 лютого 2021 року № П-11/2 передували зухвалі протиправні дії уповноважених осіб банка. Зокрема між ним і роботодавцем у січні 2021 року виник спір. Йому повідомили, що планується скорочення його посади, тому запропонували звільнитися із роботи за власним бажанням, що, на його думку, є примушуванням до звільнення,
у зв`язку з чим він неодноразово звертався із відповідними скаргами, заявами. Оскільки він відмовився звільнятися за власним бажанням уповноважені особи банка вчиняли протиправні дії із метою дискредитувати його як працівника банка, здійснювали на нього психологічний та економічний тиск, ворожо та неетично ставилися до нього, під час пандемії, спричиненої вірусом COVID-19, зобов`язали його щоденно виходити на роботу, заборонивши дистанційну роботу на дому
з використанням корпоративного ноутбуку, закріпленого за ним, чим свідомо піддали його ризику захворювання. Усі ці протиправні дії, на його думку, мають ознаки мобінгу (стаття 2-2 КЗпП України);
- постанова Правління АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 08 лютого 2021 року
№ П-11/2 "Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення численності та штату працівників АТ "Райффайзен Банк Аваль" є незаконною, оскільки скорочення посади, яку він обіймав, не відповідає меті, зазначеній у цій постанові (вдосконалення управлінської діяльності банка, що спрямована
на підвищення продуктивності праці, у зв`язку із зменшенням об`єму виконуваної роботи, централізацією функцій та з метою підвищення ефективності роботи), вона винесена за відсутності вказаних у постанові підстав. Станом на січень 2021 року мета щодо централізації функцій банком вже була досягнута (у структурі виділені окремі напрямки діяльності; до штатного розпису введені керівники напрямків; для організації діяльності за вказаними напрямками передбачені відповідні посади). Роботодавець не здійснив своєчасні заходи, передбачені статтею 22
Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", які мали передувати винесенню цієї постанови, натомість направив до профспілки інформацію про заплановане звільнення відповідних працівників 18 лютого
2021 року, тобто через 10 днів після її винесення;
- роботодавець не повідомив його про наступне звільнення у порядку, передбаченому частиною першою статті 49-2 КЗпП України, не надав йому персональне попередження про скорочення чисельності та штату, навпаки, надав документ, який не відповідає вимогам ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів";
- банком не забезпечено його переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України, оскільки він мав неповнолітнього сина
(13 років), безробітну дружину, тривалий безперервний стаж роботи на цьому підприємстві, який становив більше 14 років, йому залишилося 10 місяців
до настання пенсійного віку;
- йому не було запропоновано переведення на вакантні посади, у тому числі менеджера з протидії кредитному шахрайству. Він подав три заяви про його переведення на вакантні посади, проте вони були проігноровані роботодавцем.
За наявності його заяви роботодавець не залучив його до участі в конкурсі
на заміщення відповідної посади (інкасатор) поруч із іншими кандидатами, надав йому неправдиву інформацію щодо її заміщення і безпідставно відмовив йому
у переведенні, призначивши на неї іншу особу, яка раніше не мала трудових відносин із банком. Надавши перелік вакантних посад (200 одиниць), роботодавець не вказав, які з цих посад відповідають його освіті, кваліфікації, досвіду, не вказав розміри окладів за такими посадами, чим свідомо створив йому перешкоду в реалізації вказаного права;
- у порушення статті 43 КЗпП України банк не направив до належного виборного органу подання про розірвання трудового договору, тоді як надані банком листи
не є допустимими доказами, оскільки адресовані до іншої юридичної особи;
- трудовий договір із ним розірвано з порушенням строку звільнення працівника, встановленого статтею 43 КЗпП України (33 доби), а саме, через 51 добу після погодження профспілкою;
- його незаконне звільнення є кульмінацією тривалого в часі процесу його дискримінації роботодавцем. У період із січня 2019 року по травень 2021 року банк застосовував відносно нього дискримінаційну відмінність за місцем його проживання у місті Дніпрі, а не в місті Києві, внаслідок чого він зазнав обмежень
у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами, зокрема банк свідомо та системно створював йому менш сприятливі умови для реалізації своїх трудових прав у порівнянні з іншими працівниками управління менеджменту фінансових злочинів, а також поводився із ним менш прихильно, ніж з іншими працівниками цього управління, які проживають та робочі місця яких розташовані в місті Києві (наприклад, не повідомляв його про неодноразові внесення змін до структури
та штату управління менеджменту фінансових злочинів, про загальні результати роботи, не запрошував його для участі в селекторних нарадах, не повідомляв про істотні зміни умов праці, які були пов`язані зі зміною підпорядкування посади, яку він обіймав, чим порушив вимоги статті 32 КЗпП України);
- у зв`язку зі зміною істотних умов праці у вересні 2020 року, пов`язаних
із підпорядкуванням посади, яку він обіймав, його посадова інструкція
від 14 грудня 2018 року не була приведена відповідно до оновленої організаційно-штатної структури управління менеджменту фінансових злочинів.
