ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
справа № 348/1997/20
провадження № 51-1017 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020090200000467 від 18 липня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Надвірна Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Вказане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
За обставин, встановлених у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 18 липня 2020 року біля 04:00 год, в темну пору доби, будучи у стані алкогольного сп`яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, перебуваючи за кермом автомобіля марки "Skoda Oktavia", із реєстраційним номером НОМЕР_1, перед початком руху узбіччям дороги, що поруч із зупинкою громадського транспорту по вул. Шевченка у с. Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області, проявив неуважність та не переконався в безпечності виконання маневру розвороту, і що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, із узбіччя проїжджої частини вказаної вулиці розпочав рух автомобілем на проїжджу частину дороги.
Внаслідок зазначених дій, водій автомобіля марки "Skoda Oktavia" ОСОБА_6 вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який потрапив під передні колеса автомобіля, що спричинило притискання його тіла між днищем автомобіля та дорожнім покриттям.
В подальшому водій ОСОБА_6 декілька разів здійснив маневр автомобілем вперед і назад та шляхом волочіння тіла потерпілого об дорожнє покриття, завдав додаткові тілесні ушкодження ОСОБА_8 .
Після чого ОСОБА_6, усвідомивши, що здійснив наїзд на пішохода, покинув його та залишив місце вчинення злочину.
При цьому водій ОСОБА_6 порушив вимоги Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме пунктів 2.3. б), д), 2.9. а), 10.1., 12.1.
В результаті порушення водієм ОСОБА_6 ПДР сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих травм ОСОБА_8 помер о 05:20 год 22 липня 2020 року.
Вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2022 рокустосовно ОСОБА_6 скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасуватита призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, який при ухваленні вироку зазначив про хибність висновків місцевого суду щодо можливості виправлення обвинуваченого із застосуванням ст. 75 КК виходячи із тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, встановлених судом обставин справи та особи винного внаслідок чого порушив вимоги ст. 370 КПК, при цьому, як зауважує сторона захисту, суд апеляційної інстанції належним чином не обгрунтував і не навів переконливих мотивів, з яких дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання.
Так, захисник посилається на те, що ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, розкаявся за вчинене, засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність, тривалий час виконував покладені на нього вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2022 року обов`язки.
На думку захисника, про щирість каяття, сприяння розкриттю злочину, позитивну посткримінальну поведінку та бажання виправити вчинене свідчить те, що ОСОБА_6 :
- добровільно брав участь у всіх слідчих діях, надавав слідчим послідовні та правдиві пояснення, розповів обставини вчинення кримінального правопорушення, попросив вибачення у потерпілої, повністю відшкодував завдані їй збитки, що підтверджується письмовою заявою та розпискою, поданою останньою до суду;
- в повному обсязі сплатив цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8 на суму 16297,58 грн, поданий стороною обвинувачення, та сплатив вартість проведених експертиз.
Крім цього захисник звертає увагу на те, що зміст вироку Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2023 року взагалі не містить опису чи враховувалися судом апеляційної інстанції при призначенні покарання обставини, що його пом`якшують.
Також захисник вважає, що суд апеляційної інстанції, посилаючись у вироку на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не врахував обставини його вчинення та поведінку потерпілого, зокрема те, що останній, у темну пору доби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, лежав перед автомобілем ОСОБА_6, який був припаркований на зупинці.
Вказує, що перед початком руху ОСОБА_6 потерпілого не бачив, кілька разів рушав автомобілем з місця, однак автомобіль стикався з перешкодою, що це за перешкода з водійського сидіння не бачив, однак коли від`їхав назад на більшу відстань, побачив, що перед автомобілем лежить потерпілий та викликав останньому швидку допомогу.
Крім того, на думку захисника, судом апеляційної інстанції не в повній мірі враховані характеризуючі дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він:
- під час досудового розслідування виконував покладені на нього процесуальні обов`язки;
- не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, був офіційно працевлаштований на посаді пакувальника, де також позитивно характеризувався, одружений, раніше та протягом часу розгляду даної справи до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, правил дорожнього руху не порушував, з початку повномасштабного вторгнення рф займався волонтерською діяльністю, за що нагороджений нагрудним знаком "Волонтер України", має на утриманні малолітню дитину та проживає з матір`ю, якій допомагає матеріально та по господарству, оскільки остання не може себе повноцінно обслуговувати через хворобу;
- згідно з досудовою доповіддю у обвинуваченого позитивна соціально-психологічна характеристика, ймовірність вчинення злочину повторно середня, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, середній, при цьому орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без позбавлення або обмеження волі;
- ОСОБА_6 викликав швидку медичну допомогу після вчинення злочину, допомагав завантажити потерпілого в автомобіль закладу охорони здоров`я, в подальшому навідувався до останнього бажаючи дізнатись про стан його здоров`я.
Суд апеляційної інстанції, як зазначає захисник, формально навів деякі характеризуючі дані про особу ОСОБА_6, однак не надав їм належної оцінки.
Не погоджується захисник і з зазначеним у вироку суду апеляційної інстанції про те, що потерпіла змінила свою думку щодо міри покарання.
Зокрема, захисник зазначає, що:
- під час розгляду справи було заслухано пояснення потерпілої, досліджено її письмову заяву та розписки, відповідно до яких потерпілій ОСОБА_9 повністю відшкодовано завдані збитки в сумі 100000 грн, при цьому розмір збитків визначений нею самостійно;
- у заяві викладена думка потерпілої щодо міри покарання та можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання;
- в подальшому потерпіла просила призначити покарання на розсуд суду, відповідно до закону, що не суперечить її позиції висловленій в попередній поданій нею заяві, при цьому останньою не оскаржувалося призначене ОСОБА_6 покарання, що свідчить про її згоду з вироком місцевого суду, а в суді апеляційної інстанцій остання зазначила про своє небажання з`являтися у судові засідання та просила закрити справу.
Разом з цим, захисник вважає невмотивованим вирок суду апеляційної інстанції в частині призначення покарання більшого за мінімальну межу, передбачену санкцією ст. 286 КК, оскільки, на його думку, наявність трьох обставин, що пом`якшують покарання, характеризуючі дані про особу ОСОБА_6, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, дають підстави для призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією цієї статті.
Водночас, незарахування у відбуту частину покарання періоду перебування ОСОБА_6 під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2020 року, на думку захисника, є порушенням, допущеним судом апеляційної інстанції.
Окремо захисник звертає увагу на ту обставину, що на даний час ОСОБА_6 проходить військову службу за мобілізацією.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Додатково захисник просив звернути увагу на дані, що характеризують особу ОСОБА_6, які були долучені до клопотання, а саме: посвідчення учасника бойових дій, що підтверджує проходження останнім військової служби та безпосередню участь у бойових діях; медичні характеристики, з яких вбачаються підстави отримання поранення; свідоцтво про хворобу, в описовій частині якого зазначено про стан здоров`я ОСОБА_6 та вказано, що під час виконання бойового завдання останній отримав акубаротравми, і що таке захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, крім цього наведено дані щодо психічного стану засудженого; довідку ВЛК, відповідно до якої ОСОБА_6 тривалий час перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, при цьому за результатами обстеження його було визнано непридатним до військової служби за спеціальністю; службової характеристики, згідно з якою за час військової служби ОСОБА_6 зарекомендував себе як порядний, дисциплінований та відповідальний військовослужбовець;
- прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
З огляду на зазначене, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.