ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 646/857/18
провадження № 61-5330 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малахова Галина Іванівна, ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",
представник ОСОБА_2 - адвокат Бєлокриницький Артем Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі судді Єжова В. А. від 03 лютого 2021 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави у складі судді Високих М. С.
від 24 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю. від 06 березня
2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малахової Г. І., ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю
(далі - ТОВ) "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (реєстрацію права власності) та витребування майна із чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він був власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки,
площею 0,0920 га за цією самою адресою, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04 листопада 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костенко С. А., державним актом на право власності на земельну ділянку від 20 липня 2006 року серія НА № 632938.
Вказував, що 22 грудня 2006 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11102897000, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати йому кредит в іноземній валюті на загальну суму
39 600,00 доларів США під 12,3 % річних, на строк до 22 грудня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору, 27 грудня
2006 року між ним та банком укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Грішаковою О. В., відповідно до умов якого в іпотеку банку передано спірні житловий будинок та земельну ділянку.
Позивач вказував, що протягом 2008-2013 років він самовільно реконструював спірний будинок. Право власності на самочинно реконструйований об`єкт ним не зареєстроване.
З Реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що 29 грудня 2017 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області - державним реєстратором Малаховою Г. І. здійснено реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ТОВ "Кей-Колект", а 31 січня 2018 року
ТОВ "Кей-Колект" здійснило відчуження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 частині вищевказаних спірних об`єктів нерухомості, після чого останні
21 лютого 2018 року продали свої частки у праві власності ОСОБА_2 .
Таким чином він вважав, що дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І. є протиправними, оскільки реєстрація права власності на будинок та земельну ділянку за ТОВ "Кей-Колект" була здійснена без достатніх правових підстав, з порушенням умов договору та Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" й на підставі неправдивих відомостей, так як на земельній ділянці вже існував інший житловий будинок, незареєстрований за ним.
Указував, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в договорі іпотеки, не могли бути підставою для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, так як це є лише передумовою для укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Такого договору між ними укладено не було.
Крім того, позивач зазначав, що на момент реєстрації права власності на земельну ділянку та житловий будинок не проводилася оцінка предмета іпотеки, чим порушено положення статті 37 Закону України "Про іпотеку", а також не враховано, що на момент здійснення реєстрації права власності між ним і ТОВ "Кей-Колект" існував невирішений судовий спір за позовом банку про стягнення з нього кредитної заборгованості (справа № 646/1769/15).
Посилався на статті 387, 388 ЦК України й вважав, що майно вибуло з його власності не з його волі на підставі незаконної нотаріальної дії та було перепродано третім особам, у зв`язку з чим єдиним законним засобом захисту права власності майна є віндикаційний позов до теперішнього володільця майна.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малахової Г. І. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: рішення про реєстрацію права власності за
ТОВ "Кей-Колект" на спірну земельну ділянку та житловий будинок, визнати недійсним односторонній правочин ТОВ "Кей-Колект" у вигляді звернення на предмет іпотеки, витребувати із чужого незаконного володіння на його користь спірне майно.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (реєстрацію права власності) та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку, у даному випадку відбулось добровільне, а не примусове звернення стягнення на предмет іпотеки, ТОВ "Кей-Колект" набуло право власності у добровільному порядку за згодою позивача на підставі застереження в іпотечному договорі. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони самостійно погодили у договорі.
Районний суд відхилив доводи позивача щодо застосування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), наявності підстав для скасування державної реєстрації. Судом було встановлено, що спірне майно вибуло з власності позивача на законній підставі, а саме на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та зроблено висновок про те, що право власності на спірне майно у ОСОБА_2 виникло на підставі чинного договору купівлі-продажу від 21 лютого 2018 року та було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 24 квітня
2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки та скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухове майно відмовлено.
Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, щосудом першої інстанції були вирішені не всі позовні вимоги, які були заявлені ОСОБА_5, а саме не розглянуті позовні вимоги стосовно визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ "Кей-Колект" у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки,
а також щодо скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21лютого 2018 року № 24942408 про право власності ОСОБА_2 на спірний житловий будинок. Тому суд, з урахуванням ухваленого рішення Червонозаводським районним судом м. Харкова від 03 лютого 2021 року, який відмовив позивачу у задоволенні його вимог, дійшов висновкупро відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування записів з Державного реєстру про право власності ОСОБА_2 та щодо визнання недійсним правочину.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 17 листопада 2022 року№ 65/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2023 року зазначену справу передано до Харківського апеляційного суду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду
м. Харкова від 03 лютого 2021 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 квітня 2023 року задоволено частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 квітня
2023 року в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 змінено, мотивувальну частину рішення викладено в редакції вказаної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято відповідачем на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором,
а тому положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосовані.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог стосовно визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ "Кей-Колект" у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки, а також скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 лютого 2018 року № 24942408 про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, Ленінський районний суд м. Полтави визначив ті самі підстави, що і Червонозаводський районний суд м. Харкова у своєму рішенні
від 03 лютого 2021 року.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції про те, що на правовідносини між сторонами не поширюються положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", є помилковими, оскільки звернення стягнення на майно відбулося у позасудовому порядку.
Суд апеляційної інстанції вказав, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті"не може бути застосований до спірних правовідносин з інших підстав. Так, однією з умов для застосування зазначеного закону є використання іпотекодавцем спірного нерухомого майна, як місця постійного проживання.
При цьому позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що постійним місцем його проживання є будинок за адресою:
АДРЕСА_1, тому доводи позивача про те, що продаж арештованого майна боржника було здійснено з порушенням вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", є безпідставними. Місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_2, де він зареєстрований зі свою.є сім`єю.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що сама по собі відсутність в реєстраційній справі оцінки предмета іпотеки не є підставою для визнання державної реєстрації незаконною. При цьому норми постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що діяли на момент державної реєстрації, на час подачі документів не передбачали серед переліку документів, які надаються реєстратору, оцінки предмету іпотеки, тому доводи позивача про відсутність в реєстраційній справі оцінки предмета іпотеки є помилковими.
Між тим, апеляційний судом витребувано ряд документів та встановлено, що як оцінка предмета іпотеки, так як направлення вимоги про усунення порушень зобов`язання ТОВ "Кей-Колект" здійснювалося і такі документи надані під час розгляду справи в апеляційному суді, хоча оцінки предмета іпотеки не було в реєстраційній справі нотаріуса.
Щодо доводів позивача про те, що на момент позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки (20 грудня 2017 року) існував спір про право, то апеляційний суд їх відхилив з посиланням на те, що 12 вересня 2019 року ухвалою суду за заявою представника ТОВ "Кей-Колект" позов залишено без розгляду.
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (реєстрацію права власності).
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач вказував, що будинок було реконструйовано, а отже, вартість предмета іпотеки збільшилась з урахуванням добудови, проте такі доводи не спростовують висновків суду, оскільки право власності на добудови позивачем не зареєстровано, державну реєстрацію вчинено саме на те майно, яке було і залишається предметом іпотеки.
Отже, оскільки відсутні підстави вважати протиправним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за
ТОВ "Кей-Колект", тому позовна вимога про витребування майна, яка є похідною, також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи № 646/857/18 із Червонозаводського районного суду м. Харкова, у задоволенні клопотання
ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Судами застосовано норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах Верховного Суду.
Вказує, що йому не надсилалося та він не отримував повідомлення іпотекодавця ТОВ "Кей-Колект" про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Зазначає, що ТОВ "Кей-Колект" не виконало умови розд. 4 і 5 іпотечного договору та вимоги статей 35, 36 Закону України "Про іпотеку". Звернення стягнення ТОВ "Кей-Колект" на предмет іпотеки відбулося з порушенням вимог діючого законодавства, тому право власності від іпотекодателя до іпотекодержателя ТОВ "Кей-Колект" на підставі договору іпотеки від 27 грудня 2006 року не переходило, а отже не могло бути зареєстровано за
ТОВ "Кей-Колект".
Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, так безпідставно взяв до уваги нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме копію вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та копію висновків про оцінку будинку і земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1 .