У результаті тривалих і систематичних порушень його трудових прав йому завдана моральна шкода, що виразилася у стражданнях, значному погіршенні стану його здоров`я, появі важкої депресії, психічного стресу. Також усі протиправні дії відобразилися на його взаємовідносинах із сім`єю, неможливістю виконання батьківських обов`язків, сварок із дружиною. Розмір моральної шкоди, завданої банком, ним оцінений у 110 000,00 грн.
Крім цього, зазначав, що виборний орган Первинної профспілкової організації Дніпропетровської ОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за наявності відповідних підстав, його звернень, не захистив його соціально-економічні інтереси та трудові права, вдався до приховування протиправних дій банка, здійснивши таким чином пособництво у дискримінації (профспілка не розглянула його електронне звернення щодо утиску з боку роботодавця, безпідставного попередження
про скорочення займаної ним посади, зобов`язання роботодавця перевести його на посаду інкасатора, а також інші заяви/скарги, що стосувалися порушень трудового законодавства, колективного договору та його прав, не направив відповідне подання банку для усунення порушень. Також профспілка порушила його право як члена профспілки брати участь у засіданнях профспілки при розгляді його заяв, оскільки питання про направлення подання роботодавцю про порушення колективного договору та трудового законодавства, яке поставлено ним у заяві від 09 березня 2021 року, розглянуто на засіданні 21 квітня 2021 року за його відсутності, доказів його повідомлення або запрошення до участі
у вказаному засіданні немає. При цьому він не міг брати участь у цьому засіданні, оскільки в період із 16 квітня по 12 травня 2021 року знаходився у відпустці, дистанційно за допомогою відповідного програмного забезпечення підключитися не міг, так як його було відключено від робочої станції. Указаними діями/бездіяльністю профспілка принизила його честь та гідність, свідомо сприяла поглибленню стану його психічного стресу та важкої депресії, спричинивши тим самим моральну шкоду, розмір якої ним оцінений у сумі 40 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд уточнені позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів першої інстанції
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня
2023 року за клопотанням Первинної профспілкової організації Дніпропетровської ОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Райффайзен Банк", Первинної профспілкової організації Дніпропетровської ОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання незаконними протиправні дії та бездіяльність, скасування протоколів профспілки, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в частині позовних вимог про скасування протоколів виборного органу Первинної профспілкової організації Дніпропетровської ОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 29 березня 2021 року № 13/03/21 та від 17 травня 2021 року № 21/05/21.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на засіданнях профспілки
29 березня 2021 року та 17 травня 2021 року, за присутності ОСОБА_1, було вирішено надати згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1
на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зважаючи
на відсутність порушень встановлених процедур у діях роботодавця. Оскільки
за змістом Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" не передбачений порядок оскарження таких рішень (протоколів профспілки
при вирішенні питання про звільнення), які мають рекомендаційний характер
і правова оцінка яким надається при вирішенні відповідної цивільної справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі у частині відповідних позовних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки вони не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано наказ від 17 травня 2021 року № 1591-к
"Про звільнення з роботи ОСОБА_1" про звільнення з роботи з 21 травня
2021 року ОСОБА_1, регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ "Райффайзен Банк Аваль", у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботу до АТ "Райффайзен Банк" на посаду регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ "Райффайзен Банк Аваль" з 21 травня 2021 року.
