ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 161/5306/16-к
провадження № 51-3498км19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
виправдана ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій,на ухвалу Волинського апеляційного суду від 04 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015030000000068, стосовно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в с. Боремель Демидівського району Рівненської області, та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилася в с. Чаруків Луцького району Волинської області, проживає в АДРЕСА_1,
виправданих за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України),на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПКУкраїни)у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
І. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що апеляційний розгляд мав формальний характер, суд апеляційної інстанції всупереч приписам статей 419, 439 КПК України не надав належної оцінки апеляційним вимогам прокурора, не навів в ухвалі достатніх доводів на їх спростування та не вказав переконливих підстав, на яких залишив апеляційну скаргу без задоволення. Також апеляційний суд не виконав вказівки, викладені в попередній постанові Суду.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів прокурора про безпідставність визнання судом недоведеною наявності в діях ОСОБА_10 та ОСОБА_6 складових частин об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; не спростував доводів прокурора щодо того, що саме ОСОБА_6 за попередньою змовою з іншим працівником податкового органу - ОСОБА_10 вимагала та одержувала неправомірну вигоду від фізичних осіб-підприємців за безперешкодне повернення та нестворення умов по перешкоджанню повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Вважає, що в матеріалах провадження наявні достатні та допустимі докази винуватості виправданих, проте апеляційний суд погодився з неправильною оцінкою судом першої інстанції показань свідків та залишив поза увагою доводи прокурора про необґрунтоване визнання недопустимими таких доказів, як протоколи огляду місця події (службових кабінетів) та протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД).
Стверджує, що апеляційний суд відхиливклопотання щодо повторного дослідження доказів у порядку ст. 404 КПК України стосовно ОСОБА_10 з тих підстав, що вона померла після ухвалення виправдувального вироку, що суперечить висновкам об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
ІІ. Зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваного, і встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_6 таОСОБА_10 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено беззадоволення, а вирок - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_10, яка обіймала посаду заступника начальника Луцької об`єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) Головного управління ДФС у Волинській області, та ОСОБА_11, яка обіймала посаду заступника начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб - начальника відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб Луцької ОДПІ, обвинувачувалися в тому, що вони, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, представниками органу виконавчої влади, виконуючи функції працівників правоохоронного органу, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, використовуючи надану їм владу та службове становище, всупереч інтересам служби, створили умови, за яких суб`єкти підприємницької діяльності за формальне проведення документальної перевірки підприємницької діяльності та безперешкодне повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість змушені були передавати службовим особам Луцької ОДПІ ГУ ДФС в Волинській області неправомірну вигоду, а ОСОБА_10 та ОСОБА_6 одержували на системній основі неправомірну вигоду за викладених у вироку обставин.
Так, в період з травня по серпень 2015 року ОСОБА_10 та ОСОБА_6 отримали в якості неправомірної вигоди: від фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 - 5650 грн, 6500 грн та 10 900 грн; від фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 - 56 200 грн та 2000 грн. Крім того, ОСОБА_10 отримала від ОСОБА_14 неправомірну вигоду в сумі 1000 грн, 700 грн та 500 грн, від ОСОБА_15 - 50 000 грн, 25 000 грн та 45 000 грн. Також ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_16 неправомірну вигоду у виді 80 та 100 літрів дизельного пального вартістю відповідно 1128 грн та 1420грн, із урахуванням оптової вартості дизельного пального в розмірі 14, 2 грн за 1 літр.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження
Від захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 надійшли заперечення на касаційну скаргу.
У судовому засіданні прокурор підтримала подану касаційну скаргу, виправдана та захисники заперечили проти її задоволення.
IV. Мотиви Суду
IV.1. Вимоги закону, якими керується Суд
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного була застосована належна правова процедура.
За правилами ст. 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У ч. 2 ст. 419 КПК України вказано, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Частиною 2 ст. 439 КПК України передбачено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді.
Разом із тим зазначені вимоги закону під час розгляду цього провадження апеляційним судом залишилися не виконаними.
IV.2. Щодо порушень вимог статей 419, 439 КПК України
На думку Суду, доводи прокурора, зазначені в касаційній скарзі, про те, що апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, не дотримався вищевказаних вимог закону, не надав в ухвалі належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне виправдання ОСОБА_10 та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, є обґрунтованими.
З матеріалів провадження вбачається, що, не погоджуючись із виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_6, прокурор оскаржив його до апеляційного суду. У поданій апеляційній скарзіпрокурор зазначав, що суд першої інстанції незаконно виправдав ОСОБА_10 та ОСОБА_6, оскільки їх винуватість повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, які суд безпідставно визнав недопустимими, та просив апеляційний суд скасувати вирок через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватою за пред`явленим обвинуваченням з призначенням відповідного покарання, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 після дослідження всіх доказів та надання їм належної оцінки - закрити на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із її смертю, тобто з нереабілітуючих підстав.
Прокурор наголошував, що суд необґрунтовано з формальних підстав визнав недопустимими доказами дублікати протоколів і аудіо-, відеозаписи НСРД та ухвали слідчих суддів апеляційного суду, на підставі яких проводились НСРД, і при цьому належних аналізу і оцінки їм не надав, хоча зафіксовані у цих доказах результати проведених НСРД свідчать про наявність в обвинувачених умислу на одержання неправомірної вигоди, обговорення часу, способу, місця її передачі, у тому числі в завуальованій формі, обізнаність обох обвинувачених у злочинних намірах, безпосередні факти передачі грошових коштів та іншого майна як неправомірної вигоди. Такі докази прокурор вважав належними та допустимими, оскільки дублікати протоколів виготовлені тим самим органом у той самий спосіб, як і оригінали, а саме шляхом оформлення протоколом ходу та результатів НСРД, зафіксованих на первинних матеріальних носіях секретної інформації, збережених в УСБУ у Волинській області. Щодо розсекречення ухвал слідчих суддів прокурор указував на відсутність порушень вимог закону, з урахуванням того, що кримінальне провадження було скеровано до суду в 2016 році, тобто до постановлення висновку Верховного Суду України від 16 березня 2017 року, на який послався суд у вироку. Відкриття ухвал та протоколів (дублікатів) НДРД стороні захисту відбулося в порядку ч. 11 ст. 290 КПК України в лютому 2021 року і сторона захисту мала достатньо часу (більш двох років) до ухвалення вироку для підготовки та здійснення захисту обвинувачених.