Постанова
Іменем України
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 358/469/16-к
провадження № 51-1995км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника
ОСОБА_6 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року,потерпілого ОСОБА_8 і прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 рокуу кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Богуславського районного суду Київської області від 05 жовтня
2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Цивільний позов прокурора задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 на користь
КЗ Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" кошти в розмірі
12 232,47 грн, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_10 .
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 185 384 грн та 3500 грн витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користьдержави витрати на проведення експертиз
у розмірі 460,80 грн.
Вирішено долю речових доказів.
Як установлено судом та детально викладено у вироку, ОСОБА_7 26 червня 2015 року близько 12:10, керуючи технічно справним автомобілем "Renault Master", реєстраційний номер НОМЕР_1, належним ОСОБА_11, з метою обслуговування торговельної точки - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташований в АДРЕСА_1, безпосередньо біля тротуару, прибув до торговельного центру "Маяк", розташованого в тому ж місті по вул. Івана Франка, 6, біля вказаного тротуару, де, в порушуючи Правил дорожнього руху України (п. п. 10.1,10.9), не врахував дорожньої обстановки, проявив неуважність та безпечність і, не переконавшись, що здійснення маневру є безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснюючи по тротуару рух керованим ним транспортним засобом заднім ходом, не забезпечив безпеки руху та не звернувся за допомогою до інших осіб, чим створив небезпеку іншим учасникам руху й допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10, яка рухалася по вказаному тротуару від торговельного центру "Маяк" у напрямку до автостанції "м. Богуслав".
У результаті дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки: крововиливи у м`які тканини та м`язи грудної клітки, численні переломи ребер праворуч та ліворуч, розрив діафрагми, масивний забій лівої легені з розвитком правобічного гемопневмотораксу, гнійної пневмонії, набряку легень та легенево-серцевої недостатності, від яких 04 липня 2015 року померла в Київські обласній клінічній лікарні.
Згідно з висновком судово-медичного експерта від 04 липня 2015 року - 20 серпня 2015 року №53-ТР та висновком експерта від 12 лютого 2020 року - 18 березня 2020 року №23/К тілесні ушкодження, виявлені в ОСОБА_10, належать відноситься до категорії тяжких за критерієм небезпеки для життя і перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_10 настала від закритої травми грудної клітки: крововиливи у м`які тканини та м`язи грудної клітки, множинні переломи ребер праворуч та ліворуч, розрив діафрагми, масивний забій лівої легені, з розвитком правобічного гемопневмотораксу, гнійної пневмонії, набряку легень та легенево-серцевої недостатності.
Своїми діями ОСОБА_7 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме п. 10.1, відповідно до якого "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху." та п. 10.9 за змістом якого під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху; для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Київський апеляційний суд 26 лютого 2024 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій стосовно ОСОБА_7, вважає, що вони прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, тому просить ці рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На переконання касатора, докази, які суди попередніх інстанцій аналізували, у сукупності не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Суди, ухвалюючи рішення, не дотрималися вимог процесуального закону щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення (ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та оцінили докази з порушенням приписів статей 85-89, 94 цього Кодексу.
Апеляційний суд формально розглянув справу, без дотримання положень
ст. 419 КПК.
Зокрема, захисник акцентує на тому, що апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження, позбавив підзахисного ОСОБА_7 права бути присутнім під час розгляду апеляційної скарги захисника та виступу в судових дебатах, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про відкладення розгляду справи. На обґрунтування клопотання захист надав суду лист-клопотання військової частини про те, що ОСОБА_7 26 лютого 2024 року проходить військово-лікарську комісію. Однак суд проігнорував його і продовжив розгляд справи.
Також апеляційний суд не розглянув належним чином заяви потерпілого, який відмовився від поданої ним апеляційної скарги та цивільного позову. Суд не викликав потерпілого і не роз`яснив йому наслідків відмови від апеляційної скарги і не прийняв процесуального рішення, передбаченого ст. 403 КПК.
