ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 202/3936/16-ц
провадження № 61-15964св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Сакари Н. Ю.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Кухтіна Г. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву банк мотивував тим, що 28 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNР0GK00000094, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 36 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних, строком дії - до 28 грудня 2026 року.
Із метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 28 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № DNР0GK00000094, згідно з умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов`язань перед кредитором за кредитним договором.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 10 травня 2016 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 102 470,34 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 10 травня 2016 року - 2 578 153,75 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 29107,19 доларів США, проценти - 28454,22 доларів США; комісія - 5048,02 доларів США; пеня - 39860,91 доларів США.
На виконання пункту 5 договору поруки від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094 позивач 14 травня 2016 року направив ОСОБА_2 письмову вимогу із зазначенням невиконаних позичальником зобов`язань за договором кредиту від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094. Відповідно до пункту 6 договору поруки від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094 поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені у письмовій вимозі кредитора, протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання.
Вимогу ПАТ КБ "ПриватБанк" від 14 травня 2016 року ОСОБА_2 не виконала.
Банк просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість за договором кредиту від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094 у розмірі 102 470,34 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (станом на 10 травня 2016 року) - 2 578 153,75 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 29107,19 доларів США, проценти - 28 454,22 доларів США; комісія - 5 048,02 доларів США; пеня - 39 860,91 доларів США.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094 у розмірі 82 609,43 доларів США, що за курсом НБУ від 10 травня 2015 року - 2 078 453,28 грн, із яких: 29 107,19 доларів США - заборгованість за кредитом, 28 454,22 доларів США - проценти, 5 048,02 доларів США - комісія, 20 000 доларів США - пеня, судовий збір у розмірі 20 784,53 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2022 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094 у розмірі 82 609,43 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 травня 2016 року становить 2 078 453,28 грн, із яких: 29 107,19 доларів США - заборгованість за кредитом, 28 454,22 доларів США - проценти, 5 048,02 доларів США - комісія, 20 000,00 доларів США - пеня, судовий збір - 20 784,53 грн.
У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 відмовлено.
Частково задовольняючи позов банку до позичальника, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. При цьому розмір пені значно перевищує розмір завданих банку збитків, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення суми пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1, з 38 860,91 доларів США до 20 000 доларів США, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову банку до поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за договором кредиту від 28 грудня 2006 року почала виникати з квітня 2009 року, а з позовом до суду банк звернувся 17 червня 2016 року, тому що порука ОСОБА_2 припинилася на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2016 року залишено без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2022 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково (провадження № 61-12844св22).
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в частині вирішення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 скасовано.
Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у частині вимог, заявлених до поручителя та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав, що у договорі поруки сторони погодили, що порука припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин шестимісячний строк припинення поруки та дійшов передчасного висновку про припинення поруки ОСОБА_2 на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Верховний Суд указав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Під час нового апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені у цій справі, належно перевірити доводи апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк", дослідити умови кредитного договору від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094, договору поруки від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094, наданий банком розрахунок заборгованості, встановити, коли відбулася зміна банком строку кредитування, чи виконане заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2013 року (справа № 422/9859/12). Встановлення зазначених обставин має вирішальне значення для правильного визначення початку перебігу п`ятирічного строку дії поруки та суми заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину щодо відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 у редакції постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову банку до поручителя, суд апеляційної інстанції на виконання вимог частини першої статті 417 ЦПК України дослідив обставини справи та дійшов висновку, що порука ОСОБА_2 не є припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції врахував, що банк у 2012 році подав до суду позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки, тому банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом та обумовлену в договорі неустойку після звернення до суду з позовом у 2012 році.
Заочним рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2006 року №DNP0GK00000094 у сумі 53 869,47 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03 жовтня 2012 року - 430 417,07 грн, із яких: 29 025,66 доларів США - заборгованість за кредитом, 13 439,83 долари США - проценти, 2 468,02 долари США - комісія, 8 395,96 доларів США - пеня.
