РІШЕННЯ
Іменем України
22 липня 2024 року
м. Київ
справа №990/101/24
адміністративне провадження № П/990/101/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Маріної Ю.А.,
позивачки -не прибула
представника позивачки - Заянчуковського С.О
представника відповідача - Ізвєкова К.О.
представника третьої особи - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа: Верховний Суд, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (надалі- ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі- ВРП, відповідач), третя особа: Верховний Суд, в якій позивачка просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ВРП "Про відмову у переведенні судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду" від 20.02.2024 № 481/о/15-24;
визнати протиправним та скасувати рішення ВРП "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку" від 19.03.2024 № 790/о/15-24;
зобов`язати ВРП перевести ОСОБА_1 на посаду судді Верховного Суду (Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду).
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що наказом ВККС України від 10.07.2019 №316-к/тр оголошено пункт 2 наказу Уповноваженого ВРУ з прав людини від 04.04.2019 №191/к, яким припинено виконання повноважень члена ВККС України ОСОБА_1 за квотою Уповноваженого ВРУ з прав людини та відраховано позивачку зі штату ВККС України 10.07.2019, у зв`язку з припиненням повноважень члена ВККС України.
Не погоджуючись з наказом ВККС від 10.07.2019 №316-к/тр, ОСОБА_1 оскаржила його до Суду.
Рішенням від 21.01.2021 у справі № 9901/407/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправним і скасував наказ виконувача обов`язків голови ВККС від 10.07.2019 № 316-к/тр; визнав ОСОБА_1 відрахованою зі штату Комісії із 07.07.2019 відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16.10.2019 № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" у зв`язку з припиненням її повноважень та стягнув з Комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 119 604,92 грн. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 08.12.2021 у справі № 9901/407/19 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 в частині стягнення з ВККС на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 119 604,92 грн змінено. Викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Викладено абзац четвертий резолютивної частини в новій редакції:
"Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ідентифікаційний код 37316378; місцезнаходження: 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 895 561,73 грн (вісімсот дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 73 копійки) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів".
В іншій частині рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 залишено без змін.
Позивачка, зазначає, що рішенням суду у справі № 9901/407/19 фактично не було відновлено її порушене право в частині поновлення на посаді.
У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 неодноразово зверталась (у квітні, липні 2023 року та у січні 2024 року) до ВРП із заявами про переведення її на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
На перші дві заяви позивачка отримала відповіді, за змістом яких відповідач повідомив, що процедурі переведення має передувати отримання рекомендації про переведення від ВККС.
Своєю чергою, ОСОБА_1 зазначає у позовній заяві, що на звернення до Комісії із заявою про отримання рекомендації, їй надана відповідь, що переведення здійснюється за рішенням ВРП.
За результатами розгляду заяви позивачки від 25.01.2024, ВРП 20.02.2024 прийняла рішення "Про відмову у переведенні судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду" № 481/0/15-24.
Це рішення ВРП містить серед іншого пропозицію ОСОБА_1 звернутись із заявою до ВРП про переведення її на посаду судді до Першого апеляційного адміністративного суду. Крім цього, роз`яснено, що наслідком незгоди із запропонованим переведенням є її звільнення з посади відповідно до пункту 5 частини шостої статті 126 Конституції України.
У позові також йдеться про те, що з огляду на не вирішення відповідачем по суті питання переведення, а, на переконання позивачки, вчинення тиску у формі офіційної пропозиції перейти на роботу в суд нижчого рівня з переїздом з м. Києва до м. Дніпро, поєднану з "погрозою" звільнення з підстави незгоди на переведення, спонукало позивачку 28.02.2024 звернутись до ВРП із заявою про звільнення у відставку.
За заявою від 28.02.2024 відповідач 19.03.2024 прийняв рішення про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Рішення ВРП від 20.02.2024 про відмову у переведенні судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, позивачка оскаржує, покликаючись на те, що вона перебувала у штаті ВККС як суддя суду касаційної інстанції, тому у відповідності до приписів частини 4 статті 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", не могла претендувати протягом часу перебування на посаді та протягом одного року після звільнення або припинення повноважень, на посаду судді.
У свою чергу, частина третя статті 94 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" чітко передбачає, що за членом ВККС, який є суддею, на час здійснення повноважень зберігаються посада, статус і місце роботи.
Отже, на переконання ОСОБА_1, суддя суду касаційної інстанції, відряджена до Комісії, для продовження своїх повноважень, не повинна отримувати будь-яких рекомендацій для її переведення.
15.12.2017 Вищий адміністративний суд України припинив процесуальну діяльність та роботу, тому відповідно до положень частини третьої статті 82 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній станом на дату звернення до ВРП), її переведення на посаду судді іншого суду (у даному випадку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) мало відбуватись без конкурсу.
Натомість, відповідачем не враховано ці положення та протиправно до позивачки висунуто вимогу про необхідність отримання рекомендації ВККС.
Крім цього, ОСОБА_1, оскаржуючи рішення про відмову у переведенні, покликається також і на наявність процесуальних порушень, які, як вона зазначає, полягають у безпідставній участі у розгляді цього питання членами ВРП, яким вона заявила обґрунтовані відводи та у порушенні формування порядку денного, до якого заздалегідь не включалось питання про надання рекомендації ВРП щодо переведення її до іншого суду.
