Постанова
Іменем України
6 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 307/3657/21
Провадження № 61-10836св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. - розглянув у порядку письмового провадження справу
за участю
позивачки - ОСОБА_1 (далі - позивачка), інтереси якої представляє адвокат Кукарека Катерина Сергіївна (далі - адвокат),
відповідачів- Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Дніпрофінансгруп" (далі - фінансова компанія) та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - іпотекодержатель)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав
за касаційною скаргою позивачки на постанову Закарпатського апеляційного суду від 8 червня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Джуги С. Д., Куштана Б. П., Кондора Р. Ю.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У 2013 році банк як іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки та набув право власності на торговий центр і земельну ділянку. Надалі у зв`язку з вибуттям цього майна з його володіння банк витребував відповідні об`єкти у їхнього набувача. Однак на той час володільцем цих об`єктів уже була позивачка, яка придбала торговий центр у вигляді кількох об`єктів і земельну ділянку у 2018 році. У 2020 році банк продав майнові права щодо вказаного майна фінансовій компанії.
2. Позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, який банк уклав із фінансовою компанією. Вважала, що остання вчиняла дії, спрямовані на привласнення відповідного нерухомого майна. Стверджувала, що на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав об`єкти нерухомості не належали банку та перестали існувати у первісному вигляді (реєстраційний номер торгового центру змінився внаслідок поділу об`єкта). Тому, на думку позивачки, оспорений правочин не спрямований на настання реальних наслідків, і його слід визнати недійсним.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив. Вважав, що фінансова компанія не могла набути права на об`єкт, якого не існувало на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Обґрунтував тим, що оспорений договір не порушує прав позивачки, а обраний нею спосіб захисту є неефективним.
4. Позивачка у касаційній скарзі стверджувала, що суд апеляційної інстанції помилково вказав про обрання нею неефективного способу захисту. Наполягала на тому, що визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав призведе до припинення протиправних посягань фінансової компанії на майно позивачки.
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи порушує права та законні інтереси позивачки договір купівлі-продажу майнових прав, який банк уклав із фінансовою компанією. Відповідь на це питання - негативна.
(2) Зміст позовної заяви
6. 7 жовтня 2021 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С. і зареєстрований за № 1561 договір купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності,який 10 вересня 2020 року іпотекодержатель уклав із фінансовою компанією (далі - договір купівлі-продажу майнових прав) щодо торгово-офісного комплексу площею 914,4 кв. м на АДРЕСА_1 (далі - торговий комплекс). Мотивувала вимогу так:
6.1. Договір купівлі-продажу майнових прав не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки не був спрямований на реальне настання наслідків, і суперечить статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
6.2. На момент укладення цього договору об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 14939421244 вже не існував із 11 травня 2018 року, а торговий комплекс не належав іпотекодержателю.
6.3. Позивачка є власницею об`єктів нерухомості за реєстраційними № 2306972221244 і № 2307320021244. Ці об`єкти утворені в результаті поділу об`єкта з реєстраційним № 1551749921244, який позивачка набула на підставі договору купівлі-продажу № 847 від 14 червня 2018 року, укладеного з ОСОБА_2 Об`єкт нерухомості за реєстраційним № 1551749921244 утворений внаслідок поділу об`єкта за реєстраційним № 14939421244 його попереднім власником.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
7. 28 липня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатський області ухвалив рішення про задоволення позову. Визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав мотивував так:
7.1. Станом на 10 вересня 2020 року об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 14939421244 "був припинений". Тому оспорюваний договір купівлі-продажу майнових прав укладений усупереч нормам чинного законодавства.
7.2. 23 березня 2021 року за скаргою фінансової компанії на реєстраційні дії стосовно торгового комплексу колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції склала висновок. Згідно з ним права фінансової компанії не могли порушити оскаржені рішення від 14 червня 2018 року та від 22 червня 2020 року, оскільки на ці дати у неї були відсутні майнові права на вказаний об`єкт нерухомого майна.
(4) Зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. 8 червня 2023 року Закарпатський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2022 року й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. Мотивував так:
8.1. Суд не встановив, що позивачка має майновий інтерес в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав. Оскільки її права не були порушені, то їх ніяк не можна відновити чи іншим чином захистити.
8.2. Наслідки недійсності договору купівлі-продажу майнових прав полягатимуть у поверненні його сторін у стан, який вони мали до вчинення цього правочину. Тому такі наслідки не вплинуть на здійснення позивачкою її прав.
8.3. Спосіб захисту у вигляді визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав не є належним та ефективним.
(5) Зміст вимог касаційної скарги й ухвал суду касаційної інстанції
9. 20 липня 2023 року позивачка через адвоката сформувала у системі "Електронний суд" касаційну скаргу. Просила скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 8 червня 2023 року та залишити в силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2022 року.
10. 8 серпня 2023 року Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу позивачки без руху.
11. 14 серпня 2023 року позивачка через адвоката сформувала у системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
12. 16 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки. Вказав, що підставою оскарження судових рішень є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме те, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 й у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18.
13. 23 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:
14.1. Суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах:
14.1.1. Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, згідно з яким особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих умов), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та законних інтересів, а саме те, вони безпосередньо порушені оспорюваним договором і внаслідок визнання його (чи його окремих умов) недійсним майнові права заінтересованої особи будуть захищені та відновлені; позивач, подаючи позов про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, як оспорюваний договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси позивача, а суд - перевірити доводи та докази на обґрунтування вимог і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту позивача; відсутність порушеного або оспорюваного права останнього є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
14.1.2. Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, згідно з яким вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку просить визнати правочин недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме ці сторони мали до вчинення правочину.
14.1.3. Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17.
14.1.4. Верховного Суду України від 1 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі № 9108/31110/15, згідно з яким щодо позову про визнання недійсним оспорюваного правочину слід застосовувати приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права; у такому спорі вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину, тому суд має встановити не лише наявність передбачених законом підстав недійсності правочину, але й те, чи порушене цивільне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право, у чому полягає його порушення, бо залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення мало місце.
14.1.5. Фінансова компанія на підставі договору купівлі-продажу майнових прав заперечує проти прав позивачки на торговий комплекс, що підтверджують справи № 307/1647/17 і № 307/2524/18.
(2) Позиції інших учасників справи
15. Інші учасники справи відзиви на касаційній скарги не подали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
16. 16 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивачки на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
18. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи порушує права та законні інтереси позивачки договір купівлі-продажу майнових прав, який іпотекодержатель уклав із фінансовою компанією?
19. Позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, вважаючи, що він не спрямований на реальне настання юридичних наслідків, бо на момент його укладення спірний об`єкт нерухомості не належав іпотекодержателю та внаслідок поділу перестав існувати у первісному вигляді за його реєстраційним номером.
20. Суд першої інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими, тоді як апеляційний суд відмовив у задоволенні позову через те, що права позивачки не є порушеними, а обраний нею спосіб захисту є неефективним.Позивачка з цим висновком не погодилася. Стверджувала, що обраний нею спосіб захисту дозволить припинити посягання фінансової компанії на її майнові інтереси на торговий центр. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з апеляційним судом щодо відмови у позові, але дещо з інших мотивів.