Після виконання рішення суду та реалізації предмета іпотеки 13 квітня 2016 року, 17 червня 2016 року банк звернувся до суду із цим позовом, вказавши, що заборгованість станом на 10 травня 2016 року складає 102 470,34 доларів США, із яких: 29 107,19 доларів США - заборгованість за кредитом (заборгованість за тілом кредиту збільшилась), 28 454,22 доларів США - проценти (проценти збільшились ), 5 048,02 доларів США - комісія (заборгованість за комісією збільшилась), 38 860,91 доларів США - пеня (пеня збільшилась).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що після звернення до суду з позовом 30 жовтня 2012 року та часткового задоволення вимог банку заочним рішенням суду від 07 жовтня 2013 року банк протиправно продовжив нараховувати заборгованість. Розрахунок заборгованості, наданий банком разом із позовом, не узгоджується з випискою з рахунків, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів. Зокрема, у вказаному розрахунку відсутнє зарахування від 13 квітня 2016 року суми у розмірі 14 174,42 долари США.
Суд апеляційної інстанції вказав, що позбавлений можливості встановити дійсну суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_2 солідарно із божником ОСОБА_1, а тому відмовив у задоволенні позову, заявленого до ОСОБА_3, у зв`язку з недоведеністю.
Короткий зміст касаційної скарги
У листопаді 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 82 609,43 доларів США.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 листопада 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
17 листопада 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та у постановах Верховного Суду від 18 серпня 2019 року у справі № 413/4037/12 (провадження № 61-19518св19), від 23 січня 2018 року у праві № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 11 листопада 2019 року у справі № 725/3981/14 (провадження № 61-10358сво19), від 28 квітня 2022 року у справі № 185/10409/15 (провадження №61-6890св20), від 24 травня 2022 року у справі № 754/11448/15 (провадження № 61-5317св21).
Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме: умови кредитного договору від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094; умови договору поруки від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094; розрахунок заборгованості, виписку з рахунку, копії матеріалів кредитної справи, заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2013 року у справі № 422/9859/12, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2022 року у цій справі у частині, що не оскаржувалася.
Заявник указує, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково, зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
Суд не урахував, що заборгованість за кредитним договором частково встановлена рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2022 року у цій справі у частині, що не оскаржувалася.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 грудня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNР0GK00000094.
Відповідно до пункту 1.1 договору банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 28 грудня 2006 року до 28 грудня 2026 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 30 000 доларів США для купівлі будинку, а також 6 000,00 доларів США для сплати страхових платежів у випадках та згідно з порядком, що передбачені пунктами 1.3.1, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, процентів за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 договору.
Сторони погодили період сплати - з 22 до 30 числа кожного місяця. Щомісяця у період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 393,82 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, процентами, винагородою, комісіями.
28 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № DNР0GK00000094, згідно з умовами якого вона зобов`язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов`язань перед кредитором за кредитним договором.
Встановлено, що у квітні 2009 року відбулося прострочення позичальником чергового платежу за умовами кредитного договору.
У жовтні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 28 грудня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNP0GK00000094, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 28 грудня 2026 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 28 грудня 2006 року уклали договір іпотеки № DNP0GK00000094. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за ним станом на 03 жовтня 2012 року утворилась заборгованість перед банком у розмірі 53 869,47 доларів США, що в еквіваленті складає 430 417,07 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2013 року у справі № 422/9859/12 позов банку задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у сумі 53 869,47 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 03 жовтня 2012 року - 430 417,07 грн, із яких: 29 025,66 доларів США - заборгованість за кредитом, 13 439,83 долари США - проценти, 2 468,02 долари США - комісія, 8 395,96 доларів США - пеня, звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно з розрахунком банку станом на 10 травня 2016 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2006 року № DNР0GK00000094 у розмірі 102 470,34 доларів США, із яких: 29 107,19 доларів США - заборгованість за кредитом, 28 454,22 доларів США - проценти, 5 048,02 доларів США - комісія, 20 000,00 доларів США - пеня.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2013 року у справі № 422/9859/12 виконано, предмет іпотеки реалізовано. На рахунок позичальника 13 квітня 2016 року зараховано суму у розмірі 14 174,42 доларів США.
17 червня 2016 року банк подав до суду цей позов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині у повній мірі не відповідає.