ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 420/5969/19
адміністративне провадження № К/990/7478/24
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді -Желтобрюх І.Л.,
суддів: Шишов О.О., Яковенко М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року (суддя: Іванов Е.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (судді: Шевчук О.А., Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (далі - позивач, ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі- відповідач, ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2019 року №0032721402, №0032711402.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, позов задоволено.
Верховний Суд, констатувавши неповне з`ясування судами обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, постановою від 19 вересня 2022 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанцій статті 1 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закону № 185/94-ВР), статті 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 року № 319/94 (далі - Указ №319/94), пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 року (далі - Декрет № 15-93) без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, у постановах від 27 жовтня 2020 року у справі № 820/420/16, від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15, від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15 та в даній справі в постанові від 19 вересня 2022 року. Зокрема, в перелічених вище постановах Верховний Суд визначив перелік обставин, які підлягають встановленню при дослідженні питання щодо припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних вимог.
Наполягаючи на неповноті встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин даної справи, заявник касаційної скарги посилається на те, що судами не досліджено питання відсутності будь-яких господарських відносин між Товариством та контрагентами ТОВ "КК "Юг - Стандарт", ТОВ "Агро-Стемма", ТОВ "Еквротех ЛТД", ТОВ "Фейгара", ТОВ "Лампочка", за укладеними угодами, за якими позивачем було взято на себе їх боргові зобов`язання та відсутність в матеріалах справи повної та беззаперечної інформації щодо нездійснення вказаними підприємствами - резидентами розрахунків за придбаний та ввезений на митну територію України товар.
В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження за відсутності згоди на те відповідача та без врахування суспільного значення даної справи. Крім того, відповідне рішення було прийнято колегією суддів більшістю голосів, а не одноголосно.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
У судовому засіданні скаржник заявив, що підтримує вимоги та обґрунтування касаційної скарги в повному обсязі. Вчергове наголосив на тому, що під час нового судового розгляду суди попередніх інстанцій не виконали вказівку Верховного Суду щодо повного та всебічного розгляду справи, більш того, розглянули таку справу у порядку письмового провадження. Також зауважив на тому, що лише частина банківських устав, які проводили розрахунок за спірними господарськими операціями, надали відповіді на запити суду, а відтак обставини встановлені судами в частині проведення таких розрахунків не можна вважати достеменно встановленими. Окрім того, акцентував увагу колегії суддів на тому, що ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" фактично взяв на себе зобов`язання інших суб`єктів господарювання, що виключає наявність фактору "зустрічності".
На запитання колегії суддів представник відповідача повідомив також, що зустрічних перевірок на предмет реальності спірних правовідносин податковим органом не проводилось.
Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги податкового органу. Вважає, що при новому розгляді справи судами першої та другої інстанцій були повно та правильно з`ясовані обставини, на які звертав увагу Верховний Суд, а саме: наявність боргу, який передано по ланцюгу угод, відповідно до договорів про переведення боргу від товариств-резидентів до ТОВ "ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ" за зовнішньоекономічними контрактами з компаніями-нерезидентами та подальшим проведенням взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ "ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ" та компанією-нерезидентом "Вlаск Sea Commodities Limited", а також підтверджено здійснення митних операцій за угодами, заборгованість за якими, у подальшому, була переведена на ТОВ "ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ". Також вказав на те, що обслуговуючими банками шляхом взаємозаліку були зняті з контролю експортні операції за спірними контрактами, що підтверджується відповідними листам. При цьому, зауважив, що саме на банківські установи згідно законодавства покладено функцію контролю по розрахункам за експортними контрактами.
Щодо обмеження, на думку скаржника, прав сторін при розгляді справи у порядку письмового провадження, представник позивача зазначила, що колегією суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у судовому засіданні було заслухано пояснення сторін та з`ясовано, що інших доказів та пояснень у справі сторонами надано не буде, визнано достатність доказів для всебічного та об`єктивного розгляду адміністративної справи, і лише після цього колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Крім того, всупереч зазначеному в касаційній скарзі, П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.01.2024 враховані висновки Верховного Суду по справам № 817/1200/15 та №1340/3649/18. Що стосується справ № 820/420/16 та № 826/17678/15, то наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені за інших, не подібних правовідносин, зокрема, в частині обставин справи та порушень, виявлених під час перевірки.
Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ГУ ДПС в Одеській області з 26 квітня 2019 року по 11 червня 2019 року проведено документальну виїзну перевірку "Олімпекс Купе Інтернейшнл" з питань дотримання податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Результати перевірки оформлені актом №344/15-32-14-08/20005502 від 19 червня 2019 року, яким встановлено порушення:
- статті 1 Закону № 185/94-ВР в частині несвоєчасного отримання валютної виручки на поточний валютний рахунок за контрактами з компанією "Вlаск Sea Commodities Limited" (Об`єднані Арабські Емірати) (далі - Вlаск Sea Commodities Limited) про поставку сільськогосподарської продукції, виробленої (вирощеної) в Україні (зерна пшениці, кукурудзи, ячменю, олії із зерна пшениці) за переліком наведеним в акті та наявності простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках з Вlаск Sea Commodities Limited за 140 контрактами у загальному розмірі 50 183 932,04 доларів США.
2) статті 1 Указу №319/94, пункту 1 статті 9 Декрет № 15-93 в частині порушення строків декларування валютних цінностей, які знаходяться за межами України, станом на 01.04.2018, 01.07.2018, 01.10.2018 та 01.01.2019.
На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення від 10 липня 2019 року:
-№0032731402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 654 771 837,12 грн;
-№0032711402, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 680,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що укладені між позивачем та Вlаск Sea Commodities Limited правочини щодо зарахування зустрічних вимог та припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами не суперечать вимогам законодавчих актів України, а наявними в матеріалах справи документами підтверджується ввезення на митну територію України товарів, за якими проводився залік зустрічних позовних вимог, у той час як згідно інформації банків, в яких відкриті рахунки ТОВ "Вінтез"", ТОВ "Максвелторг", ТОВ "Плант груп", ТОВ "КК "Юг стандарт", ТОВ "Лампочка" ТОВ "Агро стемма", ТОВ "Орбіта трейд", ТОВ "Галионис", ТОВ "Експосклад", ТОВ "Онікс-629", ТОВ "Фейгара", з якими укладено угоди про заміну сторони/договори про переведення боргу, не підтверджено здійснення вказаними товариствами оплати за митними деклараціями, за якими проведені взаємозаліки.
За таких обставин суди вказали на відсутність у позивача простроченої дебіторської заборгованості з Вlаск Sea Commodities Limited та, як наслідок, відсутність підстав для застосування санкцій та декларування валютних цінностей, які знаходяться за межами України.
Крім того суди зазначили, що відповідач неправомірно під час прийняття оскаржуваного рішення не взяв до уваги, що рішенням суду в адміністративній справі №1540/4095/18 від 21.11.2018, встановлено, що заборгованість Black Sea Commodities Ltd за контрактами з позивачем : № С 0912/2016-OKI/2 від 09 грудня 2016 року - 405 600,0 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/3 - 500 000,0 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/7 - 312 000,0 дол. США; від 09 грудня 2016 року № W 1912/2016-OKI/1 - 500 000,0 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/1 - 429 000,00 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/5 - 500 000,00 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/8 - 382 200,00 дол. США; від 11 січня 2017 року № С 1101/2017-OKI/1 - 500 000,00 дол. США; від 11 січня 2017 року № С 1101/2017-OKI/2 - 500 000,00 дол. США; від 17 січня 2017 року № С 1701/2017-OKI/1 - 500 000,00 дол. США; від 17 січня 2017 року № С 1701/2017-OKI/2 - 346 500,00 дол. США; від 15 березня 2017 року № C 1503/2017-OKI/1 - 330 000,00 дол. США; від 15 березня 2017 року № C 1503/2017-OKI/2 - 330 000,00 дол. США; від 15 березня 2017 року № C 1503/2017-OKI/3 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/1 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/2 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/3 - 226 377,62 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/4 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року №C 2203/2017-OKI/5 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/6 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/8 - 330 000,01 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/9 - 330 000,00 дол. США; № С 2004/2017-ОКІ/5 от 20 квітня 2017 року - 330 000,00 дол. США; № С 2004/2017-ОКІ/8 от 20 квітня 2017 року - 379 500,00 дол. США; № W 1606/2017-ОКІ/3 від 16 червня 2017 року - 234 849,05 дол. США; № W 1606/2017-ОКІ/4 от 16 червня 2017 року - 335 240,00 дол. США; № W 2505/2017-ОКІ/1 от 25.05.2017 - 485 625,00 дол. США; № W 2505/2017-ОКІ/2 от 25 травня 2017 року - 485 625,00 дол. США; № W 2505/2017-ОКІ/3 от 25 травня 2017 року - 485 625,00 дол. США; № W 2505/2017-ОКІ/4 от 25 травня 2017 року - 485 625,00 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/1 від 30 травня 2017 року - 193 181,20 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/1 від 30 травня 2017 року - 467 499,15 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/11 від 30 травня 2017 року - 233 750,00 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/2 від 30 травня 2017 року - 340 000,00 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/3 від 30 травня 2017 року - 239 543,60 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/4 від 30 травня 2017 року - 425 000,00 дол. США; № W 3005/2017-OKI/5 від 30 травня 2017 року - 425 617,10 дол. США; № W 3005/2017-OKI/6 від 30 травня 2017 року - 328 407,70 дол. США; № W 3005/2017-OKI/7 від 30 травня 2017 року - 467 499,49 дол. США; № W 3005/2017-OKI/8 від 30 травня 2017 року - 457 358,99 дол. США; № W 3005/2017-OKI/9 від 30 травня 2017 року - 467 499,15 дол. США.; від 27 липня 2017 року № W 2707/2017-OKI/2 - 485 625,00 дол. США; від 11 серпня 2017 року № W 1108/2017-OKI/4 - 338 409,75 дол. США; від 11 серпня 2017 року № W 1108/2017-OKI/3 - 437 500,00 дол. США - відсутня, оскільки угодами про залік зустрічних однорідних вимог від 11 серпня 2017 року № 6, від 23 грудня 2017 року № 1, від 15 березня 2017 року № 2, від 10 квітня 2017 року № 3, від 05 травня 2017 року № 5, від 09 лютого 2018 року № 8, від 17 листопада 2017 року №7 укладеними між Товариством та Вlаск Sea Commodities Limited, сторони дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог, та знову донарахував пеню у розмірі 253 303 570 грн за митними деклараціями, вказаними у вищевказаних угодах про залік зустрічних однорідних вимог.
Також суди вказали на те, що пеня за контрактами: № W 1710/2016-ОКІ/1 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол. США, № W 1710/2016-ОКІ/2 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016-ОКІ/3 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016-ОКІ/9 від 17 жовтня 2016 року - 363 340,00 дол.США, № W 2709/2016-ОКІ/1 від 27 вересня 2016 року - 500 000,00 дол.США, -№ W 2709/2016-ОКІ/2 від 27 вересня 2016 року - 487 210,90 дол.США, № W 2809/2016- ОКІ/1 від 28 вересня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 2809/2016-ОКІ/2 від 27 вересня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016- ОКІ/4 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016- ОКІ/5 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016- ОКІ/6 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016- ОКІ/7 від 17 жовтня 2016 року - 407 000,00 дол.США, №W 1710/2016- ОКІ/8 від 17 жовтня 2016 року - 347 682,53 дол.США, зазначеними в акті перевірки №344/15-32-14-08/20005502 від 19 червня 2019 року відповідачем не нараховувалась та відсутня в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні, оскільки вже була раніше нарахована на всю суму дебіторської заборгованості за цими контрактами, а тому не є предметом спору.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідачем в касаційній скарзі доводів щодо оскарження судових рішень в частині встановлення протиправності нарахування пені за договорами, за якими рішенням суду в адміністративній справі №1540/4095/18 від 21.11.2018 вже було встановлено відсутність заборгованості внаслідок укладання угод про залік зустрічних однорідних вимог, та в частині встановлення правомірності нарахування пені за договорами, за якими вона вже була раніше нарахована на всю суму дебіторської заборгованості, наведено не було, а, отже, у відповідній частині рішення судів не переглядаються.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Частиною першою статті 1 Закон №185/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - так само; Закон втратив чинність з 07.02.2019) встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, що зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
За змістом і сутністю наведених норм (за відсутності прямої вказівки в статті 4 Закону №185/94-ВР про інше) презюмується, що валютна виручка повинна надійти відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту за існуючим зобов`язанням. У разі якщо зобов`язання припинено, підстав для надходження валютної виручки немає.
Згідно із нормами частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.