ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 161/14151/18
провадження № 61-2480св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Волинська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Карпуком Андрієм Сергійовичем, на рішення Турійського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2023 року у складі судді Хвіц Г. Й. та постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 березня 2016 року військовою прокуратурою Луцького гарнізону Західного регіону України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016030220000082 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою статті 372 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в якому він визнаний потерпілим.
Зазначав, що постановою слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України Пушкарчука С. В. від 28 грудня 2016 року кримінальне провадження № 42016030220000082 від 10 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою статті 372 КК України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 листопада 2017 року постанову слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України Пушкарчука С. В. від 28 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42016030220000082 від 10 березня 2016 року скасовано.
Вказував, що після скасування постанови слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України Пушкарчука С. В. від 28 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42016030220000082 від 10 березня 2016 рокужодні слідчі та процесуальні дії у вказаному кримінальному провадженні не проводилися, внаслідок чого такою бездіяльністю посадових осіб військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України йому було завдано моральної шкоди.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України на його користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 77, 78 ЦПК України на підтвердження завдання йому моральної шкоди органом досудового розслідування.
При цьому районний суд відхилив доводи позивача щодо нездійснення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42016030220000082 після скасування постанови про закриття кримінального провадження, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження №42016030220000082 від 10 березня 2016 року.
Суд першої інстанції зазначив, щопостанова слідчого від 28 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42016030220000082 була скасована ухвалою слідчого судді через передчасність висновків слідчих та необхідність проведення додаткових слідчих дій, після проведення яких постановою від 22 серпня 2018 року кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. При цьому вказану постанову від 22 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42016030220000082 ОСОБА_1 не оскаржував.
Отже, протиправна бездіяльність органів досудового розслідування позивачем не доведена.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 11 січня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Турійського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд вважав, що районний суд дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження завдання органом досудового розслідування йому моральної шкоди та не доведено наявність такої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями посадових осіб військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскарження процесуальних рішень органу досудового розслідування є механізмом реалізації особою права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.
При цьому апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права у зв`язку із тривалим строком розгляду справи, оскільки зазначене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Турійського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2023 року, постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.
Посилається на те, що тривалий розгляд справи судом першої інстанції призвів до порушення його права на справедливий суд.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) та постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 23 грудня 2023 року у справі № 639/6667/21 (провадження № 61-10971св23), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги.
У квітні 2024 року Волинська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що позивачем не доведено факт завдання йому матеріальної шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та бездіяльністю органу досудового розслідування. Вказує, що до позивача не було застосовано жодних заходів впливу, які б могли спричинити йому будь-яку шкоду.
Вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення районним судом строків розгляду справи, оскільки не усі обставини, що слугували підставою для відкладення розгляду справи, носили об`єктивний характер та залежали від волі учасників справи, у тому числі, суду. Крім того, під час розгляду справи позивач своїми діями не сприяв прискоренню розгляду справи.
У квітні 2024 року Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що доводи касаційної скарги не містять підстав, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, а реалізація позивачем процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Вважає, що тривалий розгляд справи в суді першої інстанції зумовлений переважно пасивною поведінкою самого позивача, зважаючи на неодноразові звернення до суду з клопотаннями, спрямованими на зміну складу учасників справи.
Фактичні обставини, встановлені судами
17 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України із заявою про вчинення кримінальних правопорушень співробітниками-військовослужбовцями УСБУ у Волинській області (том 1, а. с. 88).
Ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 02 березня 2016 року у справі № 161/18146/15-к скаргу ОСОБА_1 задоволено; зобов`язано прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Балакунця О. І. внести відомості про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 17 листопада 2015 року про вчинення співробітниками-військовослужбовцями УСБУ у Волинській області за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365, 366, 367, 372 КК України та негайно приступити до провадження у справі відповідно до вимог статтей 91-93 КПК України та закінчити досудове розслідування у строки, передбачені статтею 219 КПК України (том 1, а. с. 89-90).
Відповідно до повідомлення слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Жовтоніг О. про початок досудового розслідування 10 березня 2016 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016030220000082 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою статті 372 КК України (том 1, а. с. 87).
За заявою ОСОБА_1 10 березня 2016 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відкрито кримінальне провадження № 42016030220000082 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою статті 372 КК України, в якому його визнано потерпілим (том 1, а. с. 45-47).
Постановою слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України Пушкарчука С. В. від 28 грудня 2016 року кримінальне провадження № 42016030220000082 від 10 березня 2016 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях співробітників Управління служби безпеки України у Волинській області складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою статті 372 КК України (том 1, а. с. 91-92).
Листом слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України Пушкарчука С. В. від 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про закриття кримінального провадження № 42016030220000082 (том 1, а. с. 93).
Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 листопада 2017 року у справі № 161/17521/17 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову слідчого військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України Пушкарчука С. В. від 28 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42016030220000082 від 10 березня 2016 року скасовано.
08 червня 2018 року військовим прокурором Луцького гарнізону Західного регіону України Давидовим Є. винесено постанову про зміну складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 42016030220000082 від 10 березня 2016 року (том 1, а. с. 96).
21 серпня 2018 року прокурором військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України Ковтонюком М. В. проведено додатковий допит свідка ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42016030220000082 від 10 березня 2016 року та 22 серпня 2018 року - додатковий допит свідка ОСОБА_3, що підтверджується копіями протоколів додаткового допиту свідків (том 1, а. с. 97-100).
22 серпня 2018 року слідчим військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України Жовтоногом О. М. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42016030220000082 від 10 березня 2016 року від 10 березня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб Управління служби безпеки України у Волинській області ОСОБА_2, ОСОБА_3 ознак кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367, частиною першою статті 372 КК України (том 1, а. с. 101-103).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.