Вказує, що інформація про вартість майна при здійсненні реєстрації права власності за ТОВ "Кей-Колект" була відсутня. При цьому ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі
№ 306/2053/16-ц.
Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент реєстрації за
ТОВ "Кей-Колект" права власності на будинок та земельну ділянку за адресою
АДРЕСА_1, що свідчить про порушення статті 37 Закону України "Про іпотеку" при реєстрації права власності 29 грудня 2017 року за
ТОВ "Кей-Колект".
Зазначає, що приватний нотаріус ХМНО Малахова Г. І., у порушення процедури звернення стягнення на іпотечне майно, вчинила реєстрацію права власності на нерухоме майно без отримання доказів на підтвердження того, що відповідно до вимог статей 35, 36 Закону України "Про іпотеку" письмові вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки надсилались позивачу і були ним отримані. Також приватний нотаріус не перевірила безспірність заборгованості по наданим документам, так як на час вчинення реєстраційних дій існував спір про право, у суді розглядали позов про стягнення з нього кредитної заборгованості, який залишено без розгляду через два роки.
Вказує, що спірні будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка передавалися ним в іпотеку. Договір іпотеки не свідчить про надання ним згоди на продаж нерухомого майна, а свідчить лише про його згоду на передачу майна в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежні, від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого
2018 року у справі № 127/8068/16-ц та вказав, що за таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.
Доводи особи, якаподалавідзив на касаційну скаргу
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника
ОСОБА_2 - адвоката Бєлокриницького А. О., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та такими що винесені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, яке було вільне від обтяжень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 листопада 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костенко С. А., згідно з якого останній став власником
1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0920 га за цією самою адресою.
04 листопада 2004 року інші 3/4 частини житлового будинку, який знаходився на земельній ділянці, розміром 897 кв. м, ОСОБА_1 купив на підставі договору кіпівлі-продажу у ОСОБА_7 .
Місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
Згідно з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою:
АДРЕСА_2 від 08 лютого 2002 року, у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9
22 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11102897000, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті на загальну суму 39 600,00 доларів США під 12,3 % річних на строк до 22 грудня 2017 року.
27 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Грішаковою О. В., відповідно до умов якого в іпотеку Банку передано спірні житловий будинок та земельну ділянку.
З матеріалів справи вбачається, що адресою місця свого проживання, адресою для листування у договорах кредиту від 22 грудня 2006 року та іпотеки
від 27 грудня 2006 року ОСОБА_1 зазначив:
АДРЕСА_2 .
12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладені договір факторингу № 1 та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., реєстровий номер № 5207-5208, відповідно до яких право вимоги за договором іпотеки перейшло до ТОВ "Кей-Колект".
18 жовтня 2017 року ТОВ "Кей-Колект" склало письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, яка містить відомості про заборгованість з повернення кредиту станом на 18 жовтня 2017 року в сумі 40 490,70 дол. США.
У вимозі зазначено, що банк вимагає усунення порушення зобов`язання та його виконання у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, а також попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаних вимог, в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Вимога про усунення порушень основного зобов`язання від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направлялася на адресу:
АДРЕСА_2 та 06 листопада 2017 року він отримав поштові відправлення за цією адресою.
29 грудня 2017 року на замовлення ТОВ "Кей-Колект" суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Меркурій Партнерс" здійснена оцінка предметів іпотеки, відповідно до якої вартість житлового будинку, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 становила 265 510 грн, що еквівалентно
9500 доларів США, земельної ділянки за цією ж адресою становила - 293 458 грн, що еквівалентно 10 500 доларів США.
З реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 29 грудня
2017 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області - державним реєстратором Малаховою Г. І. здійснено реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ТОВ "Кей-Колект", 31 січня
2018 року ТОВ "Кей-Колект" здійснило відчуження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 частині вищевказаних об`єктів, після чого останні 21 лютого 2018 року продали свої частки ОСОБА_2 .
Останнім власником спірних будинку і земельної ділянки по
АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харитоновою Я. М. за реєстровим № 622.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
3) Суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Щодо доводів касаційної скарги про прийняття апеляційним судом нових доказів
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).