ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 554/249/23
провадження № 61-3254св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 серпня 2023 року у складі судді Чуванової А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2023 року звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.
2. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_2 виселив її з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Так, 18 грудня 2022 року ОСОБА_2 повідомив її про те, що він замінив замки на дверях і що з наступного дня вона вже не зможе зайти у квартиру. Увечері 19 грудня 2022 року вона не змогла попасти у свою квартиру, оскільки ОСОБА_2 зачинився і не впускав її, навіть коли вона викликала поліцію.
4. Факт виселення підтверджується витягом із ЄРДР за № 1202217840000827 від 20 грудня 2022 року про реєстрацію кримінального правопорушення за ознаками статті 356 КК України, а також відомостями у скарзі від імені ОСОБА_2, адресованій керівництву ГУНП в Полтавській області, де скаржник підтверджує, що виселив ОСОБА_1 шляхом заміни замків на вхідних дверях і недопуску дружини в житлове приміщення.
5. В період із 10 серпня 2008 року по теперішній час вона із ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2022 року про розірвання шлюбу не набрало законної сили і на момент її виселення чинним не було.
6. 06 грудня 2017 року в період шлюбних відносин подружжям за спільні кошти придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 61,2 кв. м, житловою площею 36,8 кв. м, право власності на яку було оформлено на ОСОБА_2 .
7. Із 12 грудня 2017 року по теперішній час вона зареєстрована за вищевказаною адресою разом із чоловіком і сином ОСОБА_3 .
8. Позивачка вважає, що вищевказане майно є таким, що набуто у шлюбі і таким, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, однак ОСОБА_2 не визнає за нею її право на частку у спільній сумісній власності на вищевказане майно, виселив її із квартири, де вона проживала і зареєстрована, що порушує її майнові права, що і змусило її звертатися до суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, позов задоволено.
10. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2, шляхом вселення позивачки у зазначене житлове приміщення. Здійснено розподіл судових витрат.
11. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні спірною квартирою, тому її порушені права підлягають захисту, шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою та вселення її до даного житла.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
16. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-13113цс16, у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц та справі № 523/12186/13-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, від 14 липня 2022 року у справі № 260/4504/20, від 18 серпня 2022 року у справі № 420/9173/21, від 31 січня 2023 року у справі № 902/388/18, від 05 жовтня 2023 року у справі № 9901/198/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга мотивована тим, що з 18 вересня 2023 року йому встановлено другу групу інвалідності, має постійні проблеми із здоров`ям, проте суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу під час його стаціонарного лікування, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод щодо доступ до правосуддя.
19. Розглядаючи спір, судами не досліджувалось питання наявності в позивачки іншого житла.
20. Крім того, ОСОБА_1 вже не є членом сім`ї власника квартири. Зазначає, що спірна квартира є його особистою власністю, оскільки придбана за його особисті кошти та за кошти його батька.
21. Вказує, що вселення позивачки в квартиру, в якій він проживає разом із їх спільним сином, буде суперечити інтересам останнього та буде негативно впливати на його психіку, оскільки він любить обох батьків, а сварки на очах у дитини є неприйнятними та недопустимими.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. Cторони з 10 вересня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2022 року було розірвано (а. с. 9).
23. Згідно договору купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 (а. с. 9 зворот 11).
24. З 12 грудня 2017 року позивач разом із сином та відповідачем зареєстровані у вказаній квартирі.
25. Сторони не заперечують, що між ними виник спір з приводу користування вищевказаним житловим приміщенням.
26. З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20 грудня 2022 року вбачається, що 19 грудня 2022 року ОСОБА_2 самовільно, всупереч установленому законом порядку, здійснив заміну замків та не надає доступ до спірної квартири ОСОБА_1, чим порушив її права та спричинив останній матеріального збитку, розмір якого встановлюється (а. с. 7).
27. Підрозділом дізнання Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області проводилось досудове розслідування по зазначеному факту. Постановою старшого дізнавача СД Полтавського РУП ГУНП в Полтавські області Манжура Д. В. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021175420000827 від 20 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення (а. с. 45).
28. Згідно зазначеної постанови дізнавача ОСОБА_2 повідомив, що квартира належить на праві приватної власності лише йому, так як дану квартиру подарували йому батьки. У зв`язку з розлученням вирішив обмежити доступ ОСОБА_1 до квартири. Також підтвердив, що в Октябрському районному суді м. Полтави розглядається цивільна справа про поділ майна. Зазначені обставини ОСОБА_2 виклав також і в скарзі керівництву ГУНП в Полтавській області (а. с. 7 зворот 8).
29. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2022 року у справі № 554/10242/22 шлюб між сторонами розірвано.
30. Також на розгляді в Октябрському районному суді м. Полтави перебуває справа № 554/11186/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності.
Позиція Верховного Суду
31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
32. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
37. Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
38. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
39. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
40. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
41. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК України).
42. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України" ("Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine") від 02 грудня 2010 року, поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
43. Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання "житлом", що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зав`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).