ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 199/7836/23
провадження № 51-1003км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вироки Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року та Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Апостолове Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 286? Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286? КК до покарання у виді позбавленням волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 липня 2023 року о 09:20, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 1118" (д. н. з. НОМЕР_1 ), який належить йому на праві власності, рухався в Дніпровському районі Дніпропетровської області по Полтавському шосе з боку міста Дніпро в напрямку с. Горянівське. Під час руху водій ОСОБА_7, перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та координувати свої дії, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху у виді пішохода ОСОБА_8, яка перетинала проїзну частину Полтавського шосе, справа наліво за напрямком руху водія, не вжив заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, продовжив рух та в районі будівлі "MERSEDES BENZ", розташованої за адресою АДРЕСА_2, скоїв на неї наїзд.
Своїми діями ОСОБА_7 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, підпункт "а" п. 2.9 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої потерпілій ОСОБА_8, згідно з висновком експерта від 08 серпня 2023 року № 2464е, спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Дніпровський апеляційний суд вироком від 08 лютого 2024 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначеного покарання) та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286? КК покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, із застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу призначено додаткове покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо його підзахисного в суді першої інстанції.
Свою позицію обґрунтовує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке вбачає в порушенні судом першої інстанції ст. 32 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК), якою передбачено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Наголошує, що як в обвинувальному акті, так і у вироках районного і апеляційного судів зазначено і встановлено, що місцем вчиненням кримінального правопорушення є Дніпровський район Дніпропетровської області, отже ця територія відноситься до територіальної юрисдикції Дніпропетровського районого суду Дніпропетровської області, а не до територіальної юрисдикції Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Зазначає, що на це порушення зверталась увага апеляційного суду, однак це порушення залишись проігнорованим і без відповіді у вироку.
Крім іншого, не погоджуючись з вироками судів попередніх інстанцій, стверджує, про порушення процедури дослідження доказів (обсягу і порядку), зокрема всі докази винуватості щодо його підзахисного в суді першої інстанції досліджувались не повно і не всі, що підтверджується журналом судового засідання. Додає, що його підзахисний не визнавав вини у вчиненні кримінального правопорушення в стані наркотичного сп`яніння, що залишилось проігнорованим судами. Зазначає, що висновок експерта (яким встановлено факт перебування ОСОБА_7 в стані наркотичного сп`яніння) не містить даних щодо кількісного вмісту метадону в сечі, крім того перед проведення медичного огляду в його підзахисного не було встановлено відповідних ознак сп`яніння та проведено його без присутності поліцейських, а сам висновок складено через два тижні після проведення медичного огляду, що у своїй сукупності є істотними порушеннями.
Доводить, що на всі порушення вказані вище зверталась увага апеляційного суду, однак цей суд в порушення вимог ст. 404 КПК, безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, що призвело до ухвалення вироку, який не відповідає вимогам статтей 370, 420 цього Кодексу.
Підсумовуючи, наполягає на невідповідності призначеного покарання апеляційним судом ОСОБА_7 ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, адже його підзахисний вчинив необережний злочин, в якому розкаявся, відшкодував завдану шкоду потерпілій у повному обсязі, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, має хронічні захворювання (вірусний гепатит С), має міцні соціальні зв`язки, працевлаштований, є єдиним
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу сторони захисту, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 цього Кодексу.
Суди зробили висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286? КК на підставі обставин, установлених у результаті дослідження доказів, оцінених судом відповідно до положень статті 94 КПК. Незгода захисника з висновками суду сама по собі не свідчить про порушенням судом процесуального закону.
Крім іншого у своїй касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке він убачає в порушенні правил територіальної підсудності, однак колегія суддів уважає їх відхиляє з огляду на таке.
Пункт 1 ч. 1 ст. 34 КПК передбачає, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Навіть якщо погодитися з тим, що кримінальне провадження було помилково направлено до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, цю помилку не було виявлено до початку судового розгляду. Відповідно до згаданого положення статті 34 КПК, якщо таке порушення виявляється після початку судового розгляду, це не може бути підставою для передання кримінального провадження до іншого суду.
Суд не вважає, що розгляд справи Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська свідчить про порушення права засудженого на розгляд справи законним складом суду, оскільки, навіть припускаючи помилкове визначення територіальної юрисдикції, суд першої інстанції діяв відповідно до правил, установлених КПК.
Між тим, колегія суддів звертає увагу касатора, що вирок районного суду ані з підстав істотного порушення вимог КПК, ані з будь-яких інших, зокрема у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обвинуваченим не оскаржувався, а отже доводи щодо наявності цих порушень Суд уважає непереконливими.
Разом з тим, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286? КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
Колегія суддів уважає надану оцінку доказам судами попередніх інстанцій правильною, зважаючи на таке.
Мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7, суд першої інстанції послався на показання самого обвинуваченого, який визнав вину частково, фактичні обставини не оспорював, заперечував перебування в стані наркотичного сп`яніння, а також на письмові докази, детально відображені у вироку.
Доводи сторони захисту про порушення процедури дослідження доказів, зокрема обсягу і порядку, Суд уважає необґрунтованими, з огляду на те, що в суді першої інстанції за згодою учасників провадження, відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК, враховуючи відмову ОСОБА_7 від допиту свідків та потерпілої, встановлено порядок дослідження доказів: дослідження матеріалів та допит обвинуваченого. Під час судового розгляду (17 жовтня та 01 листопада 2023 року) від обвинуваченого ОСОБА_7 клопотань про зміну порядку дослідження доказів чи його об`єму не надходило. За таких обставин у колегії суддів немає підстав стверджувати про істотне порушення вимог КПК, оскільки фактично ці доводи зводяться до неповноти судового розгляду, що в силу статтей 433, 438 КПК не є предметом суду касаційної інстанції.
Висловлені заперечення захисником щодо встановленого факту перебування його підзахисним ОСОБА_7 в стані наркотичного сп`яніння спростовуються матеріалами провадження, зокрема, показаннями самого обвинуваченого, який вказав, що вживав наркотичні засоби (метадон), як знеболююче, за 5 днів до дорожньо-транспортної пригоди, а також висновком судово-токсикологічної експертизи від 28 серпня 2023 року № 15375 відповідно до якого, у доставленому зразку сечі ОСОБА_7 виявлено "метадон".