ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 755/12817/21
провадження № 51-6521 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021100040001968 від 02 липня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 )
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 191 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк - 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК покладено на ОСОБА_6 обов`язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Вказане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
За встановлених у вироку обставин ОСОБА_6 була визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, за наступних обставин.
ОСОБА_6, будучи прийнятою на роботу до ТОВ "Омега", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15 (код ЄДРПОУ 309822361), в супермаркеті "Варус-510", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3, згідно наказу № 14-КП від 22 січня 2021 року призначена на посаду касира торгівельного залу.
Відповідно п. 1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 25 січня 2021 року укладеного між роботодавцем в особі генерального директора ТОВ "Омега" ОСОБА_9 та працівником ОСОБА_6, де остання приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності і збереження, ввірених їй підприємством в установленому порядку товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на підставі (акта прийому-передачі чи інвентиризаційного опису) і у відношенні тих товарно-матеріальних цінностей, які будуть передані їй у підзвітність, у майбутніх періодах протягом строку дії трудового договору.
Згідно посадової інструкції касира торгівельного залу ТОВ "Омега", затвердженої генеральним директором ОСОБА_9, з якою ознайомлено ОСОБА_6, остання повинна виконувати наступні обов`язки, а саме: згідно п. 2.2. - здійснювати розрахунки з покупцями в наступному порядку: визначити загальну суму покупки по показникам індикатора РРО (Реєстратор розрахункових операцій); отримати від покупця грошові кошти за придбані товари, чітко назвати суму отриманих грошей і покласти отримані від покупця згідно з номіналом в грошову скриньку; закрити на РРО чек, назвати покупцеві суму здачі, і видати покупцеві здачу разом з чеком (паперові купюри і розмінна монета видаються Касиром одночасно); п. 2.4. - в кінці зміни зняти касу, здати отримані від покупців гроші старшому касиру; п. 2.7. - забезпечувати збереження грошей, що перебувають в касі РРО, та інших матеріальних цінностей; п. 5.2. - за правопорушення, вчинені при здійсненні своєї діяльності згідно з чинним адміністративним, кримінальним законодавством України.
Таким чином, ОСОБА_6 виконувала свої посадові обов`язки, передбачені посадовою інструкцією касира торгівельного залу, та є матеріально-відповідальною особою.
Однак, всупереч вищевказаному, ОСОБА_6, 23 червня 2021 року, перебуваючи на робочому місці у приміщенні супермаркету "Варус" ТОВ "Омега", який розташовується за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3, будучи матеріально-відповідальною особою, керуючись єдиним злочинним умислом, користуючись сприятливими умовами та виконуючи свої посадові обов`язки касира, відпустила товар згідно фіскальних чеків ануляції № 424751 від 23 червня 2021 року за 12 год 31 хв на загальну суму 216 грн 05 коп (сума без НДС 180 грн 05 коп), № 424766 від 23 червня 2021 року за 12 год 50 хв на загальну суму 400 грн 76 коп (сума без НДС 333 грн 96 коп) та № 424867 від 23 червня 2021 року за 18 год 24 хв на загальну суму 327 грн 39 коп (сума без НДС 284 грн 00 коп), за які невстановлені досудовим розслідуванням особи, розрахувались грошовими коштами, які остання вкладала у касову скриньку каси № 10.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6, 01 липня 2021 року, перебуваючи на робочому місці у приміщенні супермаркету "Варус" ТОВ "Омега", який розташовується за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3, будучи матеріально-відповідальною особою, керуючись єдиним злочинним умислом, користуючись сприятливими умовами та виконуючи свої посадові обов`язки касира, відпустила товар згідно фіскальних чеків ануляції № 878509 від 01 липня 2021 року за 10 год 59 хв на загальну суму 190 грн 00 коп (сума без НДС 158 грн 33 коп), № 878534 від 01 липня 2021 року за 11 год 36 хв на загальну суму 160 грн 53 коп (сума без НДС 133 грн 70 коп) та № 878611 від 01 липня 2021 року за 14 год 22 хв на загальну суму 510 грн 39 коп (сума без НДС 425 грн 32 коп), за які невстановлені досудовим розслідуванням особи, розрахувались грошовими коштами, які остання вкладала у касову скриньку каси № 4.