Апеляційний суд не дав відповіді на доводи апеляційної скарги захисника про те, що місцевий суд необґрунтовано задовольнив цивільний позов прокурора в інтересах лікувального закладу про стягнення з підзахисного витрат на лікування потерпілої. Захист звертає увагу, що автомобіль, яким керував ОСОБА_7 під час ДТП, був застрахований у розмірі 100 000 грн (шкода заподіяна життю і здоров`ю іншій особі), а тому суд повинен був стягнути ці кошти зі страхової компанії.
Вважає, що судовими рішеннями конкретно не встановлено, які пункти ПДР порушив ОСОБА_7 ; не дано оцінки діям потерпілої, що втратила рівновагу і сама впала під автомобіль, яким керував ОСОБА_7 ; не дано оцінки показанням свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_11, які не бачили пошкоджень на автомобілі ОСОБА_7 ; не встановлено в кримінальному провадженні безпосередньої причини смерті потерпілої ОСОБА_10, у зв`язку з чим сторона захисту в суді апеляційної інстанції заявила клопотання про проведення судово-медичної експертизи, яке було відхилено; поза увагою судів залишився факт відсутності пошкоджень на автомобілі, яким керував ОСОБА_7 .
Крім того, захисник вважає, що призначене підзахисному покарання є занадто суворим і з урахуванням відшкодування шкоди потерпілому та даних, що характеризують особу ОСОБА_7 є підстави для його звільнення від призначеного основного покарання на підставі ст. 75 КК.
У касаційній скарзі потерпілий, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7, вважає, що ухвалу апеляційного суду прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим просить її скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою обставини викладені в його заяві, яку він подав на адресу апеляційного суду і в якій відмовився від поданої ним апеляційної скарги та цивільного позову. Також суд не прийняв процесуального рішення за заявою всупереч приписам
ст. 403 КПК.
Крім того, поза увагою суду залишився факт відшкодування ОСОБА_7 збитків, завданих кримінальним правопорушенням, і прохання змінити вирок місцевого суду щодо призначеного покарання, а саме ухвалити рішення про призначення засудженому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.
Прокурор у поданій касаційній скарзі не оспорює фактичних обставин кримінального провадження, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На думку прокурора, істотним порушенням є те, що суд апеляційної інстанції безпідставно, як вважає касатор, відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи, оскільки ОСОБА_7 26 лютого 2024 року проходив військово-лікарську комісію, що було підтверджено листом військової частини. Указаними діями апеляційний суд порушив право на захист ОСОБА_7 . Водночас прокурор посилається на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 09 жовтня 2023 року у справі № 372/1640/16-к (провадження 51-166км22), від 11 червня 2019 року у справі
№ 727/3/16к (провадження 51-411км18) та від 03 грудня 2019 року у справі
№ 311/793/14-к (провадження № 51-776км19).
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник підтримала доводи, викладені в її касаційній скарзі та скаргах потерпілого і прокурора, просила їх задовольнити.
Засуджений підтримав касаційні скарги захисника, потерпілого і прокурора, просив їх задовольнити.
Прокурор підтримала доводи, наведені в касаційних скаргах потерпілого та прокурора, і частково підтримала касаційну скаргу захисника, просила Суд ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, позицію засудженого і думку прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження й доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів уважає, що касаційні скарги захисника ОСОБА_6 і потерпілого ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга прокурора ОСОБА_9 - залишенню без задоволення на таких підставах.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи в касаційній скарзі сторони захисту, які стосуються переоцінки фактичних обставин події та достовірності доказів винуватості, у тому числі показань свідків, висновків експертиз і фактичних обставин слідчих дій, з огляду на повноваження Верховного Суду, не можуть бути предметом дослідження. У свою чергу зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Під час розгляду скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Як убачається з вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено ретельно та всебічно дослідженими в судовому засіданні доказами з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, оціненими відповідно до правил
ст. 94 цього Кодексу. Ці докази в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Обвинувачення засудженому сформульовано на підставі фактичних обставин кримінального правопорушення, установлених судом згідно з вимогами ст. 91 КПК. Вирок суду відповідає приписами статей 370, 374 КПК і є обґрунтованим.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду зокрема сторона захисту подала апеляційну скаргу, в якій наводила доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно наданої оцінки доказам, які за своєю суттю аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі.