ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/962/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Слолан"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.01.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі
за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Староушицької селищної ради
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
2) ОСОБА_1,
3) Фермерського господарства "Слолан"
про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та договорів суборенди земельних ділянок; зобов`язання повернути у комунальну власність земельні ділянки.
У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Костюк О. В. та представник Фермерського господарства "Слолан" - Сергійчук Ю. В.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У вересні 2023 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - Головне управління Держгеокадастру та/або відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 та/або відповідач-2), Фермерського господарства "Слолан" (далі - ФГ "Слолан" та/або відповідач-3) у якому просив:
визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 17.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства площею 0,1408 га з кадастровим номером 6822455800:03:003:0004, площею 11,6789 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0008, площею 20,0571 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0009, площею 8,2020 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0010, площею 83,8396 га з кадастровим номером 6822455800:04:004:0010, площею 11,1372 га з кадастровим номером 6822455800:00:007:0001 (далі - спірні договори оренди землі);
визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок, укладені 11.11.2015 між ОСОБА_1 та ФГ "Слолан" для ведення фермерського господарства площею 0,1408 га з кадастровим номером 6822455800:03:003:0004, площею 11,6789 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0008, площею 20,0571 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0009, площею 8,2020 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0010, площею 83,8396 га з кадастровим номером 6822455800:04:004:0010, площею 11,1372 га з кадастровим номером 6822455800:00:007:0001 (далі - спірні договори суборенди);
зобов`язати ФГ "Слолан" повернути у комунальну власність територіальної громади Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради площею 0,1408 га з кадастровим номером 6822455800:03:003:0004, площею 11,6789 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0008, площею 20,0571 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0009, площею 8,2020 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0010, площею 83,8396 га з кадастровим номером 6822455800:04:004:0010 та площею 11,1372 га з кадастровим номером 6822455800:00:007:0001.
1.2. Позовні вимоги Прокурора арґументовані тим, що відповідач-1 при переданні відповідачу-2 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства не врахував обставин, які спростовують дійсність волевиявлення заявника і наявність в нього бажання створити фермерське господарство такого виду, формально підійшов до вирішення його заяв, чим створив передумови для невиправданого штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання у користування земель державної форми власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, без проведення земельних торгів. Прокурор зауважував, що на цю обставину також вказують дії ОСОБА_1, який не створив нового фермерського господарства, а 11.11.2015 уклав договори суборенди спірних земельних ділянок із вже створеним ним раніше ФГ "Слолан", власником якого є він з грудня 2014 року.
Прокурор також наголошував, що фермерське господарство після його створення має право на отримання додаткової земельної ділянки в результаті проведення земельних торгів, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Відтак, оскільки на момент прийняття наказів від 29.04.2015 ФГ "Слолан", засновником якого був ОСОБА_1, вже було зареєстровано, то отримання спірних земельних ділянок мало відбуватись лише за результатами проведення земельних торгів.
Додатково звертав увагу на те, що ОСОБА_1 передав спірні земельні ділянки в суборенду без згоди орендодавця, чим також порушив вимоги статті 8 Закону України "Про оренду землі".
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, наказом Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 25.03.2015 № 22-1958/14-15-СГ ОСОБА_1 згідно поданих заяв від 03.03.2015 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 135,0556 га в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району для ведення фермерського господарства.
У подальшому, наказами Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області від 29.04.2015 № 22-3665-СГ, № 22-3648-СГ, № 22-3670-СГ, № 22-3645-СГ, № 22-3656-СГ, № 22-3663-СГ затверджено громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та надано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки площею 20,0571 га з кадастровим номером 6822455800:05,006,0009; площею 11,1372 га з кадастровим номером 6822455800:00:007:0001; площею 0,1408 га з кадастровим номером 6822455800:03:003:0004; площею 83,8396 га з кадастровим номером 6822455800:04:004:0010; 8,2020 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0010; 11,6789 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0008 для ведення фермерського господарства строком на 20 років, які розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради (далі - спірні земельні ділянки).
