ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 161/2087/22
провадження № 51-357 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
перекладача ОСОБА_12,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_10 і його захисника ОСОБА_8, засудженої ОСОБА_11 та її захисника ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2022 року й ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030000000275, за обвинуваченням
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Миколаєва, який проживає в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз ? за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із застосуванням ст. 75 цього Кодексу і звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки с. Довгошиї Млинівського району Рівненської області, яка зареєстрована в АДРЕСА_2 ), а проживає в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої, останній раз ? за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2020 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2022 року засуджено ОСОБА_10 і призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна; за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна. Згідно зі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеним за вироком того ж суду від 03 вересня 2021 року, більш суворим покаранням у виді довічного позбавлення волі, призначеного за цим вироком, ОСОБА_10 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_11 і призначено їй покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного їй на праві приватної власності майна; за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві приватної власності майна.
Суд залишив застосований щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили на строк не більше 60 днів.
Також суд у вироку задовольнив цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_13 та постановив стягнути на користь кожного з них із ОСОБА_10 і ОСОБА_11, кожного, по 16 414,3 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, по 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також із ОСОБА_10 на користь ОСОБА_13, а з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6 по 5000 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, суд розподілив процесуальні витрати на залучення експертів і вирішив долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_10 і ОСОБА_11 визнано винуватими в тому, що вони 13 вересня 2021 року близько 06:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в будинку АДРЕСА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, на ґрунті неприязних стосунків із ОСОБА_14, що раптово виникли під час спільного розпивання спиртних напоїв, умисно, з метою вбивства завдали йому не менше двох ударів дерев`яною палицею, кулаками в обличчя та голову, і не менше одинадцяти ударів ножами в ділянку шиї, грудної клітки та підборіддя, далі із застосуванням вогневого джерела запалювання підпалили подушку на його тілі, в результаті чого смерть ОСОБА_14 настала від численних різаних ран шиї, грудної клітки, що супроводжувалися пошкодженнями органів шиї та масивною крововтратою. Завдаючи потерпілому прижиттєвих ударів, засуджені усвідомлювали, що їх кількість, період, характер і спосіб заподіяння спричиняють йому нестерпний фізичний біль й особливі страждання.
Після умисного вбивства ОСОБА_14 о 06:30 ОСОБА_10 і ОСОБА_11, перебуваючи в тому ж будинку у стані алкогольного сп`яніння, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, таємно викрали належні йому речі (мобільний телефон у чохлі із сім-карткою, ланцюжок і підвіску у вигляді хреста зі срібла, кросівки) загальною вартістю 9645,11 грн.
Далі того ж дня близько 06:40 ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на території вказаного домоволодіння, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з корисливих мотивів, незаконно заволоділи належним ОСОБА_14 автомобілем "Volkswagen Passat" (д.н.з. НОМЕР_1 ) вартістю 56 012 грн.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 09 листопада 2023 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_11 просить скасувати судові рішення на підставах істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що суди не врахували її показань про непричетність до вчинення кримінальних правопорушень, порушили положення ст. 94 КПК України під час оцінки доказів, допустили неповноту судового розгляду і неправильно встановили фактичні обставини кримінального провадження. Акцентує на неналежній оцінці висновків експертиз і неврахуванні судами доказів, які, на думку засудженої, підтверджують її невинуватість у кримінальних правопорушеннях. Вважає, що суди обґрунтували свої висновки, спираючись лише на припущення і непрямі докази, трактувавши їх з обвинувальним ухилом, тому її вину не доведено поза розумним сумнівом. До того ж зазначає, що суди не встановили мотиву вбивства, часу смерті ОСОБА_14, знаряддя вбивства, не дослідили речових доказів, а також не проаналізували версії сторони захисту про вчинення цього кримінального правопорушення іншою особою або одноособово ОСОБА_10 та, відповідно, про відсутність у неї попередньої змови з останнім і спільного умислу на умисне вбивство та вчинення інших інкримінованих кримінальних правопорушень.
