ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 466/4520/21
провадження № 51-1137км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника у режимі відеоконференції ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року укримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ковель Волинської обл., жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останній раз 24 грудня 2019 року Залізничним районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його затримання - 06 травня 2021 року.
Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у відкритому викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за обставин детально викладених у вироку.
Як установив суд, 13 серпня 2020 року приблизно о 19 годині ОСОБА_7 на автовокзалі "Північний" по АДРЕСА_2, під час спільного вживання алкогольних напоїв, повторно, відкрито викрав із задньої кишені штанів ОСОБА_8 . гаманець, вартістю 100 грн, у якому знаходились грошові кошти у сумі 250 грн та три банківські картки, заподіявши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 350 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишені без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2023 року без змін. Уточнено дату початку строку відбування покарання, а саме, - 05 травня 2021 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 440 КПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК України, належним чином доводів апеляційної скарги захисника не перевірив та не проаналізував, вичерпних відповідей не надав. Стверджує, що досліджені судом першої інстанції докази зібрані без унесення відомостей до ЄРДР та за процесуального керівництва прокурора, повноваження якого матеріалами цього кримінального провадження не підтверджено. Відсутні у цих матеріалах і дані, які б свідчили про повноваження слідчого на проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Вважає, щосудами обох інстанцій безпідставно не взято до уваги твердження сторони захисту про те, що своїми показаннями потерпілий ОСОБА_8 міг обмовити ОСОБА_7 з метою уникнення ним покарання за заподіяння тілесних ушкоджень останньому. Викликає обґрунтований сумнів і протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 02 вересня 2021 року, через відсутність у ньому необхідних реквізитів, які б могли свідчити про його належність. Стверджує, що при відкритті стороні захисту матеріалів досудового розслідування, у порядку ст. 290 КПК України, такі процесуальні документи, як: доручення про проведення досудового розслідування від 03 вересня 2020 року, постанова про призначення групи прокурорів від 03 вересня 2020 року, повідомлення про призначення групи прокурорів від 03 вересня 2020 року та протокол від 19 травня 2021 року про надання доступу до матеріалів кримінального провадження були не підписані уповноваженою на те особою, про що захисником у протоколі було викладено письмові зауваження. Тоді як, на вказаних документах, долучених стороною обвинувачення у суді першої інстанції, були наявними такі підписи уповноваженої особи. Також, указує, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взято до уваги твердження захисту про те, що ОСОБА_7 не було повідомлено про підозру у цьому провадженні, натомість зазначено, що це повідомлення скеровувалось йому поштою рекомендованим листом. Вважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог статей 370, 374, 419 КПК України.
Учасникам кримінальногопровадженнябулоналежнимчиномповідомленопродату, частамісцекасаційногорозгляду, клопотаньпройоговідкладеннядосудукасаційноїінстанціїненадходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні висловила доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просила її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні висловила своє міркування щодо часткового задоволення касаційної скарги захисника, скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково з огляду на таке.
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються у порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі та надати на них мотивовані відповіді.
Однак, указаних вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком суду першої інстанції засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги. Зокрема, захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7, доводи якого аналогічні доводам захисника в апеляційних скаргах указували про те, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку доказам у кримінальному провадженні в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності та допустимості, порушували питання про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження на підставі статей 409, 417 КПК України. Так, зокрема, сторона захисту, крім іншого, висловлювала сумнів щодо обґрунтованості покладення судом у провину засудженого ОСОБА_7 показання потерпілого ОСОБА_8, який будучи засудженим за заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7, на помсту, міг обмовити останнього у відкритому викраденні ним його майна. Крім того стверджували, що досліджені судом першої інстанції докази зібрані без унесення відомостей до ЄРДР та за процесуального керівництва прокурора, повноваження якого матеріалами цього кримінального провадження не підтверджено. Відсутні у цих матеріалах і дані, які б свідчили про повноваження слідчого на проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Зазначали у скаргах, що протокол про прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 02 вересня 2021 року не може бути належним доказом вини засудженого через відсутність у ньому необхідних реквізитів, які б могли свідчити про його достовірність.Вважали, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не було повідомлено про підозру у цьому провадженні.