ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 671/2139/21
провадження № 61-2733св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне підприємство "Аграрна компанія 2004",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року, додаткове рішення цього ж суду від 25 вересня 2023 року в складі судді Ніколової С. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2024 року в складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (далі - ПП "Аграрна компанія 2004") про визнання неукладеною додаткової угоди до договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 968943 від 13 червня 2008 року йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,51 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до договору оренди землі від 01 квітня 2009 року, укладеного між ним та відповідачем, вказана земельна ділянка була передана в оренду на 10 років з оплатою 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 308 грн; строк дії договору становить 10 років з часу реєстрації його у встановленому законом порядку, тобто до 07 вересня 2019 року. Продовжувати дію вказаного договору на новий строк він не мав бажання, тому у жовтні 2019 року звернувся до відповідача з заявою про повернення йому земельної ділянки, але відповіді не отримав.
У подальшому він дізнався, що 28 листопада 2015 року начебто між ним та відповідачем укладено додаткову угоду, згідно з якою строк дії договору оренди землі від 01 квітня 2009 року продовжено до 07 вересня 2026 року. Проте додаткову угоду він не підписував, підписи у ній виконані іншою особою, а не ним. Таким чином, вважав, що вказана додаткова угода є неукладеною.
За таких обставин та з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 12 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,51 га, кадастровий номер 6820983300:02:005:0098, шляхом зобов`язання ПП "Аграрна компанія 2004" повернути йому у користування зазначену земельну ділянку.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року та додатковим рішенням цього ж суду від 25 вересня 2023 року, залишеними без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 2,51 га, яка розташована на території колишньої Клининської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6820983300:02:005:0098, шляхом зобовʼязання ПП "Аграрна компанія 2004" повернути в користування вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .
Стягнуто з ПП "Аграрна компанія 2004" на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору, 5 663,10 грн витрат, понесених на оплату судової почеркознавчої експертизи, 4 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що встановлення факту непідписання ОСОБА_1 додаткової угоди від 28 листопада 2015 року до договору оренди землі від 01 квітня 2009 року з ПП "Аграрна компанія 2004" свідчить про неукладеність додаткової угоди, відсутність волевиявлення позивача як власника спірної земельної ділянки на передачу її в оренду відповідачу та безпідставність користування цим майном останнім.
Водночас апеляційний суд вказав про відсутність правових підстав для застосування доктрини про заборону суперечливої поведінки до правовідносин, що склалися між сторонами, пославшись на відповідну практику Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції вказав, що факт отримання ОСОБА_1 плати за користування земельною ділянкою не свідчить про прийняття позивачем усіх істотних умов додаткової угоди до договору оренди землі, а лише підтверджує згоду останнього на оплатне користування відповідачем його земельною ділянкою та отримання за це відповідної плати без визначення інших істотних умов договору, зокрема строку дії договору, умов використання земельної ділянки, умови збереження стану об`єкта оренди, тощо.
Вирішуючи заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьменка І. О., та стягнення з відповідача на користь позивача 4 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, вказавши, що ці витрати відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У лютому 2024 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" адвокат Лозюк С. Ф., який діє в інтересах ПП "Аграрна компанія 2004", подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 627/761/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся до суду із цим позовом через два роки після закінчення строку дії договору оренди землі, протягом цього періоду своєчасно отримував від відповідача орендну плату за користування землею, що виключає кваліфікацію договору (додаткової угоди до договору оренди землі) як неукладеного.
Позивач в установлений законом строк не подав доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, не обґрунтував пропуск цього строку, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення цих витрат із відповідача на користь позивача.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6820983300:02:005:0098, площею 2,51 га, розташованої на території Клининської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 968943 від 13 червня 2008 року.
Між ОСОБА_1 та ПП "Аграрна компанія 2004" було укладено договір оренди землі від 01 квітня 2009 року, відповідно до умов якого вищезазначена земельна ділянка була передана в оренду відповідачу строком на десять років. Договір зареєстровано в Волочиському РВ ДП "ЦДЗК" 07 вересня 2009 року.
Відповідно до додаткової угоди від 28 листопада 2015 року до договору оренди землі від 01 квітня 2009 року, укладеної від імені ОСОБА_1 як орендодавця та відповідачем як орендарем, внесено зміни в договір оренди землі від 01 квітня 2009 року, зокрема, визначено, що строк дії договору оренди землі від 01 квітня 2009 року продовжено до 07 вересня 2026 року.
15 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав ПП "Аграрна компанія 2004" заяву, в якій просив відповідача припинити обробку земельної ділянки площею 2,51 га та повернути її.
Згідно із довідкою від 05 серпня 2022 року № 271/1-1 ПП "Аграрна компанія 2004" нарахувало та виплатило ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6820983300:02:005:0098, площею 2,51 га, відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 28 листопада 2015 року, а саме: за 2016 рік - 4 563,44 грн, за 2017 рік - 4 563,44 грн, за 2018 рік - 6 388,80 грн, за 2019 рік - 10 039,60 грн, за 2020 рік - 10 952,30 грн, за 2021 рік - 9 872,30 грн та 1 080 грн. Довідка також містить відомості про виплату позивачу готівковими коштами за 2020, 2021, 2022 роки орендної плати, за 2020 рік - 10 952,23 грн, за 2021 рік - 9 872,30 грн, за 2022 рік - 12 777,60 грн.
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2022 року в справі призначено судову почеркознавчу експертизу.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 8079/22-21 від 22 лютого 2023 року, яка проведена експертом Вінницького регіонального відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Возним В. С., встановлено, що підпис від імені позивача ОСОБА_1 в примірниках додаткової угоди від 28 листопада 2015 року до договору оренди землі від 01 квітня 2009 року, зареєстрованого 07 вересня 2009 року за № 0409000016, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.
Допитаний судом експерт Возний В. С. підтримав та обґрунтував наданий ним висновок, зокрема, пояснивши, що ним досліджувалися два примірника додаткової угоди і за результатами дослідження підписів не було встановлено жодних схожих ознак почерку позивача, однак встановлено наявність достатньої кількості стійких, суттєвих та достатніх розбіжних ознак почерку.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.