З приводу рішення про звільнення у відставку ОСОБА_1 посилається на недотримання пункту 16.5 Регламенту, яким передбачено, що Рада ухвалює рішення про звільнення судді з посади за власним бажанням після попереднього з`ясування дійсного волевиявлення судді, а також фактів стороннього впливу на нього або примусу.
Ухвалою від 08.04.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття провадження і вирішив розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні колегією суддів у складі п`яти суддів.
19.04.2024 відповідач надав до Суду копії документів, на підставі яких прийняті оскаржувані у справі рішення.
23.04.2024 до Верховного Суду надійшов відзив третьої особи на позов, відповідно до якого третя особа заперечує проти задоволення позову.
У відзиві на позов третя особа вказує, що у ВРП були відсутні підстави для переведення судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Щодо рішення ВРП про звільнення позивачки у відставку, третя особа також наголошує на тому, що це рішення прийнято за особистою заявою ОСОБА_1, обґрунтованих підстав для його скасування у позові не наведено.
У відзиві відповідача на позов, який надійшов до Верховного Суду 25.05.2024, ВРП заперечує проти задоволення позову.
Вказує, що оскаржувані рішення Вищої ради правосуддя прийняті повноважним складом Ради та підписані всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні.
Щодо можливості застосування статті 82-1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на чому наголошує позивачка, Рада звертає увагу Суду на те, що ця стаття передбачає можливість переведення без конкурсу судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду.
Водночас, з урахуванням вимог статті 82 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 70 Закону України "Про вищу раду правосуддя" наявність рекомендації ВККС України у цьому випадку є обов`язковою.
Відповідач також акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 не реалізувала своє право на звернення протягом 30 днів з дня набрання чинності Законом України від 21.11.2023 № 3481-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (набрав чинності 27.12.2023) до ВРП із заявою про переведення до апеляційного суду чи місцевого суду, тому відповідач самостійно запропонував їй надати згоду на переведення до Першого апеляційного адміністративного суду. Крім цього, позивачці роз`яснено, що наслідком відмови з таким переведенням є звільнення з посади відповідно до пункту 5 частини шостої статті 126 Конституції України.
Щодо рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку відповідач вказує на безпідставність аргументів позовної заяви про недотримання Радою пункту 16.5 Регламенту ВРП, через те, що цей пункт Регламенту передбачає необхідність попереднього з`ясування дійсного волевиявлення судді, а також факторів стороннього впливу на нього чи тиску при вирішенні заяви про звільнення за власним бажанням, а не при розгляді питання про звільнення у відставку.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника Верховного Суду.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила таке.
Постановою Верховної Ради України від 17.11.2005 ОСОБА_1 обрано суддею Вищого адміністративного суду України безстроково.
Розпорядженням Уповноваженого ВРУ з прав людини від 19.12.2014 №01/35-14 ОСОБА_1 призначено членом ВККС України.
Наказом Уповноваженого ВРУ з прав людини від 14.04.2019 №191/к, у зв`язку з припиненням повноважень члена ВККС України ОСОБА_1, за результатами проведеного публічного конкурсу від 28.03.2019, вирішено призначити ОСОБА_2 членом ВККС України.
Наказом Уповноваженого ВРУ з прав людини від 05.06.2019 року №425/к вирішено внести зміни до наказу від 04.04.2019 №191к, виклавши його вступну частину у такій редакції: "Відповідно до пункту 4 частини другої та частини восьмої статті 94, частини двадцять третьої статті 96, пункту 1 частини першої статті 97 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ураховуючи підпункт 5 пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", за результатами проведення публічного конкурсу від 28.03.2019 та проходження спеціальної перевірки, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", а його резолютивну частину у такій редакції: "1. Призначити ОСОБА_2 членом ВККС строком на чотири роки з дня призначення. 2. Припинити ОСОБА_1 виконання повноважень члена ВККС України за квотою Уповноваженого ВРУ з прав людини".
Цим же наказом Службі управління персоналом (на правах самостійного відділу) Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини доручено надіслати копію цього наказу до ВККС для включення (зарахування) ОСОБА_2 до складу ВККС України, а також до Вищого адміністративного суду України для припинення відрядження ОСОБА_1 до ВККС України.
Комісія наказом від 10.07.2019 № 316-к/тр "Про відрахування ОСОБА_1 із штату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України" оголосила пункт 2 наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 04.04.2019 № 191/к, яким припинено виконання повноважень члена ВККС ОСОБА_1 за квотою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також відрахувала ОСОБА_1 зі штату ВККС 10.07.2019 у зв`язку з припиненням повноважень члена Комісії. Цим же наказом передбачено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки.
Позивач оскаржила наказ ВККС від 10.07.2019 №316-к/тр.