Стягнуто з АТ "Райффайзен Банк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток
за час вимушеного прогулу в сумі 539 893,22 грн, на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн та понесені судові витрати у справі - сплачений судовий збір
у сумі 992,40 грн, а всього 550 885,62 грн.
Стягнуто з АТ "Райффайзен Банк" на користь держави судовий збір у сумі 10 766,93 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог (визнання незаконними протиправними дій та бездіяльність, відшкодування моральної шкоди) відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1
на роботі та виплати йому заробітної плати за один місяць в розмірі 23 153,32 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося із порушенням норм трудового законодавства, зокрема:
- у порушення статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" відповідне повідомлення про заплановані скорочення чисельності
та штату працівників було надіслано вже після прийняття Правлінням Банку постанови від 08 лютого 2021 року № П-11/2;
- роботодавець не дотримався процедури звільнення позивача, встановленої
у пункті 3 указаної постанови;
- профспілкою було надано згоду на розірвання трудового договору
з ОСОБА_1 за результатами розгляду листів, а не обґрунтованих письмових подань банка;
- банком безпідставно залишені без задоволення подані позивачем заяви
на переведення його на вакантні посади в зв`язку з повідомленням про наступне звільнення (скорочення його посади), які існували на той час і були зазначені
у відповідних переліках, із якими його було ознайомлено. При цьому, надавши позивачу при ознайомленні з наказом від 15 лютого 2021 року № 318-к
про наступне вивільнення, переліки вакантних посад у кількості понад
200 одиниць, банк не вказав, які з цих посад відповідають його освіті, кваліфікації, досвіду, не вказав розміри окладів, чим створив позивачу перешкоди в реалізації його прав;
- в АТ "Райффайзен Банк" по суті відбулося скорочення штату працівників
за рахунок ліквідації саме посади регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ "Райффайзен Банк", яку обіймав позивач, а не скорочення чисельності працівників. Разом із цим, позивача було звільнено з роботи згідно
з формулюванням "у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників".
Із цих підстав районний суд визнав незаконним і скасував оспорюваний наказ
про звільнення позивача з роботи, поновив його на посаді регіонального менеджера з протидії фінансовим злочинам (м. Дніпро) управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу АТ "Райффайзен Банк", і стягнув
із банка на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу розмір якого обчислено з урахуванням статті 235 КЗпП України й положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100),
і становить 539 893,22 грн.
При визначенні розміру моральної шкоди районний суд, урахувавши характер завданої моральної шкоди незаконним звільненням позивача, обсяг і тривалість моральних страждань, яких він зазнав, керуючись принципами розумності, справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування банком позивачу моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.
Щодо визнання незаконними протиправних дій та бездіяльності АТ "Райффайзен Банк", що виразилась у застосуванні до нього дискримінаційного підходу, примушування до звільнення за власним бажанням (мобінгу), визнання незаконними протиправних дій та бездіяльності профспілки, що виразилися
у нездійсненні представництва та захисту його трудових, соціально-економічних прав та інтересів, як члена профспілки, відшкодування моральної шкоди,
суд першої інстанції виходив із недоведеності належними та допустимими доказами вказаних позовних вимог, тому відмовив у їх задоволенні.
Зокрема судом установлено, що зміни в організації виробництва і праці
АТ "Райффайзен Банк" запроваджено з метою вдосконалення управлінської діяльності банка, що спрямована на підвищення продуктивності праці у зв`язку
з зменшенням об`єму виконуваної роботи працівниками банка, централізацією функцій та з метою підвищення оптимізації роботи банка. Процес централізації
та скорочення функції в регіонах по супроводженню кримінальних справ тривав
у банку поступово (з 2019 року) та стосувався усіх без виключення регіонів України, де здійснювались такі функції, оскільки всі посади (аналогічні тій,
яку обіймав позивач) в інших регіонах вже були скорочені, крім його посади
в місті Дніпрі, а тому вказане спростовує доводи позивача, що скорочення
його посади є наслідком дискримінаційних дій за ознакою його проживання
у місті Дніпрі. Інші доводи позивача щодо дискримінаційного підходу під час звільнення, примушування його до звільнення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, вони в цілому стосуються періоду його трудової діяльності ще до скорочення його посади, вони є недоведеними та не можуть вказувати
на порушення банком прав позивача. Самі по собі вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
Доказів втрати чинності його посадової інструкції від 14 грудня 2018 року позивачем не надано, а судом не встановлено, а тому твердження позивача про те, що банк неправомірно вимагав від нього виконання обов`язків, які не передбачені інструкцією, є необґрунтованими. Також є безпідставними доводи позивача,
що його посадові обов`язки визначені Угодою про виконання робіт, а не посадовою інструкцією, оскільки угода є додатковим інструментом розвитку працівників банка, на підставі якої здійснюється постановка індивідуальних цілей, планів працівників у межах їх функціональних обов`язків на конкретно визначений рік.