Захисник ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається переважно на доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі ОСОБА_11 .. Також наголошує, що в суді апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_10 заперечив причетність ОСОБА_11 до всіх кримінальних правопорушень і повністю визнав свою вину в одноособовому їх вчиненні, однак цей суд відмовив у перевірці його зізнавальних показань шляхом проведення слідчого експерименту, огляду місця події та допиту експерта, чим допустив упередженість і неповноту під час судового розгляду. Крім того, у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_11 кримінальних правопорушень спільно з іншим засудженим, вважає призначене їй покарання у виді довічного позбавлення волі необґрунтованим.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що обвинувальний вирок ґрунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом, оскільки працівники правоохоронного органу провели обшук належного йому домоволодіння без участі власника і за відсутності ухвали слідчого судді. Також наголошує, що досліджені судом відеозаписи, де зафіксовано момент дорожньо-транспортної пригоди, після якої його разом із ОСОБА_11 затримали працівники поліції, є нечіткими і неповними, а крім того, у матеріалах кримінального провадження відсутні складені щодо нього протоколи про адміністративні правопорушення. Також зауважує, що на двох ножах, визнаних речовими доказами, відповідно до висновків судових молекулярно-генетичних експертиз, не виявлено його біологічних слідів, а інші висновки експертиз є суперечливими. Далі викладає доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та зауважує, що суд не встановив часу смерті ОСОБА_14 і знарядь його вбивства. Також автор скарги зазначає, що апеляційний суд не здійснював фіксування судового провадження і відмовив у задоволенні його клопотань.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_10, пом`якшити призначене йому покарання за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 13 років позбавлення волі, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна і на підставі ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна, а в решті судові рішення залишити без зміни. Захисник вважає, що під час кваліфікації дій ОСОБА_10 і призначення йому покарання місцевий суд урахував одні й ті ж обставини, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок, не дав оцінки повному визнанню засудженим своєї вини, що спростовує необхідність призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі як винятково небезпечній особі. Тому вважає призначене засудженому покарання невідповідним тяжкості кримінальних правопорушень і його особі внаслідок суворості. Крім того, захисник у касаційній скарзі наводить доводи про те, що призначення покарання такого виду суперечить рішенню Європейського суду з прав людини у справі "Петухов проти України" і призводить до порушення Україною своїх міжнародних зобов`язань, тому є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_8, підтримавши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10, просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, а в разі невстановлення підстав для цього ? задовольнити подану ним касаційну скаргу в частині пом`якшення призначеного покарання. Засуджений ОСОБА_10 висловив аналогічну позицію.
Засуджена ОСОБА_11 і її захисник ОСОБА_9 просили задовольнити всі касаційні скарги сторони захисту.
Прокурор ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_6 і його представник ОСОБА_7 вважали, що підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки з огляду на ті фактичні обставини кримінального провадження, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту) і визнані ними доведеними.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. З будь-яких інших приводів касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів попередніх інстанцій.
У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_11 і її захисник ОСОБА_9, оспорюючи фактичні обставини кримінальних правопорушень, переважно посилаються на власну оцінку досліджених судами доказів із точки зору їх достовірності і наполягають на тому, що ОСОБА_11, перебуваючи на місці вчинення кримінальних правопорушень, не брала в них участі, прямі докази її винуватості відсутні, а сукупність непрямих доказів, які покладено в основу вироку, безпідставно трактовані судами не на її користь. Захисник ОСОБА_9 посилається також на неповноту судового розгляду у зв`язку з відмовою апеляційного суду у проведенні слідчого експерименту, огляду місця події та допиту експерта щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень. Засуджений ОСОБА_10 в касаційній скарзі, яку підтримав його захисник ОСОБА_8, зокрема, не погоджується з оцінкою висновків окремих експертиз і констатує, що вони є суперечливими, водночас не зазначає, у чому саме полягають такі суперечності. Засуджений посилається і на те, що на досліджених судом відеозаписах не зафіксовано моменту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася під час його руху на належному ОСОБА_14 автомобілі, а до матеріалів справи не долучено протоколів про адміністративні правопорушення щодо цього та інших фактів.
Усі ці доводи, наведені стороною захисту в касаційних скаргах, які зводяться до незгоди з оцінкою судами доказів, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неповноти судового розгляду, були належним чином розглянуті апеляційним судом і, зважаючи на вказані вище положення процесуального закону, не підлягають перевірці в касаційному порядку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за правилами ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, установлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів ? з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд першої інстанції повною мірою дотримався вказаних законодавчих вимог. Висновок цього суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України та на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв`язку, відповідно до ст. 94 КПК України.
