ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 711/5370/21
провадження № 61-5146св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги,- ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Орленка Володимира Васильовича на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Новікова О. М., Сіренка Ю. В., та касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Скіця Станіслава Миколайовича на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту та шлюбу недійсними.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Під час оформлення своїх спадкових прав йому стало відомо, що 30 грудня 2020 року його батько склав заповіт, яким усе належне йому майно заповів ОСОБА_2 .
Крім того, цього ж дня з використанням послуги "шлюб за добу" його батько зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 .
При цьому, він як син ні про заповіт, ні про весілля не знав.
Отже, вважає, що його батько, складаючи заповіт на ОСОБА_2 та укладаючи з нею шлюб, діяв, не усвідомлюючи значення своїх дій та не маючи змоги ними керувати, адже він тяжко хворів та приймав сильнодіючі медичні препарати.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 30 грудня 2020 року, номер у спадковому реєстрі № 67030285, яким він все належне йому майно заповів ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним шлюб, зареєстрований 30 грудня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис 1779.
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вона з 01 березня 2006 року проживала спільно із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу впродовж 15 років до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . З 07 грудня 2012 року вона була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 .
Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, такими фактами: її зверненням вночі 10 травня 2014 року за медичною допомогою щодо ОСОБА_4, в якого трапився інфаркт; спільними відпочинками протягом багатьох років до 2014 року в Автономній Республіці Крим у м. Євпаторії, селище Новоозерне, де ОСОБА_4 мав власну квартиру; оплатою нею комунальних послуг за адресою їх проживання, а також місцем проживання матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на АДРЕСА_2 .
Після виявлення в грудні 2020 року у ОСОБА_4 важкої хвороби він вирішив скласти заповіт на ім`я ОСОБА_2 та укласти з нею офіційний шлюб.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 березня 2006 року до 30 грудня 2020 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 грудня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 березня 2006 року до 30 грудня 2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 вдруге без поважної причини не з`явився в судове засідання, а також не скористався своїм правом мати представника, який представляв би його інтереси та брав участь у судових засіданнях замість нього, не подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 надала суду належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження факту її проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 березня 2006 року до 30 грудня 2020 року (дня реєстрації шлюбу), оскільки, їхні відносини мали характер сімейних та були пов`язані зі спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2023 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2023 року доповнено вказівкою про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, у лютому 2024 року ОСОБА_3, особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2023 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2023 року, оскільки вважав, що цими судовими рішеннями вирішенні питання про його права та обов`язки.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2023 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2023 року у даній справі.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предмет спору у цій справі, в якій подано апеляційну скаргу, щодо визнання недійсними заповіту ОСОБА_4 від 30 грудня 2020 року та шлюбу, зареєстрованого 30 грудня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ніяким чином не стосується того обсягу правовідносин, що виникли між скаржником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу погашення заборгованості спадкоємцем позичальника перед його кредитором, адже відповідні відносини мають різне правове регулювання, зокрема за статтями 1257, 1281 ЦК України, статтею 293 ЦПК України та інші фактичні підстави виникнення.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Скіця С. М. про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі задоволено частково.
Доповнено постанову Черкаського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у даній справі вказівкою про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи.
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до протоколу судового засідання від 19 березня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Скіць С. М. брав участь у судовому засіданні протягом 25 хвилин, крім того, правова позиція представника відповідача при перегляді справи апеляційним судом вже сформована на підставі аргументів, наведених у суді першої інстанції, відтак, не потребує докладання особливих зусиль, враховуючи, що спір у справі по суті в апеляційному суді не вирішувався, апеляційний суд вважав, що розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн є необґрунтовано завищеним, тому підлягає зменшенню до 3 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У квітні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Орленко В. В. через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2024 року і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Орленка В. В. мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не встановлено характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, зокрема, коли заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4, не витребувано матеріали спадкової справи у нотаріуса та не досліджено наявні в ній документи, не встановлено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4, наявність у спадкоємців права на спадкування та коли спадкоємці зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та/або про відмову від прийняття спадщини, коли звертався до нотаріуса з претензією кредитор спадкодавця тощо. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що права ОСОБА_3 не порушені, апеляційний суд обґрунтував на припущеннях, без посилання на конкретні докази, що суперечить вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України.
Також судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки прийнято судове рішення про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України у формі постанови.
Підставою касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) та у постановах Верховного Суду від 03 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18), від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 22 січня 2020 року у справі № 344/13973/17 (провадження № 61-12476св19), від 12 березня 2020 року у справі № 653/4595/17 (провадження № 61-46648св18), від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20), від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а (провадження № К/9901/14143/19), від 27 жовтня 2021 року у справі № 522/2736/16-ц (провадження № 61-13633св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 423/2673/12 (провадження № 61-9341св21), від 01 березня 2023 року у справі № 757/55549/17 (провадження № 61-1294св22), від 10 травня 2023 року у справі № 509/84/14-ц (провадження № 61-10946св22), від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23 (провадження № 61-13311св23), від 20 березня 2024 року у справі № 201/10689/23 (провадження № 61-16879св23).
У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Скіць С. М. через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд змінити додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, збільшивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 30 000,00 грн.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Скіця С. М. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить підстав наявності в нього права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому очевидним є висновок про явно безпідставне звернення з апеляційною скаргою, що є зловживанням ним процесуальними правами.
Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано зменшено розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зменшення цих витрат може бути виключно з підстав, про які зазначає сторона, яка заявляє про їх зменшення.
Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Скіця С. М. через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що в апеляційній скарзі ОСОБА_3 було відсутнє будь-яке обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.
Таким чином, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судові рішення без змін як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Орленка В. В. на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Скіця С. М. на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Орленка В. В. та представника ОСОБА_2 - адвоката Скіця С. М. не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що судові рішення суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Щодо постанови суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
У справі, що переглядається в касаційному провадженні, судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2023 року зміненим постановою Черкаського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 711/5299/21 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики зі спадкоємця задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 05 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в межах вартості спадкового майна в розмірі 5 500 000,00 грн, судовий збір у розмірі 11 350,00 грн та витрати пов`язані із правовою допомогою в розмірі 15 000,00 грн.
Тому ОСОБА_3 вважав, що оскаржуваним судовим рішенням у справі № 711/5370/21, яким встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 березня 2006 року до 30 грудня 2020 року, порушено його права та обов`язки.