ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 501/2519/18
провадження № 61-12146 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - ОСОБА_3 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу,- приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Латій Олени Вікторівни -на постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д.,Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності.
Позовна заява обґрунтована тим, що 25 грудня 2012 року він надав відповідачу в борг грошові кошти у розмірі 20 000 дол. США, які останній зобов`язався повернути до 01 березня 2013 року. На підтвердження взятих на себе зобов`язань ОСОБА_2, надав власноруч написану розписку в якій вказав, що його боргові зобов`язання забезпечуються 1/3 часткою квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язання за договором позики від 25 грудня 2012 року відповідач виконав не в повному обсязі, повернувши 01 жовтня 2015 року лише частину боргу у розмірі 5 000 дол. США. Остання частина боргу у розмірі 15 000 дол. США, що еквівалентно 420 050 грн на день подачі позову, залишилась не повернутою, а зобов`язання за договором позики - невиконаним.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за собою право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, припинивши право власності ОСОБА_2 на це майно.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року у складі судді Пушкарського Д. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 15 000 дол. США, що еквівалентно станом на час звернення до суду, згідно з курсом Національного банку України 420 050 грн.
Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за договором позики від 25 грудня 2012 року не виконав у повному обсязі, не повернув позивачу грошові кошти в обумовлений договором строк. Оскільки боргові зобов`язання забезпечувалися належною ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частиною квартири АДРЕСА_1, яку сторони договору погодили передати у власність ОСОБА_1 у разі не повернення грошових коштів за договором позики,
суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану частину квартири з припиненням права власності ОСОБА_2 на це майно.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року задоволено клопотання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. (особи, яка не брала участі у справі) про поновлення строку на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року. Роз`яснено учасникам справи право подачі відзиву на апеляційну скаргу та заперечень щодо поданих скаржником заяв чи клопотань.
Зупинено дію рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року до розгляду апеляційної скарги по суті.
При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки скаргу подано особою, яка не брала участі у справі, про судове оскаржуване судове рішення заявник дізнався із Єдиного державного реєстру судових рішень у грудні 2021 року, суд апеляційної визнав ці причини поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. задоволено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив належним чином обставини справи, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Встановлено, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 520/8265/13-к, виданого Київським районним судом м. Одеси 13 листопада 2015 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 357 864 грн.
Боржник ОСОБА_2 достеменно знав про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1, оскільки копії постанов від 31 липня 2018 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна особисто отримав 04 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Скасовуючи рішення суд першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що учасники цивільних відносин "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (позов про визнання права власності у зв`язку із неповерненням грошових коштів за розпискою, після вироку Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року та відкриття 31 липня 2018 року виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання цього вироку) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 ; визнання права власності у зв`язку із невиконанням боргового зобов`язання не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його близькі особи (в даному випадку рідні брати), які здійснюють дії щодо майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки відчуження майна порушує майнові інтереси кредитора і направлено на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Латій О. В., про закриття апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що повноваження приватного виконавця подавати апеляційну скаргу на рішення суду, згідно із яким майно вибуло із власності боржника з метою уникнення сплати боргу, є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), оскільки постановлене рішення призвело до неможливості задоволення вимоги стягувача за рахунок такого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Латій О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року й передати справу до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15, постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 501/2519/18 із Іллічівського міського суду Одеської області.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокат Латій О. В. мотивована тим, щосуд апеляційної інстанції помилково поновив строк на апеляційне оскарження рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження (постанова Об`єднаної Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15).
Вказує, що рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 17 жовтня 2018 року, а тому, ураховуючи, що виконавче провадження здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д. М. з липня 2018 року, останній не був позбавлений можливості дізнатися про вказане судове рішення значно раніше. Апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не зазначив поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів належного обґрунтування поновлення такого строку, порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Звертає також увагу на те, що на відмінну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку із сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування вирішення судом питання про її права, свободи та інтереси, обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним (постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17).
Звертаючись до суду апеляційної інстанції у цій справі, приватний виконавець посилався на те, що оскаржуваним судовим рішенням порушуються його права та інтереси як приватного виконавця, який має право на отримання винагороди за проведене фактичне виконання судового рішення. Проте, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив іншу підставу та послався на те, що обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення покладено на компетентні органи, а тому приватний виконавець може звертатися до суду в інтересах інших осіб, коли постановлене рішення призвело до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок майна боржника. Водночас, стягувач ОСОБА_4 не була учасником справи, в інтересах якої приватний виконавець має звертатися з апеляційною скаргою.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. - адвоката Зауліної О. Г., у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Звертає увагу Верховного Суду на те, що касаційна скарга в інтересах ОСОБА_1 подана адвокатом Латій О. В., яка представляє інтереси боржника ОСОБА_2 у іншій справі № 947/14631/23 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника. Оскільки відсутнє письмове погодження ОСОБА_2 на представництво адвокатом інтересів Іванюка В. О., у томі числі у Верховному Суді, договір на надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Латій О. В. та ОСОБА_1, у розумінні статті 9 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, вважається розірваним.