Так, місцевий суд дав оцінку показанням засуджених, які не заперечували, що в день описаних вище подій перебували разом із ОСОБА_14 у належному йому домоволодінні й мали з ним конфлікт, водночас ОСОБА_11 наполягала на своїй непричетності до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а ОСОБА_10 наголошував, що він не вчиняв умисного вбивства ОСОБА_14 і не викрадав його речей.
Виконуючи приписи закону, суд зіставив пояснення засуджених з іншими дослідженими доказами, зокрема показаннями допитаних як свідків працівників поліції ОСОБА_15 і ОСОБА_16, котрі зазначили, що 13 вересня 2021 року в м. Луцьку вони під час патрулювання помітили чоловіка й жінку (пізніше встановлено, що це були ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ) з явними ознаками алкогольного сп`яніння, які сіли в автомобіль "Volkswagen Passat" і почали рух. Чоловік, який керував автомобілем, не відреагував на вимогу зупинитися, тому вони почали їх переслідувати, через деякий час указаний автомобіль зіткнувся із парканом. Складаючи протоколи про адміністративні правопорушення щодо водія, поліцейські запідозрили, що ці особи не є власниками автомобіля, тому викликали слідчо-оперативну групу. Суд дійшов висновку про достовірність цих показань, оскільки вони узгоджуються, зокрема, з даними, що зафіксовано на відеозаписах із відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського; даними що відображені у протоколах про адміністративні правопорушення, складених щодо ОСОБА_10 ; протоколом огляду автомобіля, в якому зафіксовано виявлені на транспортному засобі пошкодження після дорожньо-транспортної пригоди; висновком судової дактилоскопічної експертизи, відповідно до якого слід папілярного узору руки, вилучений у ході огляду автомобіля, був залишений правою долонею ОСОБА_11 ; висновком транспортно-товарознавчої експертизи щодо вартості вказаного автомобіля та іншими доказами.
Крімтого, суд оцінив дані, що містяться: у протоколахзатриманнязасуджених, відповідно до яких наодязі ОСОБА_10 . й тілі ОСОБА_11 буловиявленослідиречовинибурогокольору; у протоколі оглядумісцяподії, зокрема, провилученняз указаного вище автомобіля сумкиіз двомаштанамизджинсовогоівельветовогоматеріалів, кросівками, наякихзнайденіслідиречовинибурогокольору; у висновку судово-молекулярної експертизи, відповіднодоякогонавказанихджинсовихштанахвиявленослідикрові, щозбігаютьсязгенетичнимиознакамизразкакровітрупа ОСОБА_14, авиявленінанихклітинизядрамимістятьзразкибукальногоепітелію ОСОБА_10 і ОСОБА_11, навельветовихштанахтакожзнайденослідикрові, якізбігаютьсязгенетичнимиознакамизразкакровітрупа ОСОБА_14, а виявлені нанихклітинизядрамимістятьзразкибукальногоепітелію ОСОБА_11 ; у висновках судових молекулярно-генетичних експертиз, відповідно до яких на зрізах нігтьових пластин з правої та лівої рук ОСОБА_10 і ОСОБА_11 виявлено клітини, які містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_14 ; у показаннях свідка ОСОБА_17, котрийпояснив, щоотримавшиповідомленняпровикраденняналежногойоготестю ОСОБА_14 автомобіля, приїхав у домоволодінняостаннього та виявивйоготруп; у протоколі оглядумісцяподіїпрообстановкув домоволодінні підчасвиявленнятрупа ОСОБА_14 зознакаминасильницькоїсмертійвилученняречових доказів, зокрема двох ножів, один ізякихпошкоджений, і деревʼяної палицізіслідамиречовинибурогокольору; у висновках судово-молекулярних експертиз про те, що на руківʼї іклинкуодногоіз цихножів, атакожна фрагменті палицівиявленокровіклітини, якімістятьгенетичніознакизразкакрові ОСОБА_14 ізразкабукальногоепітелію ОСОБА_11, анаклинкутаруківʼї пошкодженогоножавиявленокровіклітинизядрами, генетичніознакиякихзбігаютьсязгенетичнимиознакамизразкакрові ОСОБА_14 інезбігаютьсяз генетичними ознакамизразківбукальногоепітелію ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Також суд ґрунтовно дослідив відомості про виявлені на трупі ОСОБА_14 тілесні ушкодження. Зокрема ці дані містяться у протоколі огляду трупа, де зафіксовано наявність на ньому численних ран, зокрема різаних, синців і обгорілих ділянок шкіри, а також у висновку судово-медичної експертизи про характер, механізм виникнення тілесних ушкоджень, причини і час настання смерті ОСОБА_14, згідно з яким на його тілі було виявлено завдані прижиттєво численні різані