ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 640/23574/20
адміністративне провадження № К/9901/30368/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 (головуючий суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 (головуючий суддя Мельничук В.П., судді Лічевецький І.О., Оксененко О.М.)
у справі №640/23574/20
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики
про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики (далі - Комітет з питань етики), в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення наявності текстових запозичень без посилання на джерело у таких наукових публікаціях позивача:
1) Побудова моделей структурного типу з метою ідентифікації вимірів інформаційного потенціалу // Проблеми і перспективи економіки та управління, 2015 p., № 3, с. 45-52;
2) Формування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави // Економіка України, 2016 p., № 3, с. 17-28;
3) Інформаційна економіка як основа соціально-економічної регенерації України // Економіка України, 2014 p., № 11, с. 51-61;
4) Теоретичні основи формування економічної безпеки підприємств // Сіверянський літопис, 2007, № 4, с. 161-171;
1.2. визнати протиправним і скасувати рішення Комітету з питань етики від 11.09.2020 за скаргами на порушення академічної доброчесності у наукових публікаціях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 .
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття спірного рішення здійснено з грубим порушенням права позивача на участь у процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. Позивачем вказано, що здійснивши дії зі встановлення порушень академічної доброчесності у ряді його наукових публікацій, відповідач вийшов за межі повноважень, які передбачені законом. Також зазначав, що поняття "академічний плагіат" з`явилося на рівні Закону 06.09.2014, а тому встановлення такого порушення та застосування до особи будь-яких негативних наслідків, пов`язаних з таким порушенням можливе лише за результатами перевірки відповідних наукових праць, які опубліковані після 06.09.2014.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021, позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправними дії Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти в особі Комітету з питань етики щодо встановлення наявності текстових запозичень без посилання на джерело у таких наукових публікаціях ОСОБА_1 :
1) Побудова моделей структурного типу з метою ідентифікації вимірів інформаційного потенціалу // Проблеми і перспективи економіки та управління, 2015 p., № 3, с. 45-52;
2) Формування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави // Економіка України, 2016 p., № 3, с. 17-28;
3) Інформаційна економіка як основа соціально-економічної регенерації України // Економіка України, 2014 p., № 11, с. 51-61;
4) Теоретичні основи формування економічної безпеки підприємств // Сіверянський літопис, 2007, № 4, с. 161-171.
3.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
4.1. До Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Національне агентство) надійшли звернення народного депутата України Совсун І.Р. від 22.06.2020 № 223д9/9-2020/83588 та 11.08.2020 № 223д9/9-2020/131791, голови Ради старійшин всеукраїнської молодіжної громадської організації "Фундація регіональних ініціатив" від 18.06.2020 № 03-10-1/20/05з, голови ради ГО "ТРОН" від 25.06.2020 та 09.07.2020, лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 12.08.2020, в яких йдеться про наявність порушення академічної доброчесності у формі академічного плагіату в наукових працях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 та (або) вимагається перевірити зазначену інформацію.
4.2. 04.09.2020 відповідачем складено лист № 993 на ім`я позивача щодо вказаних обставин з пропозицією взяти участь 11.09.2020 о 10 годині у засіданні Комітету з питань етики. Крім того, на офіційному сайті Відповідача опубліковано оголошення про запрошення Позивача на вказане засідання.
4.3. 11.09.2020 за результатами засідання Комітетом з питань етики прийнято рішення за скаргами на порушення академічної доброчесності у наукових публікаціях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1, яким констатовано наявність текстових запозичень без посилання на джерело у публікаціях 2, 3, 5, 6 доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 . Фактично, відповідно до Закону України "Про освіту" від 05.09.2017, ці порушення визначаються як академічний плагіат.
