ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 758/5555/18
провадження № 51-1006км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки й покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково, на його користь стягнуто з ОСОБА_7 10 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні за викладених у вироку обставин хуліганства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Як установив суд, 13 січня 2018 року близько 01:30 у парку на вул. Вишгородській, 49 у м. Києві на пішохідній ділянці рухався автомобіль "ВАЗ-2108". Побачивши це, ОСОБА_8, котрий перебував разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10, заблокував рух транспортного засобу й зробив зауваження водієві. Тоді з автомобіля вийшов ОСОБА_7, який висловив обурення й агресивно відреагував на повторне зауваження, після чого ОСОБА_8 викликав поліцію, про що повідомив присутніх. У відповідь ОСОБА_7 став погрожувати ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 фізичною розправою й ображати їх нецензурною лайкою. Потім він дістав пістолет марки "Форт 12-Р", призначений для стрільби гумовими кулями, і спробував руків`ям завдати удару ОСОБА_8, а також, здійснивши постріл, влучив у ногу потерпілого, який не отримав тілесних ушкоджень через потрапляння кулі в електронний пристрій, що був у кишені. Надалі ОСОБА_7 повернувся до автомобіля "ВАЗ-2108" і покинув місце події, проте невдовзі був затриманий працівниками поліції.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення стосовно ОСОБА_7 і закрити кримінальне провадження відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суть доводів захисника зводиться до того, що в справі не додержано принципу презумпції невинуватості, вирок не відповідає ст. 374 КПК, покладені в його основу ряд доказів було здобуто з порушенням вимог цього Кодексу, на що не зважили суди попередніх інстанцій. Авторка скарги зазначає, що всупереч частинам 2, 3 ст. 290 КПК слідчі органи не надали стороні захисту доступу до речових доказів, а клопотання про визнання їх недопустимими суд відхилив; також під час фактичного затримання й обшуку в порушення частин 3, 5 ст. 208 КПК ОСОБА_7 не було роз`яснено його право на захист, не залучено для участі в слідчих діях захисника і не складено протоколу обшуку. Ставлячи під сумнів правомірність процедури зібрання об`єктів дослідження, скаржниця вважає недопустимим доказом судово-балістичну експертизу від 19 лютого 2018 року № 8-5/172. Крім того, посилаючись на недодержання ч. 5 ст. 104, частин 1, 7 ст. 228 КПК, заперечує можливість використання як джерела доказів протоколів пред`явлення особи для впізнання. Водночас захисник твердить, що встановлені фактичні обставини справи не свідчать про наявність у засудженого умислу на хуліганство та мотиву для його вчинення. На переконання захисника,в діянні ОСОБА_7 відсутній склад (об`єкт та суб`єктивна сторона) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК. При цьому наголошує на тому, що немає інкримінованої кваліфікуючої ознаки - застосування предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки для згаданої мети винуватець не пристосував предмет наперед або під час учинення хуліганських дій, а віднесений до вогнепальної зброї пістолет "Форт 12-Р" не є таким предметом. Тому, на думку сторони захисту, закон України про кримінальну відповідальність було застосовано неправильно, що є підставою для скасування оспорюваних рішень і закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення та у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпанням можливостей їх отримати.
На касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_11 подали заперечення, в яких зазначають про необґрунтованість вимог сторони захисту та законність згаданих вироку й ухвали.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило. Засуджений ОСОБА_7, його захисник ОСОБА_6, потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_11 поінформували Верховний Суд про те, що вони не бажають брати участі в касаційному розгляді.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечив обґрунтованість доводів у касаційній скарзі і просив залишити її без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Ревізуючи правильність застосування норм права та правової оцінки обставин, колегія суддів виходить із конкретних фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами попередніх інстанцій.
Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, котрі підтверджено фактичними даними, дослідженими та перевіреними у змагальній процедурі під час розгляду провадження й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу насамперед показань допитаних у судовому засіданні як обвинуваченого ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,а також судово-балістичної експертизи № 8-5/172 від 19 лютого 2018 року, даних, що містяться у протоколах прийняття заяви ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення від 13 січня 2018 року, огляду місця події від 13 та 15 січня 2018 року, пред`явлення особи для впізнання від 15 січня та 19 березня 2018 року, огляду інтернет-ресурсу з доданим компакт-диском, й інших представлених у справі документів, зміст яких відображено у вироку.
Оцінивши всі здобуті фактичні дані в їх сукупності та взаємозв`язку і не встановивши істотних порушень, які в розрізі ст. 87 КПК зумовлюють обов`язкове визнання доказів недопустимими, суд визнав такі достатніми для ухвалення обвинувального вироку. А твердження в касаційній скарзі про протилежне та недоведеність винуватості засудженого є неспроможними.