УХВАЛА
17 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 335/6977/22
провадження № 14-87цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Ступак О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції
на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року у складі колегії суддів Дашковської А. В., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,
УСТАНОВИЛА:
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
2. Позов мотивував тим, що 10 лютого 2022 року, керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1, став учасником дорожньо-транспортної пригоди за участю іншого водія ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ-211540, державний номерний знак НОМЕР_2 .
3. Зазначав, що за наслідками ДТП поліцейський Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ознаками діяння, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі - КУпАП), справу за цим протоколом направлено до суду.
4. Після проведеної судової автотехнічної експертизи Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановою від 23 серпня 2022 року справу закрив за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, що, на його думку, підтверджує незаконність дій співробітника патрульної поліції, який склав протокол.
5. Вказував, що внаслідок дій поліцейського патрульної поліції йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що, перебуваючи під судом протягом більше ніж шість місяців, він був вимушений шукати захисника для захисту в суді своїх прав та законних інтересів, витрачати на це грошові кошти, відвідувати судові засідання. Було порушено його звичний устрій життя, протягом усього судового розгляду постійна нервова напруга порушувала звичний для нього ритм життя. У результаті незаконного складання щодо нього протоколу він міг втратити велику суму коштів на відшкодування шкоди, завданої автомобілю, що належить іншому учаснику ДТП. Через незаконне обвинувачення у вчиненні правопорушення у нього погіршився сон, він перебував у постійній нервовій напрузі, не міг належним чином виконувати роботу, спілкуватися із сім`єю, мав пригнічений стан. Постійна нервова напруга загострила його хронічні захворювання та послабила імунітет.
6. Вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, встановленому Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР), з урахуванням строку перебування під судом у розмірі 42 880,00 грн.
7. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнено з держави за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 5 000,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнено з держави за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1 166,00 грн.
8. Суд першої інстанції виходив із того, що визначений розмір відшкодування шкоди є співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому немайнової шкоди.
9. Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 задоволено. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року в цій справі скасовано та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 42 880,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, то позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Водночас, визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції не врахував встановлені Законом № 266/94-ВР розмір і порядок такого відшкодування. З урахуванням того, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності протягом 6 місяців і 12 днів, апеляційний суд виснував, що згідно зі статтею 13 Закону № 266/94-ВР мінімальний розмір моральної шкоди, що гарантований державою та підлягає стягненню з відповідача, становить 42 880,00 грн.
11. У липні 2023 року Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
12. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначив те, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16 та від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.
13. Посилався на те, що відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", Закону України "Про Національну поліцію", Положення про Департамент патрульної поліції зазначений Департамент, інспектор якого склав протокол щодо позивача, не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування. Тому до правовідносин, які виникли у цій справі, Закон № 266/94-ВР не застосовується. Співробітник Департаменту патрульної поліції не приймав рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та не допустив порушень норм законодавства під час складання протоколу. У рішенні від 23 серпня 2022 року у справі № 336/1412/22 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя не встановив протиправності дій посадових осіб Департаменту патрульної поліції. Відповідач також зазначив, що ОСОБА_1 не обґрунтував факту заподіяння йому немайнової шкоди та її розміру.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У цій ухвалі також зазначено, що справа є малозначною, проте касаційна скарга містить обґрунтування того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
15. У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
16. Розпорядженням від 11 січня 2024 року № 55/0/226-24 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О., на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. призначено повторний автоматизований розподіл справи.
17. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Олійник А. С. (судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.).
18. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а ухвалою від 22 травня 2024 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
19. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
20. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства, не є рішенням, що створює правові наслідки, і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу. Сам факт складання протоколу, якщо справа закрита за відсутності складу злочину, не є підставою вважати, що з моменту його складення особі завдано моральної шкоди. На переконання Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд повинен виходити з того, чи встановлено незаконність протоколу, яка визначається під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
21. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що на працівників патрульної поліції під час складення протоколу не покладено функцію встановлення та оцінки всіх обставин події, яка фіксується у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення та оцінки специфічних обставин, фактично на них покладається обмежена функція збирання доказової бази, оцінку якої вони не проводять, і яку здійснює суд під час судового розгляду, зокрема, із залученням експерта, спеціаліста. Тому у разі відповідності протоколу вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень, навіть у разі подальшого закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення, сам факт складення такого протоколу патрульними поліцейськими не може бути підставою для відшкодування шкоди, завданої складенням цього протоколу.
22. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду сформувалася практика, за якої при задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди суд керується тим, що сам факт складення протоколу патрульним поліцейським у разі подальшого закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за будь-яких обставин є підставою для відшкодування такої шкоди. Така практика склалася з урахуванням висновків об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульованих у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16 при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівниками прокуратури при складенні протоколу про корупційне правопорушення.
23. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 569/1799/16 виснувала, що сам факт складення протоколу незалежно від того, на підставі чого суд зробив висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення, є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від того, чи вирішував суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення питання законності протоколу та дій особи, яка його склала.