ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23 липня 2024 року
справа № 320/21139/23
адміністративне провадження № К/990/25205/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Паритет"
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року (суддя - Головенко О. Д.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (колегія у складі суддів: Беспалов О. О., Грибан І. О., Парінов А. Б.)
у справі №320/21139/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Паритет"
до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,-
УСТАНОВИВ:
05 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Паритет" (далі - Товариство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у м. Києві від 06 жовтня 2022 року № 7437451/42375126, яким Товариству відмовлено у реєстрації податкової накладної від 19 серпня 2022 року № 4 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість 360 000,00 гривень;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19 серпня 2022 року № 4 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість 360 000,00 гривень датою її подання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року позов залишено без руху та запропоновано Товариству подати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом з посиланням на письмові докази щодо пропуску строку звернення до суду.
На виконання зазначеної ухвали позивач надіслав на адресу суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду з позовом, в якій зазначено, що у зв`язку із вторгненням в Україну військ російської федерації Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і триває до сьогодні.
Позивач наголосив на тому, що загальновідомим є факт загального негативного впливу, якого зазнають суб`єкти правовідносин внаслідок широкомасштабної агресії та воєнного стану, зокрема на можливість реалізації ними прав та своєчасного виконання обов`язків.
Товариство вказало на те, що з самого початку воєнного стану діяльність Товариства фактично зупинилася. Більшість працівників, у тому числі бухгалтери і юристи, вимушені були залишити місто Київ, а дехто - Україну. Не всі первинні документи були у цифровій (сканованій) формі, а доступ до приміщень, де зберігалися первинні документи і можливість їх скопіювати були ускладнені. Відцифровані (скановані) первинні документи зберігалися на носіях (жорстких дисках комп`ютерів, серверах), доступ до яких також було на тривалий час втрачено. Крім того, восени і взимку 2022-2023 років Україна в цілому і місто Київ, зокрема, зазнали найбільш масштабних ракетних атак, внаслідок яких критичного ушкодження зазначала енергетична система всієї держави. Довготривалі систематичні відімкнення електроенергії у поєднанні із частими повітряними тривогами прямо і негативно вплинули на швидкість роботи спеціалістів позивача щодо опрацювання та підготовки документів.
Все означене, на думку позивача, об`єктивно вплинуло на можливість своєчасно, в межах встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку, скласти позовну заяву та виготовити всі належні додатки до позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року позовну заяву Товариства повернуто позивачу.
Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції звернув увагу на те, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не є похідним для числового виразу податкового зобов`язання з податку на додану вартість та не є рішенням контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, у зв`язку з чим може бути оскаржене до суду у строк, визначений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо твердження позивача, стосовно введення воєнного стану, як причини пропуску строку звернення до суду, суд звернув увагу на те, що зі змісту заявленого клопотання вбачається, що позивач лише обмежився загальним посиланням на введення в країні воєнного стану, однак при цьому не надав жодних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення його до суду з мотивів введення в країні воєнного стану та наявності вищезазначених обставин.
Суд наголосив на тому, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.
Натомість позивач таких конкретних причин не навів, як і не надав доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Також позивачем не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий, причинний зв`язок.
Крім того, суд вказав на те, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у клопотанні підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи (яка "сама повинна цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки") та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року залишено без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження Товариство визначає пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 та від 03 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.005981. Крім того, позивач наголошує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
При цьому, Товариство наголошує на тому, що законодавче встановлення строку оскарження рішень контролюючого органу в суді у межах 1095 днів позивач вважає правильним і справедливим, оскільки законодавець таким правовим регулюванням забезпечив дотримання принципу паритету прав усіх учасників публічних правовідносин - якщо контролюючий орган має право вчиняти певні дії (рішення) у межах 1095-денного строку, у т.ч. і звертатися до адміністративного суду із позовами, то і платнику податків встановлюється аналогічний строк для можливості судового оскарження рішень контролюючого органу.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо застосування правових норм, що регулюють строк звернення до адміністративного суду, а саме неправильно і безпідставно застосував частину 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме це призвело до постановлення оскаржуваної ухвали, яка унеможливила подальший розгляд справи.
Також Товариство звернуло увагу на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у заяві про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом окрім іншого було зазначено, які обставини (причини), нерозривно і об`єктивно пов`язані із введенням воєнного стану, зазначені обставини позивач вважав такими, що об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню із позовом до суду, та загальновідомими, тобто такими, що не потребують збирання та надання суду конкретних доказів.
Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2024 року відкрив провадження у справі №320/21139/23 та витребував справу із Київського окружного адміністративного суду та з Шостого апеляційного адміністративного суду.
10 липня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наголошується на правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Податковий орган просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
15 липня 2024 року справа №320/21139/23 надійшла на адресу Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з пунктом 58.19 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.