Також у зазначеному рішенні вказано, що оскільки компетенція Національного агентства у сфері дотримання академічної доброчесності не обмежується реакцією лише на академічний плагіат у дисертаційних дослідженнях, а й присутня щонайменше в межах усіх акредитаційних процедур, а також відповідно до частини 9 статті 19 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII, Комітет рекомендує Національному агентству:
- прийняти рішення про встановлення факту текстових запозичень без посилання на джерело у публікаціях 2, 3, 5, 6 доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 ;
- взяти до уваги факт виявлення текстових запозичень без посилання на джерело у публікаціях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1 при здійсненні акредитаційних процедур (за потреби);
- звернути увагу Національного університету "Чернігівська політехніка" на те, що існуюча у цьому ЗВО політика, стандарти і процедури дотримання академічної доброчесності не спроможні реагувати на виявлені порушення;
- звернутися до Тернопільського національного економічного університету з пропозицією утриматися від дій і рішень, що можуть порушувати незалежність Національного агентства під час реалізації його повноважень.
При цьому, у рішенні під зазначеними публікаціями вказано:
ОСОБА_1 . Побудова моделей структурного типу з метою ідентифікації вимірів інформаційного потенціалу // Проблеми і перспективи економіки та управління, 2015 р., № 3, С. 45-52 (публікація 2);
ОСОБА_1 Формування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави // Економіка України, 2016 р., № 3, С. 17-28 (публікація 3);
ОСОБА_1 Інформаційна економіка як основа соціально-економічної регенерації України // Економіка України. - 2014. - № 11. - С. 51-60 (публікація 5);
ОСОБА_1 . Теоретичні основи формування економічної безпеки підприємств // Сіверянський літопис. -2007. - № 4. - С. 161-171 (публікація 6).
4.4. Вважаючи вказані дії та рішення Комітету з питань етики протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольнив позов частково, виходячи із того, що перевірка наукової праці на наявність плагіату повинна супроводжуватися забезпеченням особі процесуальних гарантій її участі у такій перевірці та можливості захисту її прав та інтересів, але відповідачем при прийнятті рішення від 11.09.2020 такі права позивача та принцип гласності було порушено. Суд вказав, що станом на час здійснення позивачем зазначених публікацій законодавством не було передбачено визначення поняття плагіат і до 06.09.2014 відповідальності за плагіат і законодавчих норм, якими, у тому числі, керувався відповідач, не існувало, а тому застосування таких норм до позивача та поширення на нього повноважень Національного агентства не відповідає принципу дії закону в часі, закріпленого статтею 58 Конституції України.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики від 11.09.2020 за скаргами про порушення академічної доброчесності у наукових публікаціях доктора економічних наук, професора ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що безпосередньо вказаним рішенням до позивача не застосовано негативні наслідки, у тому числі, що передбачені Законом України "Про вищу освіту", рішення має лише рекомендаційний характер, у зв`язку з чим воно не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Національне агентство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 і закрити провадження у справі, або ж ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо меж повноважень Національного агентства у контексті питань академічної доброчесності.
6.2. Відповідач наполягає на тому, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Мотивує свою позицію тим, що Комітет з питань етики не є суб`єктом владних повноважень та не має права приймати юридично значимих рішень, не діє самостійно, а є лише робочим органом, який виконує допоміжну функцію. Звертає увагу, що рішення, рекомендації та висновки Комітету з питань етики не створюють, не змінюють та не припиняють будь-які правовідносини, не є обов`язковими для третіх осіб та не спричиняють правових наслідків для третіх осіб, в тому числі у сфері публічно-правових. Водночас, скаржник звертає увагу, що скасування рішення спеціалізованої вченої ради щодо присудження ОСОБА_1 наукового ступеню або позбавлення його будь-якого спеціального права спірним рішення не відбулося. При цьому, функції Комітету з питань етики не містять владної складової, оскільки результати таких підлягають розгляду та оцінці Національним агентством, яке безпосередньо приймає відповідні рішення.
7. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
8. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
10. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19- рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
11. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
12. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетятка та Шереметьєв проти України").
13. ЄСПЛ у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" констатував, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28.05.1985 у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
14. Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. За частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити у передбачений процесуальним законом спосіб.
16. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
17. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини 1 статті 4 КАС України).
18. Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України).
19. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
20. Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду. Прийняте суб`єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність повинні безпосередньо стосуватися правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи.
21. Як підсумок, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (такі ж висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18.09.2018 у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15 (пункт 72), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, пункт 28).