рани шиї та грудної клітки, утворені від дії леза клинка ножа (ножів), серед яких ? одна проникаюча різана рана великих розмірів на передній поверхні шиї в середній її третині з ушкодженням життєво важливих органів (судинно-нервових пучків з обох сторін, щитовидного хряща, під`язикової кістки та гортані), що могла утворитися від пиляючих рухів зліва направо, які супроводжувалися масивною крововтратою, та які є безпосередньою причиною його смерті; забійно-рвані рани у проєкції зовнішнього кута лівої брови, у верхній третині правої зовнішньої вушної раковини, у проєкції лівої брови в середній її третині з переходом на спинку носа, крововиливи на внутрішній поверхні м`яких тканин голови, закриту черепно-мозкову травму, які мають ознаки травми від дії тупого твердого (твердих) предмета (предметів) з обмеженою поверхнею; тілесні ушкодження у вигляді опікових ділянок полум`ям. Як зазначено у висновку експертизи, смерть ОСОБА_14 настала у проміжок від однієї до півтори доби до початку дослідження тіла в морзі.
Цей висновок експертизи суд зіставив із висновками медико-криміналістичних експертиз щодо механізму й послідовності заподіяння тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_14, а також слідів його крові, виявлених у домоволодінні.
Усупереч доводам, наведеним у касаційних скаргах сторони захисту, суд з`ясував, що засуджені завдали ОСОБА_14 ударів саме тими двома ножами і палицею, які було виявлено й вилучено безпосередньо на місці вчинення його умисного вбивства, і це підтверджено, зокрема, висновком судової медико-криміналістичної експертизи. До того ж на усіх указаних предметах виявлено сліди крові, а на одному з ножів і палиці також виявлено сліди букального епітелію ОСОБА_11 .
Висновок суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підпалили подушку на тілі потерпілого, ґрунтується як на фактичних даних, що містяться в досліджених вище доказах, так і на результатах судової пожежно-технічної експертизи, відповідно до якої осередок (місце виникнення горіння) пожежі був на подушці, вертикально розташованій на ділянці живота й таза трупа, а причиною пожежі було виникнення горіння від дії вогневого джерела запалювання.
Крім того, у вироку суд послався на дані, які зафіксовано у протоколі затримання ОСОБА_10, про вилучення в нього кросівок і мобільного телефону в чохлі із сім-картою; протоколі огляду місця події - приміщення вбиральні ГУНП у Волинській області, про виявлення ланцюжка і хрестика зі слідами речовини бурого кольору, схожої на кров, з поясненнями ОСОБА_11 про те, що ці предмети передав їй ОСОБА_10 безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, а вона їх викинула у вказаному місці з метою уникнення звинувачень у вчиненні злочину; у протоколах огляду речей, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що всі згадані речі належали його батьку ОСОБА_14 ; у висновках судових товарознавчих експертиз про вартість цих речей та в інших письмових доказах.
Апеляційний суд під час перегляду вироку перевірив установлені судом першої інстанції обставини, зіставивши фактичні дані, що містяться в покладених в основу вироку доказах, та встановив, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень відповідає дослідженим цим судом доказам і є обґрунтованим. У рішенні суду апеляційної інстанції наведено переконливі аргументи, чому обвинувачення визнано доведеним поза розумним сумнівом та чому не взято до уваги тих пояснень подій, що надала сторона захисту.
Так, апеляційний суд проаналізував версії сторони захисту як про вчинення умисного вбивства ОСОБА_14 невстановленою особою, так і про вчинення цього та інших кримінальних правопорушень особисто ОСОБА_10 без участі ОСОБА_11 . Однак усі показання, висловлені засудженими на свій захист, було спростовано під час з`ясування судами обставин кримінального провадження й перевірки їх доказами, якими підтверджено вчинення фігурантами справи за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства з особливою жорстокістю, таємного викрадення чужого майна і незаконного заволодіння транспортним засобом за наведених у вироку обставин. Такий висновок апеляційного суду достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження місцевого суду та перевірки суду апеляційної інстанції.