ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 279/3630/23
провадження № 51- 7631 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Великий Олексин
Рівненського району Рівненської області,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області вироком від 18 липня 2023 року ОСОБА_7 :
- засудив за:
- ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;
- ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;
- ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
Житомирський апеляційний суд 21 вересня 2023 року вирок суду першої інстанції скасував у частині призначеного покарання, ухвалив новий вирок, яким:
- засудив ОСОБА_7 за:
- ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;
- ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;
- ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців;
- відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців без конфіскації майна;
- на підставі ст. 71 КК до покарання за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду від 10 листопада 2022 року та визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 7 місяців.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
16 квітня 2023 року приблизно о 05:00 ОСОБА_7, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1, незаконно заволодів мопедом "Honda", модель "Dio Fit", номер рами НОМЕР_1, чим заподіяв ОСОБА_8 матеріальних збитків на суму 5 100 грн.
Крім того, 24 квітня 2023 року приблизно о 09:32 ОСОБА_7, перебуваючи в магазині " Аврора" на вул. Базарна площа, 1 у м. Коростень Житомирської області, повторно, в умовах воєнного стану таємно викрав навушники "Bluetooth", модель "X-DIGITAL HBS-110", чим спричинив ТОВ "Вигідна покупка" матеріальної шкоди на суму 399 грн.
Крім того, 24 квітня 2023 року приблизно об 11:30 ОСОБА_7, перебуваючи поблизу пам`ятника Князя Малу, розташованого в парку культури та відпочинку ім. Островського у м. Коростень Житомирської області, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом ривка відкрито заволодів належною неповнолітній ОСОБА_10 сумкою-рюкзаком "Fuarya", в якому знаходились шкіряний гаманець "Chanel" з грошовими коштами, тестер туалетної води "D&G Anthology LʼImperatrice 3", паспорт громадянина України на її ім`я, про який ОСОБА_7 відомо не було, тим самим заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2 654,31 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання:
- не врахував того, що в суді першої інстанції сторона обвинувачення належним чином не підтвердила засудження ОСОБА_7 за попереднім вироком;
- безпідставно визнав обтяжуючою покарання обставиною рецидив злочинів;
- необґрунтовано зазначив про неможливість застосування ст. 69 КК.
Від прокурора Коростенської окружної прокуратури надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6, просив залишити без зміни оскаржуваний вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Положеннями статті 433 КПК України (далі - КПК) України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК в касаційному порядку не оспорюються.
У касаційній скарзі захисник фактично порушує питання про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі внаслідок суворості, незастосування положень ст. 69 КК та безпідставне врахування обтяжуючої покарання обставини.
Проте ці доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів з огляду на таке.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Питання, що вирішуються при призначенні покарання, пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.