Будь-яких доказів того, що відключенням позивачу у березні 2021 року (коли він перебував на лікарняному) корпоративного комп`ютера, що здійснювалось банком у межах встановленого порядку з метою недопущення неправомірного витоку конфіденційної та банківської таємниці, а також у зв`язку з відсутністю у позивача необхідності використовувати такі ресурси для виконання робочих завдань, створювалися перешкоди у реалізації його трудових прав і здійснення комунікацій із банком, позивачем не надано й судом таких не встановлено.
Підстав для його переведення на посаду інкасатора відділу касових операцій
та інкасації коштів Дніпропетровської області управління менеджменту касових операцій та інкасації коштів Департаменту грошового обігу, інкасації коштів
та перевезення валютних цінностей відповідно до поданої ним заяви від 27 січня 2021 року не було, оскільки його не було попереджено про наступне звільнення. При цьому доказів, що його було попереджено про наступне звільнення посадовими особами банка 15 січня 2021 року позивачем не надано.
Усі обставини, на які посилається позивач на підтвердження факту дискримінації та примушування його до звільнення, можливого мобінгу, були предметом перевірки Служби внутрішнього аудиту АТ "Райффайзен Банк" й за результатами розгляду відповідних скарг позивача від 15 лютого 2021 року та від 02 березня 2021 року порушень норм чинного законодавства України та нормативних документів банка працівниками Департаменту комплаєнсу не встановлено, обставин, що погіршують становище банка та наявності у заступника директора департаменту конфлікту інтересів не виявлено.
При цьому судом установлено, що жодних рішень щодо відсторонення позивача від роботи не приймалося, за весь час роботи йому виплачувався повний заробіток.
Крім цього, є безпідставними твердження позивача про заборону дистанційної роботи в умовах пандемії, викликаної СОVID-19, оскільки вказане було викликано його відсутністю на робочому місці в офісі 15 та 17 лютого 2021 року, а також виконанням завдань, які не могли здійснюватися дистанційно.
Переважне право позивача, передбачене статтею 42 КЗпП України, не могло бути реалізовано під час його звільнення, оскільки були відсутні інші працівники,
які б займали таку саму посаду як позивач та серед яких мали б визначатись особи, які мають переважне право на залишення на роботі на аналогічній посаді.
Трудовим колективом банка комісія по трудових спорах не обиралася, тому вирішення трудового спору позивача не могло бути передано на розгляд такої комісії. Належних і допустимих доказів допущення профспілкою порушення трудових прав позивача суду не надано й наявність таких судом не встановлено.
Районним судом установлено, що початок перебігу місячного та тримісячного строку для звернення позивачем до суду розпочався з 19 травня 2021 року (дата отримання копію наказу про звільнення та трудової книжки), проте
з вищевказаними позовними вимогами (визнання незаконними протиправних дій та бездіяльності АТ "Райффайзен Банк", що виразилась у застосуванні до нього дискримінаційного підходу, примушування до звільнення за власним бажанням (мобінгу), визнання незаконними протиправних дій та бездіяльності профспілки, що виразилися у нездійсненні представництва та захисту його трудових, соціально-економічних прав та інтересів, як члена профспілки, відшкодування моральної шкоди) позивач звернувся до суду 01 липня 2022 року, виклавши
їх у заяві про уточнення позовних вимог від 30 червня 2022 року, тобто після спливу передбаченого статтею 233 КЗпП України строку, при цьому причин, за яких він не мав реальної можливості звернутися з цими позовними вимогами у межах строку, визначеного законом, позивачем суду не повідомлено. Разом із цим, суд дійшов висновку про безпідставність цих позовних вимог у зв`язку
з їх недоведеністю, тому відмовив у їх задоволенні саме з цих підстав.
Пославшись на положення статті 141 ЦПК України, суд здійснив розподіл судових витрат.
Короткий зміст ухвалених судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу представника АТ "Райффайзен Банк" задоволено.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня
2023 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня
2023 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при звільненні позивача роботодавцем були дотримані вимоги трудового законодавства, порушень прав позивача не встановлено, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .
Роботодавець належним чином виконав свій обов`язок щодо працевлаштування позивача, більш ніж за два місяці до звільнення попередив позивача про наступне вивільнення, чим виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України, тричі пропонував усі наявні вакантні посади (17 лютого, 17 березня та 23 березня 2021 року),
що не заперечується позивачем, а відмова в переведенні на вакантну посаду асистента менеджера по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу та сегменту Преміум на підставі його заяви від 26 квітня 2021 року була правомірною, оскільки встановлена невідповідність кваліфікації позивача до обраної посади (позивач
не мав вищої економічної освіти, документу про підтвердження рівня знань англійської мови). На інші запропоновані вакантні посади позивач заяви
не подавав, оскільки вважав, що проти нього йде переслідування, цькування з боку керівництва банка, а тому не вважав за потрібне звертатися із заявами про його переведення на інші посади, зазначені в запропонованому йому переліку вакантних посад. Будь-яких обмежень щодо звільнення позивача судом
не встановлено.
АТ "Райффайзен Банк" відповідно до положень статті 43 КЗпП України направило письмове подання на адресу профспілки, членом якої є ОСОБА_1, із метою отримання попередньої згоди на звільнення. При цьому вимоги до форми письмового подання законодавством не передбачені. 29 березня 2021 року
на засіданні профспілки за участю ОСОБА_1 було надано згоду на його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, проте оскільки він перебував у відпустці й строк згоди профспілки на звільнення сплив, банк повторно звернувся про надання згоди на звільнення позивача, яку
й отримав 17 травня 2021 року на відповідному засіданні в присутності
ОСОБА_1 .
Апеляційним судом установлено, що в АТ "Райффайзен Банк" дійсно відбулося скорочення чисельності та штату, і в наказі про звільнення відповідачем (банком) правильно зазначено підставу звільнення - пункт 1 частини першої статті 40
КЗпП України, відтак, зазначення в оспорюваному наказі "скорочення чисельності або штату працівників" замість "скорочення чисельності та штату працівників"
не має правового значення і не впливає на законність звільнення позивача
з посади. У цьому випадку переважне право на залишення на роботі не могло бути застосованим, оскільки не було з ким порівнювати продуктивність праці,
так як у штатному розписі посада, яку обіймав позивач, значилася в кількості
1 штатної одиниці, й у подальшому вона була скорочена.
В АТ "Райффайзен Банк" не відбулось таких процесів, як ліквідація, реорганізація підприємства, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, а отже
у банка відсутній обов`язок проведення консультацій із профспілками (стаття 49-4 КЗпП України, стаття 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"), а наявне лише таке право.
Посилання ОСОБА_1, що він звертався до керівництва з заявою від 01 лютого 2021 року про його переведення, зокрема на посаду інкасатора відділу касових операцій та перевезення валютних коштів Дніпропетровської ОД та йому безпідставно було відмовлено не взято до уваги судом, оскільки таке звернення мало місце ще до прийняття рішення про скорочення і на зазначену посаду
на момент його звернення було погоджено іншу кандидатуру. Ця посада в межах процедури скорочення вакантною не була і в переліках вакантних посад
не зазначалася. Посада менеджера по роботі з клієнтами малого і мікробізнесу
та сегменту Преміум відділення "Центральне" (м. Дніпро) не була зазначена
в переліку вакантних посад на момент скорочення і такої посади не передбачав
і штатний розпис банка.
Закон пов`язує надання згоди на звільнення профспілковою організацією, членом якої є працівник. Питання щодо надання згоди на звільнення позивача розглядалося на засіданні за його участі Первинною профспілковою організацією працівників Дніпропетровської обласної дирекції банка й позивач не посилався,
що він не є членом зазначеної профспілки.
