Постанова
Іменем України
20 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 333/395/22
Провадження № 61-9753св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. - розглянув у порядку письмового провадження матеріали справи за скаргою на бездіяльністьдержавної виконавиці
за участю
скаржниці - ОСОБА_1 (далі - скаржниця),
державної виконавиці Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі (далі - Комунарський ВДВС у м. Запоріжжі) Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра), правонаступником якого є Комунарський ВДВС в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), ОСОБА_2 (далі - державна виконавиця),
заінтересованих осіб - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра), правонаступником якого є Комунарський ВДВС в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), ОСОБА_3
за касаційною скаргою скаржниці на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 7 лютого 2023 року, постановлену суддею Наумовою І. Й., і постанову Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Громадянка заборгувала гроші за кредитним договором. Суд стягнув із неї відповідний борг на користь кредитора. Для виконання судового рішення відкрили виконавчі провадження, у яких ця громадянка є боржницею. Через відсутність у неї майна, на яке можна було б звернути стягнення, державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ. Останній повторно на виконання не надходив. Боржниця не виконала судове рішення, але подала до суду скаргу на бездіяльність державної виконавиці, бо остання відмовилася зняти арешт і заборону відчуження всього нерухомого майна боржниці.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні скарги. Вважали, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Саме із його закінченням, а не з поверненням виконавчого документа стягувачеві пов`язана можливість зняття арешту з майна та заборони відчуження останнього.
3. Боржниця із судовими рішеннями не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, згідно з яким закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа є стадією завершення виконавчого провадження, після якої ніякі інші дії державний виконавець не вчиняє.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи повинен виконавець, який через відсутність майна, на яке можна звернути стягнення, повернув виконавчий лист стягувачу, обов`язок зняти арешт, накладений на майно боржника? Відповідь на це питання негативна. Тому касаційну скаргуслід залишити без задоволення.
(2) Зміст скарги на бездіяльність державної виконавиці
5. 18 січня 2022 року скаржниця звернулася до суду зі скаргою, у якій просила:
5.1. Визнати неправомірною бездіяльність державної виконавиці щодо незняття арешту зі всього невизначеного нерухомого майна скаржниці, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 (запис про обтяження № 13146075 від 22 жовтня 2012 року), при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
5.2. Визнати неправомірною бездіяльність державної виконавиці щодо незняття арешту зі всього невизначеного нерухомого майна скаржниці (запис про обтяження № 13146086 від 22 жовтня 2022 року), при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.
5.3. Визнати незаконною відмову у скасуванні арештів майна скаржниці, накладених у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3.
5.4. Зняти арешт і заборону відчуження всього невизначеного нерухомого майна скаржниці, накладених у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 (запис про обтяження № 13146075 від 22 жовтня 2022 року) і № НОМЕР_3 (запис про обтяження № 13146086 від 22 жовтня 2022 року).
6. Мотивувала вимоги так:
6.1. На виконанні у Комунарському ВДВС у м. Запоріжжі перебував виконавчий документ № 2-157, виданий 31 травня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення зі скаржниці на користь ПАТ "Промінвестбанк" 26 179,79 доларів США та 58 665,99 грн боргу. На підставі вказаного виконавчого документа 14 серпня 2012 року відкрили виконавче провадження № НОМЕР_2. З метою забезпечення виконання рішення суду 22 жовтня 2012 року на майно скаржниці наклали арешт згідно з постановою № НОМЕР_2. 4 листопада 2013 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV). Повторно виконавчий документ на виконання не надходив.
6.2. На виконанні у Комунарському ВДВС у м. Запоріжжі перебував виконавчий документ № 2-157, виданий 31 травня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення зі скаржниці на користь ПАТ "Промінвестбанк" 223,13 доларів США та 304,08 грн. На підставі вказаного виконавчого документа 14 серпня 2012 року відкрили виконавче провадження № НОМЕР_3. З метою забезпечення виконання рішення суду 22 жовтня 2012 року на майно скаржниці наклали арешт згідно з постановою НОМЕР_2. 4 листопада 2013 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV. Повторно виконавчий документ на виконання не надходив.
6.3. 29 листопада 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна скаржниця дізналася про накладення 22 жовтня 2012 року арешту на все невизначене її майно у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3.