Таким чином у розумінні пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України адвокат Латій О. В. є особою, яка не мала права підписувати касаційну скаргу, що є підставою для закриття касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 грудня 2012 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 дол .США, які зобов`язався повернути до 01 березня 2013 року, що підтверджується розпискою (а. с. 8, т. 1).
У розписці ОСОБА_2 зазначив, що борг перед ОСОБА_1 забезпечується 1/3 часткою квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру від 24 грудня 2012 року, вказана квартира належить ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності в рівних частках (а. с. 13, т. 1).
01 жовтня 2015 року ОСОБА_2 повернув частину грошових коштів за договором позики від 25 грудня 2012 року у розмірі 5 000 дол. США, що підтверджується розпискою від 01 жовтня 2015 року (а. с. 23, т. 1).
Апеляційним судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 520/8265/13-к, виданого Київським районним судом м. Одеси 13 листопада 2015 року, про стягнення за цивільним позовом з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 357 864 грн (а. с. 43-44, т. 1).
31 липня 2018 року на підставі заяви стягувача приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №56889824 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцію з повідомленням про вручення 31 липня 2018 року за вих. № 307 (а. с. 42, 47-48, т. 1).
Того ж дня, 31 липня 2018 року, приватним виконавцем була винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_2 (а. с. 50-52, т. 1). Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_2 було внесено до відповідних державних реєстрів, постанови про арешт коштів були надіслані до банків.
Копію постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна та коштів боржника ОСОБА_2 отримав 04 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 68004 0203675 1 (а. с. 46, т. 1).
02 серпня 2018 року в результаті перевірки майнового стану боржника за результатами формування довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у ОСОБА_2 встановлено наявність на праві власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 74-77, т. 1).
23 серпня 2018 року приватним виконавцем на адресу ОСОБА_2 надіслано вимогу № 517 про подання письмових пояснень з приводу невиконання рішення суду, надання декларації про доходи, довідки про зареєстрованих у вищевказаній квартирі осіб та технічної документації на квартиру, повідомлено про заплановане проведення опису вищевказаної квартири та зобов`язано боржника надати безперешкодний доступ до квартири (а. с. 150, т. 1).
Вказану вимогу ОСОБА_2 отримав 01 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 68004 0203868 1 (а. с. 149, т. 1).
Крім того, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 приватним виконавцем вчинялися й інші дії, зокрема, 05 жовтня 2018 року було здійснено виїзд за адресою належної боржнику частини квартири АДРЕСА_1 з метою її опису, проте двері у квартиру ніхто не відчинив, на дзвінки боржник не відповідав, про що складено відповідний акт приватного виконавця від 05 жовтня 2018 року (а. с. 156, т. 1). Боржнику було залишено у дверях квартири повторну вимогу 05 жовтня 2018 року № 917 (а. с. 154-155, т. 1).
Аналогічна ситуація склалася і 05 листопада 2018 року, що підтверджується актом приватного виконавця від 05 листопада 2018 року (а. с. 161, т. 1).
Крім того, приватним виконавцем було здійснено повну перевірку майнового стану боржника ОСОБА_2 та із відповідей банків встановлено, що грошові кошти на рахунках боржника у сумі, достатній для погашення боргу, відсутні.
У відповідності до інформації, наданої Міністерством внутрішніх справ України, транспортні засоби за ОСОБА_2 не зареєстровані.
Згідно із відповіддю Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи ОСОБА_2, з жовтня 2020 року останній почав отримувати дохід у ТОВ "Омега В", у зв`язку із чим 30 листопада 2020 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Вказана постанова приватного виконавця ТОВ "Омега В" не виконувалась, відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 на рахунок приватного виконавця не надходили, у зв`язку з чим приватний виконавець звернувся до ТОВ "Омега В" з відповідною вимогою від 06 серпня 2021 року, яка також була проігнорована.
Раніше у ході перевірок згідно із відповідями Державної фіскальної служби України, ОСОБА_2 доходів не отримував.
Судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 357 864 грн не виконано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (частина друга статті 406 ЦПК України).
Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Латій О. В. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Колегія суддів зауважує, що в касаційному порядку постанова Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року оскаржена виключно з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. Фактично зазначені доводи касаційної скарги пов`язані з оскарженням ухвали Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року в порядку, передбаченому частиною другою статті 406 ЦПК України.
Доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права касаційна скарга не містить, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України оскаржене судове рішення переглядається лише у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а саме в частині правомірності відкриття апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).