ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2023 року
м. Київ
справа № 545/3310/21
провадження № 61-778св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Барбус-ЛС",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року у складі судді Гальченко О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства "Барбус-ЛС" (далі - ПП "Барбус-ЛС") про звільнення, примусове стягнення заборгованості, виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2017 року наказом від 27 січня 2017 № 17 її прийнято на посаду менеджера з постачання до ПП "Барбус-ЛС".
02 лютого 2019 року її було переведено на посаду юриста з посадовим окладом у розмірі 8 000 грн (наказ про переведення від 01 лютого 2019 року), але наказ не містив розміру посадового окладу.
З відомостей в особистому кабінеті Пенсійного фонду України їй стало зрозуміло, що роботодавець офіційно проводив виплати їй заробітної плати виходячи з мінімального розміру, проте документального підтвердження реального розміру заробітної плати вона не має.
Вказувала, що станом на даний час її не звільнено, при цьому незаконним шляхом позбавлено всіх прав та гарантій як працівника, оскільки вона не має доступу до офісу, не має можливості працювати та заробляти собі на життя, керівництво підприємства не іде на жодний компроміс у вирішенні подальшої долі трудових відносин, уникає зустрічі, не відповідає на дзвінки.
Все це змушує її звертатись за захистом своїх трудових прав до суду з вимогами про відновлення порушеного роботодавцем права на отримання всіх виплат та компенсацій при звільненні.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати бездіяльність ПП "Барбус-ЛС" щодо припинення трудових відносин з нею, як працівником за протиправну, та таку, що порушує її трудові права, та розірвати трудовий договір з ПП "Барбус-ЛС", визнати її повноваження, як юриста, припиненими з 21 вересня 2021 року за пунктом 3 частини першої статті 38 КЗпП України та зобов`язати роботодавця оформити в установленому законодавством порядку її звільнення з посади відповідно до поданої заяви (Додаток № 2 );
- стягнути з ПП "Барбус-ЛС" заборгованість по заробітній платі за період з 01 лютого 2019 року до 05 лютого 2020 року у сумі 63 270,30 грн (сума розрахована в додатку 3 на підставі онлайн-розрахунку Додаток № 8 ) і включає податки та збори;
- беручи до уваги попередній пункт та обставини, викладені у заяві, за невиплату заробітної плати за період з 01 лютого 2019 року до 05 лютого 2020 року та протизаконність дій роботодавця, наслідки його діянь, стягнути з ПП "Барбус-ЛС" на її користь моральну шкоду у розмірі 30 000 грн;
- визнати період, коли вона не працювала, з 06 лютого 2020 року до 21 вересня 2021 року періодом вимушеного прогулу з вини роботодавця;
- стягнути, за умови погодження попередньої вимоги, з ПП "Барбус-ЛС" на її користь за вказаний період середній заробіток та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі до сплати податків та зборів на суму 112 400,44 грн;
- стягнути за умови погодження її вимоги щодо звільнення, з ПП "Барбус-ЛС" на її користь компенсацію за невикористані дні основної відпустки протягом діяльності на даному підприємстві у сумі 12 101,67 грн на момент звільнення (сума розрахована онлайн калькулятором розрахунку відпускних - Додаток 5);
- стягнути з ПП "Барбус-ЛС" на її користь виплату вихідної допомоги у розмірі згідно зі статтею 44 КЗпП України: 18 000 грн до сплати необхідних податків та зборів.
- на підставі статті 117 КЗпП України стягнути на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення;
- зобов`язати роботодавця на виконання обов`язку щодо нарахування та сплати за неї відповідних податків та зборів згідно чинного законодавства, зокрема із зазначених сум до стягнення по даній заяві, за весь період її з ним трудових відносин для зарахування її трудового стажу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивач не довела обґрунтованості своїх позовних вимог, не надала доказів щодо не отримання заробітної плати за період з 01 лютого 2019 року до 05 лютого 2020 року та про сам факт перебування у трудових відносинах з ПП "Барбус-ЛС" станом до 21 вересня 2021 року, відсутні будь-які належні та допустимі докази твердження позивача про те, що період з 06 лютого 2020 року до 21 вересня 2021 року є періодом вимушеного прогулу та у справі наявні правові підстави для стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку доказам у справі, які, на її думку, доводять, що її трудові відносини станом на 21 вересня 2021 року припинені не були, зокрема, із наданих доказів з Пенсійного фонду України не видно відповідної інформації.
Безпідставними, на її думку, є й мотиви судів про недоведеність отримання роботодавцем її заяви про звільнення, оскільки вона надала докази направлення відповідної заяви на юридичну адресу відповідача.
Вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та доведеними.
Відзиви на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
29 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З огляду на відповідь на звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Полтавській області, вона перебувала у трудових відносинах з ПП "Барбус-ЛС" згідно поданої страхувальником у складі звітності до органів ДПС інформації про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідні звітні періоди на підставі персоніфікованих відомостей про застрахованих осіб до 30 листопада 2019 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 446/509/16-ц (провадження № 61-590св17), від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/20243/16-ц (провадження № 61-36489св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 216/352/16-ц (провадження № 61-28299св18), від 21 грудня 2019 року у справі № 243/10489/17-ц (провадження № 61-46423св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 21 серпня 2020 року у справі № 822/1037/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/1933/20 (провадження № 61-11175св21), від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20), від 13 вересня 2023 року у справі № 587/1641/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того ОСОБА_1 зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).