ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 344/8464/22
провадження № 51-1282км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 з доповненнями та захисника ОСОБА_8 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, та касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року постановлені стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2023 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Відповідно до статті 72 КК зараховано ОСОБА_6 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 19 березня 2022 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком 13 березня 2022 року ОСОБА_6 приблизно о 19 год, перебуваючи за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_10, 1956 року народження, за адресою: АДРЕСА_1, у ході конфлікту з господарем помешкання, який переріс у бійку діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, наніс потерпілому ОСОБА_10 почергово дерев`яними предметами, що знаходились у будинку, а саме, поліном та дошкою, а також металевим совком з дерев`яною ручкою, численні цілеспрямовані удари в область голови та обличчя (не менше 7-10 ударів), шиї (не менше 2-3 ударів), та грудної клітки (не менше 2 ударів), допоки той перестав подавати ознаки життя.
В результаті злочинних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_10 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження несумісні з життям, від яких настала смерть потерпілого на місці.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2023 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, і узагальнені доводи осіб, якї їх подали
У касаційній скарзі з доповненнями ОСОБА_6 та у касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просять скасувати вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначають про те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг, не навів достатніх мотивів для визнання їх необґрунтованими, не перевірив відповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вважають, що винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не доведена поза розумним сумнівом, що підтверджується показаннями самого ОСОБА_6, показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_11, висновком експерта № СЕ-19/109-22/2495-БД від 20 квітня 2022 року, висновком експерта № СЕ-19/109-22/2497-БД від 27 квітня 2022 року та висновком експерта № СЕ-19/109-22/2494-БД від 03 травня 2022 року, проте, незважаючи на клопотання сторони захисту, суд апеляційної інстанції не здійснив повторного дослідження доказів.
Указують на те, що огляд місця події від 18 березня 2022 року проведений з порушенням вимог кримінального процесуального закону, без ухвали слідчого судді або добровільної згоди особи, яка володіє житлом. Крім того, у вказаному протоколі зазначено, що огляд проводився з 14 год 40 хв до 20 год 20 хв, однак відеозапис огляду місця події займає не більше 15 хв.
Зазначають про те, що ОСОБА_6 фактично був затриманий 18 березня 2022 року, проте у вироку суду зазначено зарахування ОСОБА_6 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 19 березня 2022 року.
Вважають, протокол огляду предмета від 25 березня 2022 року та протокол огляду відеозапису від 05 квітня 2022 року - недопустимими доказами, адже зібрані в поза процесуальний спосіб.
Крім того, як захисник ОСОБА_8, так і засуджений у доповненнях до касаційної скарги, указують на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке убачають у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, а саме положень статті 36 КК, адже, відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 зазнав суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_10, а тому він мав право на необхідну оборону.
Зазначають про те, що суди обох інстанцій необґрунтовано відмовили в задоволенні клопотання про проведення комплексної судової психологічно-психіатричної експертизи для з`ясування того, чи вчинено діяння в стані сильного душевного хвилювання.
Крім того, захисник ОСОБА_8 вважає, що з огляду на положення статті 32 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області не мав права розглядати кримінальне провадження, адже в обвинувальному акті місцем вчинення кримінального правопорушення зазначено м. Косів.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник ОСОБА_9 просили задовольнити касаційні скарги сторони захисту з підстав, зазначених у них.
Прокурор у судовому засіданні просив залишити без зміни судові рішення стосовно ОСОБА_6, а касаційні скарги - без задоволення.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, засудженого, його захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Стосовно доводів касаційних скарг сторони захисту про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не доведена поза розумним сумнівом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
Відповідно до 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі статтею 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Відповідно до статті 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, за наслідками судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції ухвалив вирок, яким визнавОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК.
Своє рішення місцевий суд обґрунтував дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі статтею 94 КПК доказами, зокрема, показаннями потерпілої,свідків, експерта, письмовими доказами, зміст яких детально наведений у вироку.
Не погодившись з обвинувальним вироком сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку.
За наслідками апеляційного розгляду колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду постановила обґрунтовану ухвалу, якою вирокІвано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_6 залишила без змін, а апеляційні скарги сторони захисту без задоволення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до статті 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
З огляду на ці законодавчі положення та приписи статті 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.