ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 750/7496/23
провадження № 51-1068 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 липня 2023 року й ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270340001048, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця й жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останній раз ? за вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 вересня 2017 року за частинами 2, 3 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 липня 2023 року засуджено ОСОБА_7 і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту на строк 6 місяців; за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
У вироку суд розподілив процесуальні витрати і вирішив долю речових доказів, зокрема постановив конфіскувати в дохід держави засіб вчинення кримінального правопорушення - мобільний телефон марки "Редмі" із сім-картою НОМЕР_1 .
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у кінці березня 2023 року, діючи умисно, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, через месенджер "Телеграм" незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, ? амфетамін масою 0,9887 г і особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої обмежено, ? PVP масою 0,4548 г, посилку з якими отримав 29 березня 2023 року близько 10:05 у відділені № 13 ТОВ "Нова пошта" у м. Чернігові (просп. Миру, 49) та, перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, став їх незаконно зберігати при собі без мети збуту до моменту їх вилучення працівниками поліції під час його особистого обшуку, який проведено того ж дня о 10:11 за тієї ж адресою.
Крім того, ОСОБА_7 14 березня 2023 року, діючи умисно, використовуючи всесвітню мережу Інтернет, через месенджер "Телеграм" незаконно придбав психотропні речовини та наркотичні засоби, посилку з якими отримав 27 березня 2023 року у відділені № 13 ТОВ "Нова пошта" у м. Чернігові (просп. Миру, 49). Далі працівники поліції під час обшуку квартири за місцем мешкання ОСОБА_7 у АДРЕСА_1 ) у період із 14:44 до 15:44 29 березня 2023 року виявили і вилучили особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс загальною масою в перерахунку на висушену речовину 13,479 г, особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, ? 4-ММС загальною масою 0,278 г та PVP масою 0, 8121 г, а також психотропну речовину, обіг якої обмежено, ? амфетамін загальною масою 2,9081 г, що є великим розміром, які він, перебуваючи у стані викликаному вживанням наркотичних засобів, незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 21 листопада 2023 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити судові рішення, призначити ОСОБА_7 більш м`яке покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також повернути йому речовий доказ - мобільний телефон із сім-картою. Зазначає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання ближче до максимальної межі санкції за вчинене ним кримінальне правопорушення, не вмотивував свого рішення і повною мірою не врахував, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, що визнано обставинами, які пом`якшують покарання, а крім того, за висновком досудової доповіді, виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства. З урахуванням наведеного, захисник вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом і розміром є явно несправедливим внаслідок суворості. Також захисник наголошує, що місцевий суд у вироку не навів мотивів конфіскації належного засудженому мобільного телефону, який визнано знаряддям вчинення кримінальних правопорушень. Апеляційний суд, погодившись із таким рішенням, на думку захисника, не зважив, що користування смартфоном із доступом до мережі інтернет є вимогою сучасного життя, оскільки це забезпечує можливість спілкування, слідкування за сигналами оповіщення населення про загрози, встановлення особи за допомогою додатку "Дія" тощо. До того ж, як вважає захисник, ОСОБА_7 спеціально не пристосовував свій мобільний телефон для вчинення кримінального правопорушення, оскільки він міг придбати наркотичні засоби і психотропні речовини за допомогою будь-якого схожого пристрою, тому з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, відсутності збитків і вартості мобільного телефону, його конфіскація є по суті застосуванням додаткового покарання, що є надмірним індивідуальним тягарем для засудженого.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 просив залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника ? без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі не оспорює доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій, проте твердить про невідповідність призначеного покарання тяжкості цих кримінальних правопорушень та його особі внаслідок суворості. Однак його доводи є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винувату особу.
Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Таким чином приписи закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Суворо індивідуальний підхід під час призначення покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особи винного і обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили нові умисні кримінальні правопорушення, так й щодо осіб, які вперше вчинили кримінальні правопорушення.
Тобто, залежно від конкретних обставин справи, особи винного, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид і розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дотримався вимог статей 50, 65 КК України під час призначення ОСОБА_7 покарання.
Так, останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, санкція якого на час його вчинення передбачала покарання у виді штрафу від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 зазначеної статті, санкція якого передбачає покарання у виді штрафу від 2000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.