ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12768/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Карплюк В.О.,
відповідача - Остапенко С.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Ягічевої Н.І.
від 15.06.2023 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Корсак В.А., Алданова С.О., Буравльов С.І.
від 25.03.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСПО УКРАЇНА"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про зобов`язання припинити дії та стягнення 93 326,94 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСПО УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСПО УКРАЇНА" послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1467-02024 від 14.01.2020 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, та стягнення 93 326,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 1467-02024 від 14.01.2020 відповідач виставив позивачу акти приймання-передачі послуг за період з 01.07.2020 по 30.06.2021, за якими позивачем була здійснена оплата в сумі 93 326,94 грн. Водночас постанову НКРЕКП № 360 від 07.02.2020, на підставі якої відповідач встановлював тариф за надані послуги, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/3041/20 від 13.07.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020. Відтак, враховуючи що відповідач продовжує нараховувати позивачу плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту, позивач просить зобов`язати відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором, а також стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у сумі 93 326,94 грн.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, яка утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2 статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Товариство з обмеженою відповідальність "АКСПО УКРАЇНА" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.12.2019 № 2856.
14.01.2020 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКСПО УКРАЇНА" (надалі - Користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 1467-02024 (надалі - Договір) відповідно до пункту 1.1 якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов Договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
За умовами пункту 4.1 Договору, для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація. З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку.
Згідно з умовами пункту 6.5 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку визначеному законодавством.
На виконання умов Договору в період з 01.07.2020 по 30.06.2021 сторонами складено та підписано акти приймання-передачі послуги: за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 0,00 грн, за серпень 2020 року від 31.08.2020 року на суму 0,00 грн, за вересень 2020 року від 30.09.2020 на суму 38 340,71 грн, за жовтень 2020 року від 31.10.2020 на суму 0,00 грн, за листопад 2020 року від 30.11.2020 на суму 0,00 грн, за грудень 2020 року від 31.12.2020 на суму 34 528,70 грн, за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 0,00 грн, за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму 8 817,90 грн, за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 0,00 грн, за квітень 2021 від 30.04.2021 на суму 11 639,63 грн, за травень 2021 від 31.05.2021 на суму 0,00 грн.
ОСП також були виставлені відповідні рахунки-фактури: від 05.10.2020 на суму 38 340,71 грн, від 04.01.2021 на суму 34 528,70 грн, від 04.03.2021 на суму 8 817,90 грн, від 05.05.2021 на суму 11 639,63 грн, які були оплачені Користувачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 1631 від 26.10.2020 на суму 38 340,71 грн, № 15 від 12.01.2021 на суму 34 528,70 грн, № 242 від 01.04.2021 на суму 8 817,90 грн, № 343 від 11.05.2021 на суму 11 639,63 грн.
Між сторонами також було підписано акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 по 31.03.2021.
До матеріалів справи долучено акти приймання-передачі послуги за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 4 562,45 грн та за серпень від 31.08.2022 на суму 34 840,51 грн разом з відповідними рахунками № 1467-02024/05/08/2022 від 05.08.2022 та № 1467-02024/05/09/2022 від 05.09.2022, щодо яких Користувачем надано ОСП зауваження із зазначенням про відсутність правових підстав для підписання зазначених актів з боку Користувача.
З умов укладеного Договору не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії.
Станом на час укладення сторонами Договору типова форма такого договору містилася у додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018, умови якого не передбачали включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії.
Згідно з долученими до матеріалів справи довідок за спірний період щодо фактичної кількості електроенергії переміщеної з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн, виданих ОСП, вбачається здійснення Користувачем експорту електроенергії до країн ЄС, а саме: Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі № 910/12768/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024, позов задоволено. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСПО УКРАЇНА" послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1467-02024 від 14.01.2020 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСПО УКРАЇНА" безпідставно набуті в період з 01.07.2020 по 30.06.2021 грошові кошти в сумі 93 326,94 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 540,00 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що:
- з умов укладеного Договору не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії;
- станом на час укладення сторонами Договору типова форма такого договору містилася у додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018, умови якого не передбачали включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії;
- положеннями пунктів 43, 60 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 1 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що передача по відношенню до експортних та/або імпортних операцій є передачею електричної енергії у віртуальній точці на державному кордоні, яка є аналогічною до операції купівлі-продажу електричної енергії у віртуальній точці між двома трейдерами на українському ринку, щодо якої не сплачується тариф на передачу та/або диспетчеризацію. Отже нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами Договору;
- ратифікувавши Договір про заснування Енергетичного Співтовариства, Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони цього Договору на відповідність його умовам, і у межах реалізації цих повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Отже нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України;
- відповідно до частини 11 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті;
- за позицією Суду Європейського Союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, яка є складовою права Енергетичного Співтовариства, закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була та не залежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні;
- незаконне нарахування відповідачем додаткової плати за передачу електричної енергії при експорті впливає на позивача як експортера та постачальника електричної енергії та порушує його права та інтереси, а тому вони можуть бути належним чином відновлені лише у визначений позивачем спосіб, який є ефективним та відповідає нормам чинного законодавства України;
- кошти, сплачені позивачем як оплата за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії, набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- суд апеляційної інстанції не врахував:
- висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2018 у справі № 905/1926/15, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, щодо застосування статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України щодо способів захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання;
- висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, щодо незастосування до спірних правовідносин положень статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховною Радою України 15.12.2010, а також статті 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;
- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2020 у справі № 212/116/17-ц та від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, в частині того, що рішення Суду Європейського Союзу не є джерелом права національної правової системи України;
- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21 та від 30.06.2022 у справі № 910/19423/20, щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України;
- існує необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як зазначалось вище, вважаючи, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" безпідставно нараховує Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСПО УКРАЇНА" до сплати плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту, надає рахунки та акти приймання-передачі з включенням послуг, які не надавались, останнє звернулось до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСПО УКРАЇНА" у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що нарахування відповідачем позивачу плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами Договору.
При цьому суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги правозастосовну практику Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Співтовариства з енергетики.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій у даній справі, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Суд виходить з такого.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Міждержавна лінія електропередачі - це лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України "Про державний кордон України").
Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Отже, в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.
Згідно з приписами пункту 5.1 Розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту.
Відповідно до пункту 5.2 Розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальність "АКСПО УКРАЇНА" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.12.2019 № 2856.
Між позивачем та відповідачем укладено Договір (договір про надання послуг з передачі електричної енергії), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а позивач зобов`язався здійснювати її оплату в порядку визначеному Договором. Умови вказаного Договору є типовими та затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 "Про затвердження Кодексу системи передачі".
Пунктом 4.1 Договору встановлено перелік підстав для визначення планового та фактичного обсягів послуги з передачі електричної енергії.
При цьому у зазначеному пункті 4.1 Договору сторони погодили, що визначення фактичного обсягу послуги з передачі у розрахунковому місяці здійснюється:
- для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
Тобто, як обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, з умов укладеного Договору не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на час укладення Договору типова форма такого договору містилася у додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018, умови якого не передбачали включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії.
Відповідно до частин 2, 7, 8 статті 11 Господарського процесуального Кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.