ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2024 року
м. Київ
справа № 560/10138/21
адміністративне провадження № К/990/5352/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 (головуючий суддя: Ковальчук А.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 (головуючий суддя: Біла Л.М., судді: Матохнюк Д.Б., Гонтарук В.М.) у справі № 560/10138/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУПФУ в Хмельницькій області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФУ в Хмельницькій області щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугою років з розрахунку загальної вислуги років 29 років 06 місяців 03 дні, з часу настання права на таку пенсію, а саме - з 01.12.2020;
зобов`язати ГУПФУ в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії за вислугою років з розрахунку загальної вислуги років 29 років 06 місяців 03 дні, з часу настання права на таку пенсію, а саме - з 01.12.2020, та виплатити з урахуванням виплаченої суми.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 22.09.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що на момент призначення пенсії, пенсія йому нарахована у розмірі 57% грошового забезпечення з загального трудового стажу 32 роки 02 місяці 22 дні, з них: вислуга років в календарному обчисленні - 23 роки 06 місяців 10 днів, страховий стаж - 08 років 08 місяців 12 днів.
Водночас на переконання позивача, на момент призначення пенсії вислуга років в календарному обчисленні становить 23 роки 06 місяців 10 днів, вислуга років в пільговому обчисленні становить 05 років 11 місяців 24 дні, загальна вислуга років становить 29 років 06 місяців 03 дні.
За таких обставин, позивач вважає протиправною відмову пенсійного органу у перерахунку пенсії за вислугою років та приведення її до норм чинного законодавства, врахувавши при перерахунку пенсії загальної вислуги 29 років 06 місяців і 3 дні та призначення пенсії за вислугу років у розмірі 70%.
Просив врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 11.03.2021 за № 3500/8 з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли подання та документи для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років. Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.11.2020 № 229, позивача звільнено з військової служби у запас з 30.11.2020.
Пенсійний орган вказує, що згідно подання ІНФОРМАЦІЯ_1, загальний страховий стаж позивача для призначення пенсії станом на 30.11.2020 складає: 32 роки 02 місяці 22 дні, з них - служба в Збройних Силах в календарному обчисленні - 23 роки 06 місяців 10 днів, страховий стаж - 08 років 08 місяців 12 днів.
Отже, враховуючи приписи статті 13 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) та надані документи, позивачу обґрунтовано призначено пенсію в розмірі 57% за вислугу 23 роки, з урахуванням страхового стажу.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до інформації, зазначеній у витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.11.2020 № 229, позивача звільнено з військової служби у запас з 30.11.2020.
З 01.12.2020 позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ.
Пенсія нарахована у розмірі 57% грошового забезпечення з загального трудового стажу 32 років 02 місяці 22 дні, з них: вислуга років в календарному обчисленні становить 23 роки 06 місяців 10 днів, страховий стаж 08 років 08 місяців 12 днів.
11.03.2021 з ІНФОРМАЦІЯ_1 до ГУПФУ в Хмельницькій області надійшли подання та документи для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років.
Відповідно до подання ІНФОРМАЦІЯ_1, загальний страховий стаж позивача для призначення пенсії станом на 30.11.2020 складає: 32 роки 02 місяці 22 дні, з них - служба в Збройних Силах в календарному обчисленні - 23 роки 06 місяців 10 днів, страховий стаж - 08 років 08 місяців 12 днів.
14.07.2021 позивач звернувся до ГУПФУ в Хмельницькій області із заявою про перерахунок пенсії за вислугою років, та приведення її до норм чинного законодавства, врахувавши при перерахунку пенсії 29 років загальної вислуги і призначення пенсії за вислугу років у розмірі 70%.
Відповідач листом від 30.07.2021 № 6655-5850/Б-03/8-2200/21 повідомив заявника про те, що пенсія в розмірі 57% призначена за 23 роки вислуги, з урахуванням страхового стажу, відповідно норм Закону № 2262-ХІІ та наданих документів.
Підстав для призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової служби, у головного управління немає.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.10.2011 пункт "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ поширює свою дію лише на осіб, які мають календарну вислугу року, яку заборонено обраховувати у будь-якому пільговому обчисленні (законодавець розмежував такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років".
Суди звернули увагу, що Закон № 2262-ХІІ в цілому та його статті 12, 17 окремо, не містять відсилочних (банкетних) норми до інших актів законодавства.
Водночас, Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 не може бути застосована до положень пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, в редакції після 01.10.2011.
З урахуванням положень статей 12, 13 Закону № 2262-ХІІ та наданих документів, суди погодилися із відповідачем про правомірність призначення позивачу пенсії в розмірі 57% за вислугу 23 роки, з урахуванням страхового стажу.
Одночасно з цим, суди відхилили покликання позивача на правові висновки Верховного Суду у справах № 750/9775/16-а, № 805/3923/18-а, № 480/4241/18 з підстав неподібності правовідносин.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
У контексті приведеної судової практики, скаржник наполягає, що постановою КМУ № 393 чітко визначено порядок обчислення вислуги, що надає право на пенсію, а стаття 17-1 Закону № 2262-ХІІ прямо вказує на обов`язок відповідача такий порядок застосовувати. Таким чином, скаржник вважає, що вказані норми є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 7 підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
На переконання скаржника, пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно із пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, а не при визначенні розміру такої пенсії.
Враховуючи, що позивач проходив службу, яка передбачена Постановою № 393, очевидно, що останній набув право на обчислення вислуги років в пільговому розрахунку 1 місяць служби за 3 місяці для призначення пенсії за вислугою років згідно із пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Таким чином, оскільки позивач за своєю останньою посадою та характером служби відповідає критеріям, визначеним Законами та підзаконними нормативними актами, що дають право на врахування вислуги років у пільговому обчисленні, а стаж позивача у пільговому обчисленні становить 29 роки 06 місяці 03 дні, скаржник стверджує, що відповідач, з яким погодилися суди попередніх інстанцій, дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для перерахунку пенсії за вислугою років згідно із пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ та безпідставно відмовив у перерахунку такої пенсії.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, що визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і становитиме календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Отже, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови № 393, полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
Відповідач зазначив, що статтею 12 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону України №3668-VI) визначено умови призначення пенсій за вислугу років.
Таким чином з 01.10.2011 "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ поширює свою дію лише на осіб, які мають календарну вислугу років, яку заборонено обраховувати у будь-якому пільговому обчисленні (законодавець розмежував такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років").
Окремо відповідач звернув увагу на те, що Конституційним Судом України неодноразово було відмовлено у відкритті конституційних проваджень за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ (ухвали № 11-3(І)/2019 від 23.01.2019, № 40-3(ІІ)/2019 від 25.02.2019, у № 68-1(І)/2020 від 19.03.2020, № 219-2(ІІ)/2020 від 01.10.2020).
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до пункту "в" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Статтею 2 Закону № 2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно із пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.