На підставі вказаних наказів, 17.06.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди спірних земельних ділянок.
11.11.2015 між ОСОБА_1 (орендар) та ФГ "Слолан" (суборендар) укладено договори суборенди землі терміном на 19 років.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 23.06.2023, спірні земельні ділянки перебувають в оренді ОСОБА_1 на підставі договорів оренди від 17.06.2015 та суборенді у ФГ "Слолан" на підставі договорів суборенди землі від 11.11.2015.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФГ "Слолан" зареєстровано 02.12.2014, засновником та керівником ФГ є ОСОБА_1 .
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 23.06.2023 у зв`язку з вивченням питань законності надання та отримання земельних ділянок державної та комунальної власності та з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Кам`янець-Подільська окружна прокуратура зверталася до Староушицької селищної ради та просила повідомити про вжиті заходи щодо повернення земельних ділянок, переданих ОСОБА_1 в оренду, у комунальну власність та намірів їх реалізувати в подальшому.
У відповідь на вказаний лист, Староушицька селищна рада листом від 27.06.2023 повідомила, що заходи щодо повернення земельних ділянок, які перебувають в оренді ОСОБА_1, у комунальну власність, не вживалися та найближчим часом вживатись не будуть, у зв`язку з відсутністю передбачених коштів у селищному бюджеті. Також вказала, що прокуратура може самостійно звернутись за вказаними фактами в суд на захист інтересів держави, відповідно до положень статі 23 Закону України "Про прокуратуру"
Враховуючи невжиття селищною радою належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою, листом від 27.06.2023 прокуратура повідомила Староушицьку селищну раду про встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та про ініціювання подання до господарського суду позову в інтересах держави в особі вказаного органу.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.01.2024 (суддя Музика М. В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 ( Мельник О. В. - головуючий, судді: Олексюк Г. Є, Петухов М. Г.) позов задоволено частково; визнано недійсними договори суборенди земельних ділянок, укладені 11.11.2015 між ОСОБА_1 та ФГ "Слолан"; зобов`язано ФГ "Слолан" повернути спірні земельні ділянки у комунальну власність територіальної громади Староушицької селищної ради; у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 17.06.2015 та в позові до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовлено; стягнуто з ФГ "Слолан" та ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури по 24 156,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3.2. Приймаючи до уваги отримання відповіді Староушицької селищної ради про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень, а також відсутність заперечення уповноваженого органу на повідомлення про намір здійснювати представництво, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави.
3.3. Судові рішення по суті спору обґрунтовані тим, що дослідивши підстави і порядок отримання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок в оренду та враховуючи відсутність доказів безпосереднього використання саме ОСОБА_1 орендованих земельних ділянок, наданих йому як фізичній особі з метою ведення фермерського господарства, а також подальше передання цих ділянок в суборенду ФГ "Слолан", створеному ОСОБА_1 до одержання таких земельних ділянок, суди попередніх інстанцій встановили порушення мети з якою надавалися спірні земельні ділянки без проведення земельних торгів, а також відсутність дійсного волевиявлення на ведення фермерського господарства саме тією особою, яка отримувала земельні ділянки, що свідчить про порушення у наведеному випадку встановленої законом процедури набуття права оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства.
Суди попередніх інстанцій також звернули увагу на те, що оскільки на момент прийняття Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області відповідних наказів та укладення спірних договорів оренди землі, ФГ "Слолан", засновником якого є ОСОБА_1, вже набуло статусу юридичної особи, отримання спірних земельних ділянок в оренду з державної та комунальної власності, мало б відбутись лише за результатами земельних торгів.
Відтак суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії відповідача-2 були фактично спрямовані не на створення та ведення фермерського господарства особисто, а на отримання ФГ "Слолан" спірних земельних ділянок за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів, що свідчить про порушення принципу добросовісності та істотне порушення орендарем вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також умов укладених договорів оренди землі, та відповідно є наслідком незаконності наказів Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 29.04.2015 № 22-3665-СГ, № 22-3648-СГ, № 22-3670-СГ, № 22-3645-СГ, № 22-3656-СГ, № 22-3663-СГ.
Разом з тим суди зазначили, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).
Ураховуючи те, що спірні договори оренди землі укладені без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі договори є нікчемними, а тому позовна вимога Прокурора про визнання недійсними таких договорів задоволенню не підлягає, оскільки не є належним способом захисту права чи інтересу позивача у даних спірних правовідносинах.
Крім цього суди попередніх інстанцій зазначили, що за наслідками укладення нікчемних договорів оренди землі, які не створюють будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, ОСОБА_3 не набув жодних майнових прав на спірні земельні ділянки, в тому числі і щодо передачі у володіння та користування іншій особі (суборенда) як орендар вказаних земель, а тому наявні правові підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними спірних договорів суборенди.
З огляду на нікчемність договорів оренди та недійсність договорів суборенди, суди зазначити про те, що відповідач-3 користується спірними земельними ділянками без будь-якої правової підстави, чим фактично перешкоджає власнику, Староушицькій селищній раді, у здійсненні його законного права користуватись/розпоряджатись земельними ділянками, а тому позов про повернення земельних ділянок у даному випадку є негаторним та підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ФГ "Слолан" повернути у комунальну власність територіальної громади Староушицької селищної ради спірні земельні ділянки у порядку положень статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 152 ЗК України.
Разом з тим, зважаючи на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, щодо неможливості збігу позивача та відповідача, беручи до уваги те, що Прокурор звернувся з позовом у даній справі та визначив Головне управління Держгеокадастру відповідачем, що фактично свідчить про пред`явлення позову державою (Прокурором) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру), що не відповідає положенням частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди дійшли висновку про відмову у позові Прокурора до Головного управління Держгеокадастру.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.01.2024 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 924/962/23, ФГ "Слолан" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суд та Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21.
4.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник із посиланнями на положення статті 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статті 32 ЗК України наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо правомірності набуття земель із державної та комунальної власності без земельних торгів, якщо особа звертається вперше за отриманням земельної ділянки і на момент звернення особа вже зареєструвала фермерське господарство за рахунок власних земель (земель приватної власності).
За твердженням скаржника, чинним законодавством України, створення фермерського господарства не поставлено в залежність від отримання чи наявності земельної ділянки. Адже додаткових вимог щодо наявності земельної ділянки, отриманої в порядку, передбаченому у статтях 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" при створенні фермерського господарства відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не передбачено.
Скаржник звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово надавав правовий висновок, що особа має право звертатися лише один раз для отримання в оренду земельної ділянки для фермерського господарства без торгів для створення фермерського господарства. Якщо фізична особа вже отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства, звернулася повторно для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та створила нове фермерське господарство, то Верховний Суд зазначає що в такому разі отримання земель із державної та комунальної власності, мало б відбутися лише за результатами земельних торгів.
4.5. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник наголошує, що суд не дослідив зібрані у справі докази, які мають вирішальне значення, а саме чи не було звернення ОСОБА_1 для отримання земельних ділянок за позаконкурсною процедурою у 2015 році повторним, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
4.6. Староушицька селищна рада надала на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ради.
4.7. Прокурор у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення та постанову - залишити без змін.
4.8. Від інших учасників справи відзивів не надійшло.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У частині четвертій статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. У межах цієї справи спірним питанням є правомірність надання та використання землі для ведення фермерського господарства.
У статті 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до положень статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
За змістом частини першої, другої, третьої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу..
Згідно із частиною другою статті 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Відповідно до частин другої, третьої статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга та четверта статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").
Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, зокрема, потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").
Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального щодо до статті 123 ЗК України.
За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.