В подальшому ОСОБА_6, усвідомлюючи свої протиправні дії, використовуючи свій індивідуальний логін і пароль, які надають їй право доступу до автоматизованої системи "PPO" і можливість обробляти комп`ютерну інформацію та формувати документи по фінансових операціях, вчинила дію відкладення чеку. Після цього викликала охорону супермаркету "Варус" для того, щоб вони відсканували картку, в результаті чого ОСОБА_6 вчинила дію анулювання чеку, тобто відміни товару по автоматизованій системі "PPO", при цьому анульований чек з касового апарату відкладала. Окрім цього, впродовж дня, відпускаючи товар іншим невстановленим досудовим розслідуванням особам, покупцям, отримуючи доступ до касової скриньки, де зберігались грошові кошти, забирала грошові кошти відповідно до суми, завчасно відкладеного чеку ануляції. Таким чином, остання заволоділа грошовими коштами супермаркету "Варус" ТОВ "Омега".
Отриманими грошовими коштами ОСОБА_6 розпорядилась на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_6 завдала матеріальну шкоду ТОВ "Омега" за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15 (код ЄДРПОУ 309822361), фактична адреса супермаркету "Варус-510": м. Київ, вул. Малишка, 3, у сумі 1515 грн 36 коп.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2022 року стосовно ОСОБА_6 змінено, відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 КК покладено на неї обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що судом апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 55 КК, безпідставно не застосовано до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю, оскільки, як зазначає прокурор, ОСОБА_6, працюючи на посаді касира торгівельного залу, будучи матеріально відповідальною особою, зловживаючи можливостями, отриманими у зв`язку з перебуванням на посаді, вчинила умисний корисливий злочин, за яку останню засуджено, у зв`язку з чим, на думку сторони обвинувачення, наведене свідчить, що мета кримінального покарання, встановлена ст. 65 КК, не може бути досягнена.
Вважає, що у випадку збереження можливості займатися діяльністю, в тому числі пов`язаною з повною матеріальною відповідальністю, з урахуванням характеру вчиненого умисного корисливого злочину під час перебування на посаді касира супермаркету, та збереження можливості обіймати посади, які надають аналогічні повноваження, що вже були використані при вчиненні кримінального правопорушення для незаконного збагачення, ОСОБА_6 може продовжити вчиняти злочинні дії зловживаючи своїми можливостями.
Зазначає, що внаслідок незастосування додаткового покарання органи пробації позбавлені можливості контролювати поведінку ОСОБА_6, а остання зберігає можливості вчиняти аналогічні корисливі кримінальні правопорушення у майбутньому.
На думку прокурора, призначення основного покарання без додаткового є м`якшим за призначення основного та додаткового покарання одночасно, у тому числі з урахуванням особи ОСОБА_6, обставин та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим вважає, що призначене останній покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості.
Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- всупереч вимогам статей 55, 65 КК, постановив незаконне рішення, оскільки безпідставно не призначив ОСОБА_6 обов`язкове, в даному випадку додаткове покарання;
- всупереч вимогам статей 370, 419 КПК, не навів переконливих мотивів постановленого рішення в частині незастосування додаткового покарання, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, та не надав належної оцінки обґрунтованим доводам апеляційної скарги прокурора в цій частині;
- погоджуючись з доводами прокурора в частині непокладення на ОСОБА_6 усіх обов`язків, передбачених ст. 76 КК, додатково поклав обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, чим фактично погіршив її становище, однак постановив рішення у формі ухвали, чим на думку прокурора, порушив вимоги статей 408, 409, 421 КПК.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити;
- засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 191 КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів прокурора про те, що суд апеляційної інстанції, додатково поклавши передбачений ст. 76 КК обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, фактично погіршив становище ОСОБА_6, однак постановив рішення у формі ухвали, чим, на його думку, порушив вимоги статей 408, 409, 421 КПК, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Кримінальним процесуальним законом визначено перелік випадків, коли суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок. Зокрема, відповідно до приписів ч. 1 ст. 420 КПК такими випадками є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Зі змісту положень, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК, вбачається, що суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 191 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК покладено на ОСОБА_6 обов`язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок стосовно ОСОБА_6, ухвалити стосовно неї новий вирок, зазначивши, в тому числі, що місцевий суд при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_6, застосувавши інститут звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, помилково не поклав на обвинувачену усіх обов`язків, передбачених ст. 76 КК, які є обов`язковими для застосування, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, не поклавши на обвинувачену обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.