ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 902/1058/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,
представників учасників справи:
позивача - Горбача А. М.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.01.2024 (суддя Міліціанов Р. В.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 (колегія суддів: Миханюк М. В. - головуючий, Юрчук М. І., Тимошенко О. М.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"
про стягнення 6 442 868,83 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", позивач, скаржник) звернулося до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (далі - АТ "Оператор ГРС "Вінницягаз", відповідач) про стягнення 6 442 868,83 грн, з них: 4 166 373,45 грн основної заборгованості, 145 759,57 грн 3 % річних, 1 609 744,60 грн пені, 520 991,21 грн інфляційних втрат.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем належним чином вимог Договору транспортування природного газу № 2002000095 від 04.02.2020 (далі - Договір транспортування природного газу) в частині зобов`язань з оплати перевищення замовленої договірної потужності за січень - червень, вересень - грудень 2022 року, січень - квітень 2023 року, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Господарський суд Вінницької області рішенням від 17.01.2024 позов задовольнив частково, стягнув з АТ "Оператор ГРС "Вінницягаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 4 166 373,45 грн заборгованості за перевищення протягом січня 2022 - квітня 2023 років замовленої (договірної) потужності за Договором транспортування природного газу, 3 % річних у розмірі 145 759,57 грн, 520 991,21 грн інфляційних втрат, 804 872,30 грн пені та 96 643,03 грн судових витрат зі сплати судового збору і відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 804 872,30 грн пені.
2.2 Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.04.2024 рішення Господарського суду Вінницької області від 17.01.2024 в оскаржуваній позивачем частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 804 872,30 грн пені залишив без змін.
2.3 Судові рішення у частині відмови у задоволенні позову мотивовані тим, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами підприємствами, установами, і покладення надмірного фінансового тягаря на останнього може призвести до погіршення його матеріального становища та неможливості виконання ним своїх основних завдань; інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за весь період прострочення; загальний розмір штрафних та компенсаційних нарахувань складає майже 50 % від розміру основного боргу, що створює несправедливо надмірний тягар для відповідача; відповідач сплатив фактично замовлений обсяг спожитого газу за договором.
2.4 Отже, суди виходили з того, що такі обставини виняткові і є підставою для застосування положень статей 551, 233 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) та зменшення пені з урахуванням зазначених у рішеннях суду висновків Великої Палати Верховного Суду.
2.5 За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, стягнув на користь позивача 804 872, 30 грн пені, що становить 50 % від заявленого позивачем розміру пені, і дійшов висновку, що таке стягнення достатньою мірою компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу інтересів відповідача.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи
3.1 ТОВ "Оператор ГТС України" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.01.2024 у частині відмови у задоволенні позовних та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення пені у розмірі 804 872,30 грн.
3.2 Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 549- 552, 599 ЦК України, статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
3.3 Посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження, ТОВ "Оператор ГТС України" вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не проаналізували (не дослідили) надані позивачем докази того, що він у справі не перебуває в кращому фінансовому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження у державі воєнного стану.
3.4 АТ "Оператор ГРС "Вінницягаз" не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. Мотивувальна частина
4.1 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).
4.3 Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 804 872,30 грн, а також постанова апеляційного господарського суду, ухвалена за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.
4.4 На думку скаржника суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відмови в задоволенні позовних вимог і зменшенні розміру пені на 50 % застосували норми статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
4.5 Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
4.6 Таке правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
4.7 За змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з підстав, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
4.8 Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
4.9 Суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, враховуючи інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
4.10 Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
4.11 Крім того, Верховний Суд також зауважує, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20.
4.12 Щодо порушених у касаційній скарзі питань Суд наголошує, що положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України у вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
4.13 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
4.14 Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
4.15 Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
4.16 Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
4.17 Подібні висновки викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
4.18 У справі, що розглядається, ухвалюючи рішення про наявність підстав для зменшення розміру пені до 50 % суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив у цій частині, що:
- за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання;