ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 522/29302/13-ц
провадження № 61-831 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник ОСОБА_1 - адвокат Цаава Тамазі Лотієвич,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представник ОСОБА_4 - адвокат Колесніков Іван Леонтійович,
третя особа - Шоста одеська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Колеснікова Івана Леонтійовича, на постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада
2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М.,
Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, третя особа: Шоста одеська державна нотаріальна контора (далі - Шоста ОДНК), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили:
- визнати в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4, за кожним із них, на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4 вищевказану квартиру.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько - ОСОБА_7 .
У цей самий день, тобто 29 вересня 2009 року, ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 із ОСОБА_9 .
У подальшому ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 24 лютого 2010 року відчужила квартиру ОСОБА_10 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року (справа № 2-170/11) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсними правочинів задоволено частково. Визнано недійсним договір
купівлі-продажу квартири від 29 вересня 2009 року. Повернуто сторони за цим договором у первісний стан, зобов`язано ОСОБА_11 повернути ОСОБА_9 14 461,00 грн. Визнано недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2010 року. Повернуто сторони за цим договором у первісний стан, зобов`язано ОСОБА_9 повернути ОСОБА_10 14 461,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2012 року зазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та повернення сторін у первісний стан скасовано, відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року залишено без змін.
Позивачі посилалися на те, що договір купівлі-продажу квартири від 29 вересня 2009 року в судовому порядку визнано недійсним. Тому у них є право на визнання за ними в порядку спадкування за законом права власності на відповідну частку квартири після смерті батька - ОСОБА_7, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому вони мають право на витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 (частина перша статті 388 ЦК України), оскільки така вибула з володіння спадкодавця поза його волею.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1
та ОСОБА_2 просили суд позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2013 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2015 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2015 року вищевказану ухвалу районного суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції
для продовження розгляду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання права власності за ОСОБА_4, ОСОБА_4 на 1/4 частку квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на їхню користь 1/2 частини квартири.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року у складі судді Свяченої Ю. Б. позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено
без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не є власниками спірного нерухомого майна та не володіли ним.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 не довели, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 24 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, є нікчемним. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2012 року цей договір купівлі-продажу спірної квартири визнано дійсним, тобто ОСОБА_10 є добросовісним набувачем.
Задоволення позовних вимог про витребування спірної квартири у ОСОБА_3 призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки в такому випадку
на добросовісного набувача буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Районний суд послався на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах щодо захисту права власності та витребування майна.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1
та ОСОБА_2 задоволено.
Визнано в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_1
на 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1, після смерті батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано в порядку спадкування за законом право власності за
ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1, після смерті батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/4 частину вказаної квартири.
Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2
1/4 частину зазначеної квартири.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна квартира,
яка належала на праві власності ОСОБА_7, була відчужена ОСОБА_9
на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29 вересня 2009 року від імені власника ОСОБА_11 на підставі довіреності, тобто в день смерті ОСОБА_7 . Цей договір купівлі-продажу у судовому порядку визнано недійсним (справа
№ 2-170/11). Тому він не створює юридичних наслідків.
Спірна квартира є спадковим майном після смерті ОСОБА_7, вона вибула
з володіння власника поза його волею. Позивачі, як і частина відповідачів, є його дітьми. Вони звернулися до нотаріуса з відповідними заявами про прийняття спадщини і вважаються такими, що прийняли спадщину.
У вищевказаній справі № 2-170/11 судом апеляційної інстанції роз`яснено
ОСОБА_1 її право на витребування спірного майна у добросовісного власника - ОСОБА_3, яка набула квартиру у власність на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 24 лютого 2010 року між нею та ОСОБА_9 .
Тому позивачі мають право витребувати спірну квартиру із чужого володіння ОСОБА_3 (частина перша статті 388 ЦК України). Визначаючи розмір частки позивачів у спірному майні, апеляційний суд урахував кількість спадкоємців ОСОБА_7 .
Суд апеляційної інстанції врахував відповідні норми ЦК України та судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У лютому 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Колесніков І. Л., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, у змісті якої просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Колеснікова І. Л., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника
ОСОБА_4 - адвоката Колеснікова І. Л., на постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі Верховного Суду від 08 лютого 2024 року. Витребувано
із Приморського районного суду м. Одеси вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_13, на постанову Одеського апеляційного суду
від 16 листопада 2023 року повернуто заявнику, після невиконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 січня 2024 року, якою касаційну скаргу було залишено
без руху й надано заявнику строк для усунення її недоліків.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2024 року заяву представника
ОСОБА_3 - ОСОБА_13, про повернення судового збору задоволено. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України
у м. Києві повернути ОСОБА_3 сплачений судовий збір.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Колеснікова І. Л.,
мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки
про задоволення позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Апеляційний суд застосував правові позиції Верховного Суду,
які не є релевантними до спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права й розглянув справу за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_4, проте їхній процесуальний статус,
як учасника справи, не визначений. Вони не порушили права та інтереси позивачів, не ставили під сумнів права позивачів на спірне майно. Вимоги до них позивачами
не ставляться. У даній справі всі відповідачі не оспорюють майнові права позивачів, що виключає можливість пред`явлення до суду відповідного позову.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явили до суду віндикаційний позов
до добросовісного набувача майна, однак вони не є власниками спірного майна. При цьому вони просили витребувати на їхню користь майно не як об`єкт цивільних прав, а відповідні частки у спірному майні. Суд апеляційної інстанції вказані обставини не досліджував.
Суд апеляційної інстанції не врахував норми національного та міжнародного права, які регулюють питання права власності та можливості витребування майна
від добросовісного набувача, а також відповідну прецедентну практику ЄСПЛ.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цаава Т. Л., подав
до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
У березні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Крім того, вона просить закрити касаційне провадження у справі, оскільки касаційна скарга не містить підстав касаційного оскарження, передбачених нормами ЦПК України, так як правові висновки, на які посилається заявник касаційної скарги, не є подібними до справи, яка переглядається Верховним Судом (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_7 на праві власності належала квартира
АДРЕСА_1 на підставі: свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації 17 жовтня 2000 року № 0543 (1/3 частина); свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шостою ОДНК 28 вересня 2009 року (2/3 частини).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (а. с. 7, т. 1).
У цей самий день, 29 вересня 2009 року, ОСОБА_11, який діяв від імені
ОСОБА_7 за довіреністю, уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири
з ОСОБА_9
09 листопада 2009 року Шостою ОДНК було заведено спадкову справу № 779/09 після смерті ОСОБА_7 (а. с. 32-70, т. 1).
До державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини в межах встановленого шестимісячного строку звернулися: позивачі: ОСОБА_1
(09 листопада 2009 року), ОСОБА_2 (09 листопада 2009 року), відповідачі: ОСОБА_4 ( 02 березня 2010 року ), ОСОБА_5
( 29 березня 2010 року ) (а. с. 33-36, т. 1).
ОСОБА_9 відчужила квартиру ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2010 року.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3 (а. с. 133, т. 4).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року (справа № 2-170/11) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсними правочинів задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29 вересня 2009 року. Повернуто сторони за цим договором у первісний стан, зобов`язано ОСОБА_11 повернути ОСОБА_9
14 461,00 грн. Визнано недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2010 року. Повернуто сторони за цим договором у первісний стан, зобов`язано ОСОБА_9 повернути ОСОБА_10 14 461,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а. с. 14-15, т. 1).
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2012 року зазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та повернення сторін у первісний стан скасовано, відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року залишено без змін (а. с. 16-18, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Колеснікова І. Л., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, третя особа: Шоста ОДНК, в якому, з урахуванням ухвали суду першої інстанції
від 02 липня 2019 року, якою позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_4, просили визнати за кожною із них
в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку квартири
АДРЕСА_1 після смерті
батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та витребувати
з незаконного володіння ОСОБА_3 на їхню користь вищевказану квартиру.
Тобто спір стосується визнання за позивачами права власності на спірне майно
в порядку спадкування за законом і витребування цього майна на їхню користь
із чужого незаконного володіння.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав
та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга
статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право
на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування
за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця
та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини
є останнє місце проживання спадкодавця (стаття 1262 ЦК України).
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець
за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою,