ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 751/4067/23
провадження № 51-721км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника - ОСОБА_7 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2003 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2024 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Коблево Березанського району Миколаївської області, такого, що не має судимості,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно та в умовах воєнного стану за обставин, детально викладених у вироку.
Так, Законом України від24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", строк дії якого було продовжено у подальшому відповідними Указами Президента України.
Як установив суд, ОСОБА_6 28 квітня 2023 року о 12 годині 20 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись біля торгового місця № 15 на соціальному ринку, розташованому на АДРЕСА_1, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи повторно, в умовах воєнного стану, відкрито викрав належний ОСОБА_8 . повербанк, вартістю 579,50 грн, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2024 року зазначений вирок змінено. Виключено з його вступної та мотивувальної частини посилання на судимості ОСОБА_6, посилання на необхідність застосування ст. 71 КК, а також кваліфікуючу ознаку скоєного злочину - вчинення кримінального правопорушення повторно. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить на підставі ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, скасувати постановлені щодо нього вирок від 15 вересня 2023 року та ухвалу від 29 січня 2024 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи свою вимогу, скаржник указує на те, що оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на показаннях свідків, жоден з яких фактично не був очевидцем події, та з показань яких не убачається, що засуджений погрожував потерпілому, чи застосовував до нього фізичну силу. Автор скарги зазначає про те, що у справі був четвертий свідок, однак, попри наполягання ОСОБА_6 на допиті цього свідка, його не було допитано у судовому засіданні. Стверджує, що потерпілий добровільно віддав йому повербанк, оскільки він ( ОСОБА_6 ) пообіцяв розрахуватися з ним пізніше, а тому його дії містять ознаки шахрайства.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить з тих же підстав скасувати постановлені щодо його підзахисного судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог захисник також зазначає, що допитані у судовому засіданні свідки достовірно не бачили як сталася подія, не бачили погроз з боку ОСОБА_6, або застосування ним фізичної сили до потерпілого, не чули змісту їх спілкування. На переконання автора скарги у цьому кримінальному провадженні мали місце шахрайські дії, а тому дії ОСОБА_6 підлягали кваліфікації за ч. 1 ст. 190 КК.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали подані ними скарги, прокурор заперечив проти їх задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони захисту, міркування прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
У касаційних скаргах, за їх змістом, засуджений та його захисник, не погоджуються з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, заперечують, по суті, достовірність фактичних даних, а також повноту судового розгляду, тоді як їх перевірки в силу закону (статті 433, 438 КПК) до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Натомість, як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, перевіривши зібрані під час досудового розслідування фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК, суд з додержанням вимог ст. 23 КПК у вироку навів детальний аналіз усіх безпосередньо сприйнятих і досліджених під час судового розгляду доказів і, керуючись ст. 94 цього Кодексу, дав оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності у своїй сукупності та взаємозв`язку.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_6 і з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній,не оспорюючи факт заволодіння повербанком потерпілого, заперечив, що діяв з прямим умислом на відкрите викрадення майна. При цьому підтвердив, що сам взяв ОСОБА_9 з рук потерпілого, а коли повербанк опинився у його руках, потерпілий висунув вимогу заплатити за нього гроші, однак він (засуджений), сказавши, що сходить за грошима, розвернувся і пішов з базару, тримаючи повербанк у руках. Ствердив, що вони з потерпілим є знайомими і той віддав повербанк добровільно, його не зупиняв, і нічого не кричав йому у слід. Вважав, що його дії мають ознаки шахрайства й повинні кваліфікуватися за ч. 1 ст. 190 КК.
Дослідивши показання ОСОБА_6, суд належним чином обґрунтував своє рішення про винуватість засудженого у вчиненні грабежу. Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; даних, що містяться у заяві ОСОБА_8, протоколі огляду місця події, протоколах пред`явлення особи для впізнання, протоколах огляду речей і пред`явлення речей до впізнання та ілюстративних таблицях до них, протоколі проведення слідчого експерименту та відеозаписі до нього, протоколі зняття показань з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису, протоколі огляду документу, протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, постанові про уточнення анкетних даних, висновку експерта, зміст яких детально відображено у вироку.