ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 604/290/23
провадження № 61-18118св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство "Золотий жайвір",
відповідачі: ОСОБА_1, фермерське господарство "Щедра нива",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства "Золотий жайвір" на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2023 року, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2023 року, додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2023 року у складі судді Сидорак Г. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів Гірського Б. О., Костіва О. З., Хоми М. В.,
у справі за позовом фермерського господарства "Золотий жайвір" до ОСОБА_1, фермерського господарства "Щедра нива" про визнання відсутнім та припинення права оренди, визнання укладеним договору оренди землі на новий строк.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року фермерське господарство "Золотий жайвір" (далі - ФГ "Золотий жайвір" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, фермерського господарства "Щедра нива" (далі - ФГ "Щедра нива") про визнання відсутнім та припинення права оренди, визнання укладеним договору оренди землі на новий строк.
Позов обґрунтовано тим, що між ФГ "Золотий жайвір" та ОСОБА_1 30 грудня 2015 року (державна реєстрація відбулась 30 грудня 2015 року) був укладений договір оренди землі № 002 строком на 7 років (кадастровий номер земельної ділянки 6124610500:01:001:0094).
Протягом усього часу перебування земельної ділянки в оренді не було жодних претензій чи зауважень з боку орендодавця щодо неналежного виконання орендарем своїх обов`язків.
За місяць і 9 днів до закінчення строку договору позивач, дотримуючись вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", направив власнику земельної ділянки ОСОБА_1 лист-повідомлення від 21 листопада 2022 року про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди. До листа було додано два примірники проєкту договору оренди землі на новий строк.
25 листопада 2022 року ОСОБА_1 відмовилась від отримання поштового відправлення, у зв`язку з чим воно було повернуте позивачу та будучи орендодавцем, у встановлений законом та договором місячний строк не заперечила проти поновлення договору оренди землі після його закінчення, тому орендар продовжив користуватися земельною ділянкою.
02 березня 2023 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1, не надіславши лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі на новий строк, не витребувавши земельну ділянку від позивача, у володінні якого вона перебуває, уклала договір оренди з іншим орендарем - ФГ "Щедра нива". На підставі цього договору в січні 2023 року державним реєстратором Збаразької міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про інше речове право - право оренди ФГ "Щедра нива" щодо вищезазначеної земельної ділянки.
Позивач вважає, що ФГ "Золотий жайвір" як первинний орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк.
Тому позивач просив суд:
- визнати відсутнім та припинити право оренди ФГ "Щедра нива" щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6124610500:01:001:0094 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської об`єднаної територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області;
- визнати укладеним договір оренди землі в запропонованій редакції на новий строк.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Підволочиський районний суд Тернопільської області рішенням від 07 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що орендар не дотримався встановлених законом процедур і строків для укладання договору оренди на новий строк, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк. Орендодавець завчасно повідомив орендаря про небажання продовжувати з позивачем договірні відносини щодо оренди належної їй земельної ділянки.
Підволочиський районний суд Тернопільської області додатковим рішенням від 10 серпня 2023 року стягнув з ФГ "Золотий жайвір" на користь ФГ "Щедра нива" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, понесені витрати ФГ "Золотий жайвір" на сплату судового збору в розмірі 5 368,00 грн поклав на позивача.
Підволочиський районний суд Тернопільської області додатковим рішенням від 19 вересня 2023 року понесені судові витрати ФГ "Золотий жайвір" на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн поклав на позивача.
Тернопільський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2023 року залишив без змін рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2023 року та додаткові рішення цього ж суду від 10 серпня 2023 року та від 19 вересня 2023 року.
Стягнув з ФГ "Золотий жайвір" на користь ФГ "Щедра нива" 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ФГ "Золотий жайвір", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення та додаткові рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Підволочиського районного суду Тернопільської області.
23 січня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 та постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків, суперечить нормам матеріального права, а також обставинам, які визнавались сторонами та були встановлені самим судом в оскаржуваному рішенні, а саме, що лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар направив орендодавцю 21 листопада 2022 року, тобто без порушення місячного строку до закінчення строку дії договору оренди.
Звертає увагу на те, що згідно листів відповідача, вона заперечувала проти продовження дії (поновлення) вже укладеного договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2015 року, проте позивач повідомляв її про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а тому посилається на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність вільного волевиявлення власника щодо передачі земельної ділянки в оренду.