6.4. 14 грудня 2021 року скаржниця через представника звернулася до начальника Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі із заявою про скасування арешту. 20 грудня 2021 року у листі-відповіді № 81881-18.3-34 їй повідомили, що виконавчі провадження № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 завершені згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, тому підстави для зняття арештів немає.
6.5. На адвокатський запит представника скаржниці Комунарський районний суд м. Запоріжжя повідомив, що дублікат виконавчого листа № 2-157 не видавав, заяви про видачу дублікатів виконавчих листів до суду не надходили. Виконавчий документ № 2-157 від 31 травня 2012 року, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя, 4 листопада 2013 року повернули стягувачу, який повторно не подав його для виконання, а строк для цього сплив. Тому необхідність у забезпеченні виконання рішення суду відпала. Арешт майна безпідставний і невиправданий.
(3) Зміст ухвали суду першої інстанції
7. 7 лютого 2023 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні скарги. Мотивував ухвалу так:
7.1. Підставою для зняття арешту з майна державним виконавцем є завершення виконавчого провадження (стаття 50 Закону № 606-XIV).
7.2. Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17).
7.3. Стаття 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIIIу редакції, чинній на час звернення скаржниці до Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі для зняття арешту) не передбачає такого зняття у разі повернення виконавчого документа стягувачу з тих підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, а вжиті виконавцем відповідно до цього Закону заходи з розшуку відповідного майна виявилися безрезультатними.
7.4. Стаття 59 Закону № 1404-VIIIпередбачає підстави для зняття державним виконавцем чи начальником ВДВС арешту з майна боржника. На момент подання скаржницею заяви до начальника Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі про зняття арешту з її майна жодної підстави, передбаченої вказаною статтею, не було.
7.5. Державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV. Таке повернення не є підставою для зняття арешту з майна скаржниці. Її права державна виконавиця та начальник Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 не порушили. Тому слід відмовити у задоволенні вимог скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 521/14329/20).
(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. 31 травня 2023 року Запорізький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції. Мотивував так:
8.1. Для виконання рішення від 21 лютого 2012 року у справі № 2-157/11 Комунарський районний суд м. Запоріжжя видав чотири виконавчі листи (том 2, а. с. 11) - по два на кожного з двох солідарних боржників (окремо для стягнення суми боргу та судових витрат);
8.2. Подання стягувачем виконавчого листа для примусового виконання рішення суду до одного із боржників перериває строк для такого виконання. У справі № 2-157/11 відсутня інформація щодо виконання (невиконання) виконавчих листів відносно іншого боржника - ОСОБА_4 (щодо нього стягувач теж їх отримав).
8.3. У матеріалах справи немає доказів того, що скаржниця погасила борг. Оскільки повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченнямвиконавчого провадження, а рішення суду скаржниця не виконала, то підстави для зняття арешту з її майна відсутні.
8.4. Стаття 50 Закону № 606-XIV у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин у 2013 році, передбачає зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.
8.5. Поверненнявиконавчого документа стягувачеві не є закінченнямвиконавчого провадження. Завершеневиконавче провадження неможна розпочати знову, крім випадків, передбачених цим Законом, а повернення виконавчого документа не позбавляє права повторно його подати до примусового виконання.
8.6. Стаття 59 Закону № 1404-VIII у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції,не передбачає право державного виконавця зняти арешт у разі повернення виконавчого документа стягувачу.
8.7. Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги скаржниці про те, що встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив. Виконавчий лист відносно скаржниці суд не визнав таким, що не підлягає виконанню. Стягувач не позбавлений можливості звернутися з відповідною заявою до суду про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
(5) Зміст вимог касаційної скарги
9. 30 червня 2023 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 7 лютого 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року й ухвалити нове рішення, про задоволення скарги на бездіяльність державної виконавиці.
(6) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
10. 19 липня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу скаржниці без руху.
11. 7 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою скаржниці. Підставою касаційного оскарження вказав абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України (суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права), а саме те, що:
11.1. Суди не врахували висновки, які сформулював Верховний Суд
- у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів із різних підстав за законом є завершенням виконавчого провадження, після чого будь-які інші дії виконавець не вчиняє; незняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу виконавчої служби, тому порушене право боржника слід захистити шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача;
- у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 522/8685/13, про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав за законом є завершенням виконавчого провадження;
- у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, щодо визначення поважних причин пропуску строку звернення до суду.