Оскільки позовні вимоги в частині визнання наказу про звільнення незаконним
і його скасування, поновлення на роботі задоволенню не підлягають, суд апеляційної інстанції дійшов висновку й про відмову в задоволенні позову
в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від вимоги про поновлення
на роботі.
Апеляційний суд погодився із висновками районного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконними протиправних дій та бездіяльності
АТ "Райффайзен Банк", що виразилась у застосуванні до нього дискримінаційного підходу, примушування до звільнення за власним бажанням (мобінгу), визнання незаконними протиправних дій та бездіяльності профспілки, що виразилися
у нездійсненні представництва та захисту його трудових, соціально-економічних прав та інтересів, як члена профспілки, відшкодування моральної шкоди про те,
що вказані вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, вони
не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Районним судом надано оцінку відповідним доводам позивача щодо неправомірних дій, дискримінації, можливого мобінгу та наведено мотиви їх відхилення.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не витребувані
у відповідачів докази щодо наявності у позивача найкращих показників діяльності у порівнянні із іншими працівниками його відділу, які забезпечували напрямок супроводження кримінальних справ є безпідставними, оскільки зазначене не має правового значення при вирішенні питання про скорочення посади, яка складається із однієї одиниці.
Також апеляційний суд погодився із висновком районного суду про закриття провадження у справі в частині відповідних вимог (ухвала суду від 20 квітня
2023 року), оскільки вони не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так як рішення профспілки при вирішенні питання про надання згоди на звільнення працівника з роботи має рекомендаційний характер, а законом порядок його оскарження в судовому порядку не передбачений.
Додатковою постановоюДніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року заяву АТ "Райффайзен Банк" про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" понесений ними
за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 8 248,39 грн.
Доповнено четвертий абзац резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року після слів "стягнення моральної шкоди" фразою "та понесених судових витрат по справі - сплачений судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.".
Доповнено п`ятий абзац резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року після слів "залишити без змін" фразою "виключивши вказівку про стягнення з Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на користь держави судового збору в сумі 10 766 грн. 93 коп.".
Пославшись на положення статей 133, 141, 270 ЦПК України та статей 4,
6 Закону України "Про судовий збір", урахувавши задоволення апеляційної скарги АТ "Райффайзен Банк", суд апеляційної інстанції уважав наявними підстави
для відшкодування банку сплаченого ним судового збору, а також доповнення постанови апеляційного суду від 21 листопада 2023 року відповідними вказівками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати повністю ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року; скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року в частині відмови
в задоволенні позовних вимог і передати справу у цій частині на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також установлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 10 січня 2024 року, задоволено клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строку на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її із суду першої інстанції.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, у цілому мотивована ідентичними доводами,
що й позовна заява та апеляційна скарга. Зокрема вказує, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень у частині відмови
в задоволенні його позову не враховано відповідні правові висновки Верховного Суду, не досліджено надані ним докази щодо дискримінації, ворожого ставлення (цькування/мобінгу), примушування його до звільнення, нелегітимності скорочення його посади, нездійснення профспілкою представництва та захисту його трудових прав та інтересів, установлено обставини справи на підставі недопустимих доказів, а також необґрунтовано відхилено його клопотання про витребування
у відповідачів доказів, у тому числі, щодо: наявності у нього найкращих показників діяльності у порівнянні з іншими працівниками його відділу, які забезпечували напрямок супроводження кримінальних справ, підтвердження дискримінаційних дій відносно нього, примушування його до звільнення.
Вважає, що висновки Служби внутрішнього аудиту Банку, викладені за наслідками розгляду його заяв/скарг, які покладені судами в основу рішень у частині відсутності дискримінації, цькування та примушування його до звільнення,
не відповідають вимогам допустимості доказу, передбаченим статтею 78
ЦПК України, тому не можуть братися до уваги. Крім цього, не відповідають вимогам допустимості й листи, направлені банком до профспілки при його звільненні, які апеляційним судом ураховані як подання, проте такими не є, оскільки взагалі не містять назву документа.
Апеляційним судом безпідставно відмовлено в долучені нових доказів, які
не могли бути долучені в суді першої інстанції, та які підтверджували нелегітимність скорочення його посади, факт дискримінації та утиску з боку банка, не взято до уваги доводи його апеляційної скарги про те, що районний суд