ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
справа № 463/7039/18
провадження № 51-6248км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140030000710 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_9 та ухвалено стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 26 000 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Також вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 21 вересня 2015 року приблизно в 11:00, керуючи автомобілем марки "Volkswagen Caddy" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Богданівській у м. Львові в напрямку від вул. Тракт Глинянський, при проїзді нерегульованого пішохідного переходу, біля будинку № 20 по вул. Богданівській, в порушення пунктів п. 1.5; 2.3 б), д), 18.1 ПДР, проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, не надав переваги в русі пішоходам, які рухались нерегульованим пішохідним переходом зправа наліво, що призвело до наїзду на них, в результаті чого пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_11, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовує свої вимоги тим, що під час перегляду вироку апеляційний суд, усупереч вимогам статей 370, 419 КПК, належним чином не перевірив доводів, викладених у його апеляційній скарзі, не дав на них вичерпних відповідей, не здійснив оцінки досліджених доказів у провадженні та не зазначив у своєму рішенні конкретних підстав, з яких визнав подану скаргу необґрунтованою. Зокрема зазначає, що апеляційним судом належним чином не спростовано доводи сторони захисту щодо недопустимості ряду доказів. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в ухвалі хоч і виклав частково доводи сторони захисту, проте не розкрив у достатній мірі їх зміст, а використання цим судом загальних формулювань суду першої інстанції не свідчить про ретельність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілих просить залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисники підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що засуджений, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, з яким погодився апеляційний суд, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.
Як убачається з вироку суду, засуджений ОСОБА_11 винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення заперечив, оскільки вважав, що причиною ДТП являється те, що пішоходи несподівано вийшли на пішохідний перехід та він не мав можливості здійснити зупинку транспортного засобу.
Разом з тим, версія розвитку подій, на якій наполягав засуджений, не знайшла свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема, показання:
- потерпілої ОСОБА_9, яка пояснила, що 21 вересня 2015 року з чоловіком рухались по АДРЕСА_2 . Підійшовши до пішохідного переходу вони зупинилась та бачили автомобіль обвинуваченого, який знаходився на відстані приблизно 60-70 м від пішохідного переходу. Переходячи дорогу по пішохідному переходу на вул. Богданівській, при наближенні до середини дороги на них несподівано здійснив наїзд автомобіль. Зазначила, що дорогу переходили дуже помалу, оскільки у неї хворі ноги і вона рухалась, опираючись на чоловіка та з допомогою тростини;
- свідка ОСОБА_12, яка пояснила, що 21вересня 2015 року, зранку вона йшла по тротуару АДРЕСА_2 . Перед нею рухалась потерпіла разом з чоловіком, які зупинились перед виходом на пішохідний перехід, чоловік подивився в сторони та вони повільно почали рух по переходу. Дійшовши майже до середини дороги їх збив автомобіль. Зазначила, що потерпілі рухались пішохідним переходом дуже повільно. Після зіткнення чоловіка відкинуло на декілька метрів, а жінка впала на асфальт поруч з автомобілем. Також уточнила, що в момент початку руху пішоходів по переходу в полі її зору автомобіля обвинуваченого не було, він з`явився через певний час та рухався в попутному з нею напрямку в сторону пішохідного переходу;
- свідка ОСОБА_13, яка пояснила, що являється донькою потерпілої. В день ДТП, 21 вересня 2015 року, батьки швидше вийшли до церкви, вона планувала вийти пізніше. Через деякий час телефоном її повідомили, що батьків збила машина. Вона відразу прибігла на місце події, її батьки знаходились на землі, у них були очевидні поранення та сліди крові. Підійшовши до ОСОБА_8 вона запитала, як це сталось, на що він відповів, що не знає.
Так, показання учасників кримінального провадження місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у:
- протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21 вересня 2015 року та додатками до нього, згідно якого встановлено місце пригоди, детально описано місцезнаходження автомобіля та його пошкодження;
- протоколах слідчих експериментів, від 19 травня 2016 року, які було проведено за участі потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, відповідно до яких встановлено місце наїзду на пішоходів, а також відстань автомобіля обвинуваченого від пішохідного переходу на момент виходу на нього пішоходів;
- протоколі слідчого експерименту з участю ОСОБА_8 від 19 жовтня 2015 року, відповідно до якого останній повідомив, що перед ДТП швидкість його автомобіля становила приблизно 60 км/год, відстань, яку пройшли пішоходи до моменту зіткнення становить 2,0 м. Відстань, коли обвинувачений побачив вперше пішоходів від його автомобіль до пішохідного переходу становила 30,3 м. Темпу руху потерпілих по пішохідному переходу відтворити не зміг лише зазначив, що такі рухались у темпі швидкого кроку;
- протоколі слідчого експерименту від 9 жовтня 2018 року, який проведено за участю свідка ОСОБА_12, в якому зазначена інформація аналогічна тій, яку остання повідомила в судовому засіданні;
- висновку комісійної судово-медичної експертизи № 184 від 5 грудня 2017 року, відповідно до якого, виявлені у ОСОБА_10 хронічні захворювання нижніх кінцівок не дають можливості особі швидко пересуватися. Окрім цього у нього наявні хронічні захворювання серцево-судинної системи та катаракта, що супроводжуються зниженням гостроти зору, що також негативно впливають на його можливість пересування, ходи;
- висновку судово-медичної експертизи № 436/15 від 7 жовтня 2015 року,, відповідно до якого у ОСОБА_10 встановлено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які могли утворитися 21 вересня 2015 року в момент дорожньо-транспортної пригоди при ударі виступаючими частинами рухомого легкового автомобіля на правій стороні гр. ОСОБА_10 в момент, коли він знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні з наступним падінням на дорожнє покриття на ліву сторону тіла;