Вважає, що суди не з`ясували, які саме з запропонованих позивачем умови договору не влаштовували відповідача та чи повідомила вона позивача, які істотні умови будуть прийнятними для неї, а також не було встановлено чи укладений договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ "Щедра нива" містив кращі або ж рівні умови, ніж ті, що були запропоновані ФГ "Золотий жайвір".
Законних підстав для стягнення з позивача судових витрат не було.
Позивач також вказує у касаційній скарзі, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2024 року ФГ "Щедра нива" надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Також у відзиві просить стягнути з позивача судові витрати.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ФГ "Золотий жайвір", уклали договір оренди землі № 002, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 2,2166 га, кадастровий номер 6124610500:01:001:0094. Договір оренди зареєстрований 30 грудня 2015 року.
Згідно із пунктом 6 вищезазначеного договору оренди землі, він укладений на 7 років, а по закінченню цього строку, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 30 календарних днів до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. У цьому ж пункті договору передбачено, що у випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Строк дії вказаного договору оренди закінчився 30 грудня 2022 року.
ОСОБА_1 направила до ФГ "Золотий жайвір" листи-повідомлення від 14 серпня 2022 року, від 04 грудня 2022 року та від 10 січня 2023 року, якими повідомила, що вона не бажає поновлювати дію договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи позивачу вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.
21 листопада 2022 року ФГ "Золотий жайвір" направило на адресу орендодавця ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк від 21 листопада 2022 року № 81, в якому повідомило про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонувало встановити орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років та додало проєкт договору оренди землі.
ОСОБА_1 відмовилася від отримання зазначеного листа-повідомлення з доданим до нього проєктом договору оренди землі, оскільки вважала, що повідомила позивача про небажання продовжувати орендні відносини.
Із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 січня 2023 року № 321307389 відомо, що 25 січня 2023 року на підставі листів-повідомлень від 14 серпня 2023 року та від 04 грудня 2022 року внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ "Золотий жайвір" на вищевказану земельну ділянку.
25 січня 2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право оренди земельної ділянки за ФГ "Щедра нива" на підставі договору оренди землі від 19 січня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Щедра нива".
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо вирішення справи по суті спору
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон України № 161-XIV), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону № 161-XIV).
Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству"(далі - Закон України № 340-IX) внесені зміни до Закону України № 161-XIV (доповнено його статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" та викладено статтю 33 у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк") і до ЗК України (доповнено його статтею 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови"). У частині зазначених змін і доповнень Закон № 340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що ФГ "Золотий жайвір" мало намір скористатися переважним правом орендаря на переукладення договору оренди землі на новий строк відповідно до статті 33 Закону України № 161-XIV у редакції Закону України № 340-IX, а суди застосували редакцію статті 33 Закону України № 161-XIV, яка втратила чинність.
Вказані доводи є безпідставними з огляду на наступне.
Суди встановили, що 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ФГ "Золотий жайвір" уклали договір оренди землі. Того ж дня внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У зв`язку з набранням чинності Законом України № 340-IX розділ IX "Перехідні положення" Закону № 161-XIV доповнено абзацами 3 і 4, якими унормовано, що договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України № 340-IX, у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 Закону № 161-XIV (у новій редакції) та статтею 126-1 ЗК України. Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України № 340-IX, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Отже, з урахуванням унормованих розділом IX "Перехідні положення" Закону України № 161-XIV правил дії Закону України № 340-IX у часі до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція, чинна станом на 30 грудня 2015 року (на момент укладення договору).
Відповідно до статті 33 "Поновлення договору оренди землі" Закону України № 161-XIV у редакції станом на 30 грудня 2015 рокуза закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Аналогічний порядок поновлення договору оренди відображено в укладеному між сторонами договорі.
Пунктом 6 договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ "Золотий жайвір" передбачено, що договір укладено на 7 років. За закінченням строку, на який було укладено договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
У випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.
Правовий висновок про застосування статті 33 Закону України № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом України № 340-IX неодноразово формулювався у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16-ц, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 та від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 зазначено, що конструкція статті 33 Закону України № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом України № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк. Стаття 33 Закону України № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.