ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 808/853/18
касаційне провадження № К/9901/363/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 (суддя Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Чепурнов Д.В., Мельник В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2017 №0124271311, від 22.02.2018 №0009861700? №0009881700.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність оскаржуваних рішень, оскільки були відсутні підстави для проведення перевірки позивача, а висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу. Відповідачем було включено до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2016 рік усі активи, які було зазначено позивачем у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, та було набуте позивачем протягом життя. Позивач стверджує, що ці статки, які були відображені позивачем в електронній декларації за 2016 рік, контролюючий орган необґрунтовано та безпідставно вважає доходом, який позивач отримав у 2016 році.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 21.11.2017 №0124271311, від 22.02.2018 №0009861700, №0009881700.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сам факт декларування позивачем в щорічній декларації наявних в нього коштів не свідчить про їх отримання у 2016 році, оскільки варто враховувати, що грошові кошти, що задекларовані ОСОБА_1, могли бути отримані як дохід за попередні роки, що передували 2016 року. Контролюючим органом при проведенні перевірки не враховані вимоги Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо граничних термінів проведення перевірки 1095 днів відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України.
Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішень вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи). Скаржник доводить, що судами не враховано, що позивачем не було сплачено податки з суми вказаної у електронній декларації, застосуванню підлягають положення статті 164 ПК України та сума податку з доходів фізичної особи стягується шляхом винесення податкового повідомлення-рішення. Відповідач вказує, що згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1, підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи, повинні сплачувати військовий збір, ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування. Скаржник вважає, що судами не враховано зобов`язання фізичних осіб самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації. Податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору. Скаржник доводить, що позивач жодних документальних підтверджень щодо формування доходів та вартості статків, зазначених у електронній декларації за 2016 рік, або документів, що належать до перевірки не надав.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 24.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Прокуратура Запорізької області звернулась до Управління з листом від 06.07.2017 №32-293 вих.17, в якому вказувала, що після опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, встановлено декларування депутатом Запорізької обласної ради ОСОБА_1 грошових активів, зокрема, за 2016 рік задекларовано дохід 24000,00 грн, водночас у розділі 12 декларації вказано наявні грошові активи на суму 200000,00 грн та 30000 доларів США, за наявною інформацією за період з 1998 року по 2016 рік доходи ОСОБА_1 склали 1015700,00 грн, за інформацією за період з 1998 року по 2016 рік сплачено податки та обов`язкові платежі у сумі 51208,74 грн. Встановлено розбіжності між задекларованими активами та одержаними доходами. Прокуратура Запорізької області у листі просила доручити підпорядкованим територіальним органам провести документальну позапланову перевірку повноти сплати ОСОБА_1 та його податковими агентами податків, інформувати про результати перевірки очікують у прокуратурі.
Листом від 01.08.2017 №2141/14/08-01-13-11-09 Управління просило ОСОБА_1 надати документи, які підтверджують задекларований дохід та статки. Листом від 15.08.2017 ОСОБА_1 повідомив відповідача про безпідставність витребування у нього документів щодо суми його доходів.
Контролюючим органом в період з 25.09.2017 по 06.10.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1, за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, за результатом якої складено акт від 13.10.2017 №2734/08-01-13-11/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, пунктів 179.1, 179.7 статті 179 ПК України щодо неподання до контролюючого органу декларації про майновий стан і доходи, отримані у 2016 року;
підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України, а саме заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 1031935,76 грн, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 185748,44 грн та військового збору на суму 15479,00 грн.
Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що у розділі 12 електронної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 за 2016 рік зазначені наступні грошові активи: готівкові кошти у розмірі 200000,00 грн, 30000 доларів США (по курсу НБУ станом на 31.12.2016 - 815700,00 грн), всього на загальну суму 1015700,00 грн. Існує розбіжність між задекларованими доходами та наявними грошовими активами, з таких грошових активів не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2017:
№0124261311, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 232185,55 грн;
№0124271311, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн;
№0124281311, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 19348,75 грн.
За наслідками адміністративного оскарження цих рішень, рішенням ДФС України від 16.02.2018 №2319/Я/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 №0124271311, яким застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 170 грн, залишено без змін та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.11.2017 №0124261311 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4320,00 грн та застосованих штрафних санкцій у розмірі 1080,00 грн, №0124281311 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 360,00 грн та застосованих штрафних санкцій у розмірі 90,00 грн.
З урахуванням рішення ДФС від 16.02.2018 №2319/Я/99-99-11-02-01-14 Управлінням прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 22.02.2018:
№0009881700, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 226785,55 грн, з яких за податковим зобов`язанням у сумі 181428,44 грн, за штрафними санкціями у розмірі 45357,11 грн;
№0009861700, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору у сумі 18898,75 грн, з яких за податковим зобов`язанням в сумі 15119,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 3779,75 грн.
Судами також установлено, що позивач є засновником Приватного підприємства "Ярус", здійснює підприємницьку діяльність.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо правомірності зазначених рішень контролюючого органу, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпунктом 20.1.4 пункту 20.4 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-1 цього Кодексу, зокрема, забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За правилами пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.