11.2. Відсутній висновок Верховного Суду за подібних правовідносин стосовно питання про те, чи перериває строк для примусового виконання виконавчого листа його пред`явлення одному із боржників.
12. 29 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
13. 14 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 щодо можливості зняття арешту з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав (пункти 18, 24 тієї ухвали), що такий відступ мав полягати у висновку, який підтримали суди першої й апеляційної інстанцій у справі № 333/395/22, відмовляючи скаржниці у задоволенні її скарги на бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів зі зняття арешту на невизначене майно, а саме: якщо виконавець повернув виконавчий документ стягувачу, а не органу, який його видав, то виконавче провадження є незавершеним, і відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника; останній, якщо вважає, що для продовження виконання виконавчого документа немає підстав, може ініціювати вирішення питання про визнання цього документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України), і зняття арешту з майна з цієї підстави (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 202/1182/22, від 15 лютого 2023 року у справі № 202/1183/22, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 521/14329/20, в ухвалі від 14 вересня 2023 року у справі № 754/19209/21, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г, від 16 травня 2018 року у справі № 10/56-08).
14. 15 травня 2024 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про повернення справи відповідній колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Вказала, що в адміністративній справі № 817/928/17, від висновків у якій пропонувала відступити колегія суддів, на відміну від цивільної справи № 333/395/22, була встановлена відсутність заборгованості боржника у виконавчому проваджені. Цю обставину Велика Палата Верховного Суду вважала істотною, бо у разі існування у боржника заборгованості за виконавчим документом стягувач має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, зокрема звернутися до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, та вчиняти інші дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення; наявність або відсутність боргу за виконавчим документом суд має враховувати під час вирішення питання про зняття у судовому порядку з майна боржника арешту, накладеного в межах виконавчого провадження. Оскільки у справах № 817/928/17 і № 333/395/22 "фактичні обставини не є подібними", Велика Палата Верховного Суду вважала, що для передання справи № 333/395/22 на її розгляд не було підстав, а відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України справу можна передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (див. пункти 19-25 вказаної ухвали). Троє суддів Великої Палати Верховного Суду із висновком про повернення справи колегії суддів не погодилися та висловили розбіжну окрему думку.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Скаржниця мотивувала касаційну скаргу так:
15.1. Суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановахВерховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 червня 2022 року у справі № 522/8685/13(абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України).
15.2. Відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах з приводу того, чи перериває строк для примусового виконання виконавчого листа його пред`явлення одному із боржників.
15.3. Суди не звернули увагу на те, що строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа № 2-157, який 31 травня 2012 року видав Комунарський районний суд м. Запоріжжя, сплив 5 листопада 2014 року, тобто через рік з моменту прийняття 4 листопада 2013 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. Цей документ повторно на виконання не надходив. Матеріали виконавчих проваджень № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 були знищені через закінчення строків зберігання. Заяви про заміну сторони виконавчого провадження та про видачу дублікатів виконавчих листів до Комунарського районного суду м. Запоріжжя не надходили.
(2) Позиції інших учасників справи
16. 7 вересня 2023 року Комунарський ВДВС у м. Запоріжжі подав відзив на касаційну скаргу скаржниці. Просив залишити судові рішення першої й апеляційної інстанцій без змін, а цю скаргу - без задоволення. Мотивував так:
16.1. Оскільки рішення суду скаржниця не виконала, то зняття арешту з її майна порушить права стягувача.
16.2. У разі повернення виконавчого документа стягувачу немає підстав для зняття арешту з майна боржника.
16.3. 22 серпня 2012 року державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору. Стаття 50 Закону № 606-XIV передбачає, що наслідком завершення виконавчого провадження є, зокрема, зняття арешту, крім випадків, коли не стягнули виконавчий збір.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
17. 7 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржниці. Вказав, що скаржниця оскаржила судові рішення з підстави, передбаченої абзацом шостим частини другої статті 389 ЦПК України.