ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 522/1364/20
провадження № 61-7965св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
заявник - Одеська міська рада,
заінтересовані особи: Виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2023 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., у справі за заявою Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_1,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2020 року Одеська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання відумерлою спадщини після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .
Свої вимоги заявник мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одесі померла ОСОБА_2, яка з 21 серпня 2015 року до дня смерті перебувала на надомному обслуговувані у Комунальному управлінні "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеса" як особа, що потребує адресної натуральної та грошової допомоги через одинокість.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємці, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку, відсутні.
Отже, територіальна громада міста Одеси є універсальним правонаступником відумерлого майна, яке належало ОСОБА_2 та знаходиться на території цього населеного пункту.
Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 19 березня 2020 року залучив ОСОБА_1 до участі у справі як заінтересовану особу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 17 липня 2023 року, з урахування ухвали цього суду від 27 травня 2024 року про виправлення описки, заяву Одеської міської ради задовольнив.
Визнав спадщину після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що після смерті ОСОБА_2 , немає спадкоємців, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, тому заява Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою підлягає задоволенню.
Одеський апеляційний суд постановою від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хижняк А. В. залишив без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеної справи є правильними. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Хижняк А. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 березня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою відмовити.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, від 18 травня 2022 року у справі № 643/6125/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що він не був повідомлений про дату та час судового засідання у суді першої інстанції (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що Одеська міська рада не надала жодних доказів щодо відсутності у померлої ОСОБА_2 спадкоємців за законом і за заповітом, або усунення їх від права на спадкування, або неприйняття ними спадщини чи відмову від її прийняття.
Вказує, що він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи 17 липня 2023 року (день ухвалення оскаржуваного рішення), що є порушенням його права на доступ до правосуддя та ефективний захист.
Суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аргументи інших учасників справи
У липні 2024 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.
09 липня 2024 року справа № 522/1364/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
У квартирі АДРЕСА_2 проживали: ОСОБА_2 (основний наймач) (зареєстрована 17 березня 1975 року, знята з реєстрації 03 вересня 2003 року); її чоловік ОСОБА_3 (зареєстрований 17 березня 1975 року, знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ); син ОСОБА_4 (зареєстрований 29 січня 1992 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ); внук ОСОБА_1, 1995 року народження (зареєстрований 16 травня 2008 року) (том 1, а. с. 45).
Згідно з договором дарування від 14 березня 2003 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_3 з правом довічного проживання дарувальниці у цій квартирі (том 1, а. с. 28).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла (том 1, а. с. 30).
17 вересня 2003 року ОСОБА_2 зареєструвала своє місце проживання у квартирі АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 30).
21 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Комунального управління "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеса" із заявою про прийняття її на обслуговування як особу, яка потребує адресної натуральної та грошової допомоги через одинокість, самотність проживання та відсутність працездатних рідних та осіб, які відповідно до законодавства повинні забезпечувати її догляд та допомогу (том 1, а. с. 33).
Актом обстеження Комунального управління "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеса" від 21 серпня 2015 року встановлена необхідність надання ОСОБА_2 адресної натуральної та грошової допомоги через одинокість, самотність проживання (том 1, а. с. 34, 35).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (том 1, а. с. 101).
10 січня 2018 року завідуюча відділенням організації надання адресної натуральної та грошової допомоги Комунального управління "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району міста Одеса" Чижикова Д. С. склала на ім`я директора цього управління доповідну записку, в якій повідомляла про смерть підопічної ОСОБА_2, яка проживала у квартирі АДРЕСА_3, та просила зняти померлу особу з відповідного обліку (том 1, а. с. 39).
Суди також з`ясували, що у червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (цивільна справа № 522/10612/21), посилаючись на те, що він є спадкоємцем за законом майна своєї бабусі ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за спадковою трансмісією у зв`язку із смертю його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і не встиг прийняти спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 (том 1, а. с. 119, 120, 127).
Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 25 січня 2022 року у справі № 522/10612/21, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду міста Одеси від 01 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовив у повному обсязі (том 1, а. с. 141-144, 176-182).
У справі № 522/10612/21 суди встановили, що:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, баба позивача по лінії батька, якій на день смерті на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори 14 березня 2003 року, належала квартира АДРЕСА_1, та 1/2 частина квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради 15 серпня 2003 року;
- ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача та син ОСОБА_2 - ОСОБА_4, якому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданим Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради 15 серпня 2003 року, належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 ;
- зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 була квартира АДРЕСА_2 . Разом з ним зареєстрованим за зазначеною адресою з 12 грудня 1995 року значиться ОСОБА_1, позивач;
- заповіт ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не складався, тому спадкування після них здійснюється за законом;
- після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася;
- із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сакал І. М. 08 листопада 2019 року (в межах шести місяців з дня смерті спадкодавця) звернувся його син ОСОБА_1, позивач у цій справі, який повідомив нотаріусу про те, що інших спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 немає;
- звернувшись 14 травня 2021 року усно до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сакал І. М. щодо спадкування після ОСОБА_2, 18 травня 2021 року позивач отримав письмову відповідь про те, що він не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у встановлений законом строк, тому відповідно до вимог статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) йому необхідно звернутися до суду для продовження строку на прийняття спадщини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа (стаття 1265 ЦК України).
За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.