Рішенням від 21.01.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 у справі № 9901/407/19 задовольнив частково: визнав протиправним і скасував наказ виконувача обов`язків голови ВККС від 10.07.2019 № 316-к/тр; визнав ОСОБА_1 відрахованою зі штату Комісії із 07.11.2019 відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16.10.2019 № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (далі - Закон № 193-IX) у зв`язку з припиненням її повноважень та стягнув з Комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 119 604,92 грн. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 в частині стягнення з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 119 604,92 грн змінено:
Викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Викладено абзац четвертий резолютивної частини в новій редакції:
"Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ідентифікаційний код 37316378; місцезнаходження: 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 895 561,73 грн (вісімсот дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 73 копійки) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів".
В іншій частині рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 залишено без змін.
11.04.2023 позивачка звернулась до ВРП із заявою в порядку частини третьої статті 82 Закону України "Про судоустрій і статусу суддів", в якій просила перевести її на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно.
Листом від 20.04.2023 за № 3378/о/9-23 ВРП повідомило ОСОБА_1 про неможливість розгляду заяви по суті та необхідність отримання рекомендації на переведення від ВККС.
06.07.2023 позивачка вдруге звернулась до ВРП із заявою в порядку частини третьої статті 82 Закону України "Про судоустрій і статусу суддів", в якій просила належним чином розглянути по суті заяву від 11.04.2023 про переведення її на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11.07.2023 відповідач листом № 5961/0/9-23 повідомив про необхідність отримання рекомендації ВККС України для вирішення питання про переведення.
25.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до ВККС України із заявою про внесення до ВРП рекомендації на переведення на посаду судді Верховного Суду.
11.01.2024 ВККС України листом № 21-144/24 повідомила, що рішення про переведення судді має прийматись відповідачем без рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
25.01.2024 ОСОБА_1 звернулась втретє із заявою до ВРП про переведення її на посаду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
ВРП складено та оприлюднено порядок денний № 15 засідання Вищої ради правосуддя, до якого включено пунктом 6 розгляд питання про переведення судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Засідання ВРП 20.02.2024 проведено Радою за участю ОСОБА_1 та її представника Лещенка О.В .
На засіданні 20.02.2024 позивачем були заявлені клопотання про відвід членів Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. та Саліхову В.В .
Ці заяви про відвід поставлені на голосування та були відхилені.
За результатами засідання ВРП прийняла рішення від 20.02.2024 про відмову в задоволенні її заяви про переведення на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Таке рішення мотивоване тим, що переведення судді, зокрема Вищого адміністративного суду України, до відповідного Касаційного суду у складі Верховного Суду без надання рекомендації ВККС України неможливе.
Також у рішенні ВРП зауважила, що після набрання чинності 27.12.2023 Закону України від 21.11.2023 № 3481-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України, спеціальною нормою при вирішенні питання про переведення суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України є пункт 14-1 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переведення ВРП вказаних суддів без рекомендації ВККС можливе виключно у разі дотримання спеціальних вимог, встановлених вищенаведеною нормою Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме подання суддею відповідного суду у встановлений строк заяви про переведення до апеляційного суду чи місцевого суду, що відповідає спеціалізації такого судді.
У рішенні ВРП відображено, що з відповідною заявою ОСОБА_1 не зверталась.
Проаналізовано ВРП також питання обґрунтованості доводів заяви позивача про гарантії, визначені частиною третьою статті 94 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та встановлено, що ОСОБА_1 після припинення відрядження до ВККС і по теперішній час займає посаду судді Вищого адміністративного суду України, тобто за нею були збережені посада, статус і місце роботи, через що гарантії, передбачені положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є дотриманими.
Враховуючи викладене, інформацію про наявність вакансій в судах апеляційної інстанції адміністративної юрисдикції, відомостей про рівень судового навантаження, ВРП рекомендувала ОСОБА_1, звернутись до Ради із заявою про надання згоди на переведення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Водночас, позивачці роз`яснено наслідки незгоди із запропонованим переведенням - звільнення з посади відповідно до пункту 5 частини шостої статті 126 Конституції України.
28.02.2024 до ВРП надійшла заява ОСОБА_1, в якій остання просила звільнити її у відставку з посади судді Вищого адміністративного суду України відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
11.03.2024 за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку, членом ВРП складено висновок, яким внесена пропозиція про звільнення ОСОБА_1 у відставку.
19.03.2024 ВРП прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з поданням заяви відставку.
Позивач оскаржила рішення ВРП про відмову у переведенні та про звільнення у відставку до Суду.
Щодо рішення ВРП від 20.02.2024 № 481/0/15-24 "Про відмову у переведенні судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду".
Судом встановлено, що до ВРП 25.01.2024 за вхідним № 400/0/6-24 надійшли заява судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 та додані до неї документи про переведення на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідач, розглянувши заяву позивачки про переведення на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, прийняла рішення від 20.02.2024 №481/0/15-24, яким відмовила у задоволені заяви ОСОБА_1 .
Щодо підстав та мотивів прийняття оскаржуваного рішення ВРП, то варто зазначити таке.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України № 1798-VIII засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно. Засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя.
На засіданні ВРП 20.02.2024 були присутні 15 членів Вищої ради правосуддя. За результатами голосування "за" проголосувало 14 членів Вищої ради правосуддя, "проти" -1.