ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 344/13652/15-ц
провадження № 61-1057св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Татарінової О. А., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_2, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2010 року у справі № 22-ц-6119/2010 у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним правочину і визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_5, задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2010 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений 14 березня 2000 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної контори Стецьків М. І., згідно з яким ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно ОСОБА_4 .
Визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л. А. 11 квітня 2003 року, зареєстрований в реєстрі за № Д-239, згідно з яким ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 .
Під час розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції встановив факт того, що ОСОБА_6 на момент укладення договору дарування квартири не розуміла значення своїх дій, не керувала ними, не прогнозувала їх наслідки вчинення чи невчинення, у зв`язку з чим визнав договір недійсним. Рішення суду апеляційної інстанцій було ухвалено на підставі належних та допустимих доказів, зокрема висновків судово-психіатричних посмертних експертиз про стан здоров`я ОСОБА_6 на момент вчинення нею договору дарування квартири. Експертизи у справі проводилася на підставі медичної картки хворого ОСОБА_6 № 07-2874 та вкладки до цієї картки амбулаторного хворого ОСОБА_6, виданих Івано-Франківською обласною лікарнею радянсько-партійного активу. Вкладка до медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_7 містила записи за 2000-2003 роки про те, що ОСОБА_6 страждала психіатричними захворюваннями.
Однак ОСОБА_1 встановила, що в 2000-2003 роках Івано-Франківської обласної лікарні радянсько-партійного активу не існувало, тому вона не могла вести
первинну медичну документацію на хвору ОСОБА_6, у зв`язку з чим вкладка до медичної карти № 07-2874 амбулаторного хворого ОСОБА_6 є підробленням невстановленими особами первинних медичних документів ОСОБА_7 .
На підставі зазначеного вона в кінці 2014 року звернулася до прокурора м. Івано-Франківська із повідомленням про скоєння кримінально-караного правопорушення, яке прокурором надіслано за підслідністю в Івано-Франківський міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області та 01 січня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015090010000016.
Слідством встановлено, що з 1989 року Івано-Франківської лікарні радянсько-партійного активу в м. Івано-Франківську не існує, тому вкладка до медичної карти № 07-2874 амбулаторного хворого ОСОБА_6 є підробкою, медична карта № 07-2874 на ОСОБА_8 протягом 2003-2008 років не могла бути виданою з архіву Івано-Франківської лікарні радянсько-партійного активу.
Внаслідок результатів досудових слідчих дій вона отримала статус потерпілої.
Отже, вона була незаконно позбавлена права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Таким чином, вона отримала право як потерпіла на відповідний позов до держави України про відшкодування майнової шкоди з підстави скоєння щодо неї злочину відповідно до статті 1177 ЦК України.
Ураховуючи викладене, з урахуванням зміни позову, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з держави Україна 75 000 дол. США на відшкодування прямої шкоди, у розмірі ціни квартири, та 58 000 дол. США - непрямої шкоди (втраченої вигоди з 09 листопада 2006 року по 300 дол. США за кожен місяць за здачу в оренду квартири), заподіяної їй особами, що виконують функції держави.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2023 року замінено у справі первісних відповідачів - Державну судову адміністрацію України, Державну казначейську службу України на належного відповідача - державу Україна.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що вкладка до медичної карти № 07-2874 амбулаторного хворого ОСОБА_6, на підставі якої проведені дві посмертні судово-психіатричні експертизи стану здоров`я ОСОБА_6, є підробленими первинними медичними документами.
Суд дійшов висновку, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо неправомірних дій Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
Суд вказав, що 31 липня 2015 року кримінальне провадження № 12015090010000016 від 01 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, за відсутністю в діях складу злочину.
Отже, позивач не довела заподіяння їй шкоди, тому її позовні вимоги є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, але не в Івано-Франківській області.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що вона на підставі статті 1177 ЦК України має право на відшкодування шкоди з підстав скоєння щодо неї злочину, який хоч і по факту підтверджений правоохоронними органами, однак не було встановлено винних осіб.
Підставою касаційного оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У лютому 2024 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У березні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Котик Р. В. подав до Верховного Суду відповідь на відзив Міністерства юстиції України на касаційну скаргу, в якому просив суд задовольнити касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У лютому 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 03 липня 2003 року за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11 квітня 2003 року № Д-239, посвідченого приватним нотаріусом Угрин Л. А., зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 244).
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 09 листопада 2006 року за ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 14 липня 2006 року (справа № 2-117/2006 року) зареєстровано право приватної власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 26).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2010 року у справі № 2-74/2010 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним правочину і визнання права власності на спадкове майно відмовлено (т. 1, а. с. 159-162).
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_5, задоволено.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2010 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений 14 березня 2000 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної контори Стецьків М. І., згідно з яким ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно ОСОБА_4 .
Визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л. А. 11 квітня 2003 року, зареєстрований в реєстрі за № Д-239, згідно з яким ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 24, 25).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року залишено без змін (т. 1, а. с. 167, 168).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 25 березня 2013 року, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (т. 1, а. с. 27).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року, у справі № 809/1722/14 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С. Д., Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_5, ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, скасування рішення відмовлено (т. 1, а. с. 140-158).
У цих судових рішеннях встановлено, що ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними дії Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", здійснені в 2006 році щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; визнати протиправними дії державного нотаріуса першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С. Д. щодо видачі у порядку спадкування свідоцтва про право власності на вказану квартиру ОСОБА_2, здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 ; скасувати рішення за 2013 рік про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; зобов`язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації за 2006 рік права власності за ОСОБА_3 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 та про скасування державної реєстрації за 2013 рік права власності за ОСОБА_2 цієї квартири.
Відповідно до акта № 282 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, встановлено, що ОСОБА_6 хворіла хронічним стійким розладом психіки у вигляді атеросклеротичної судинної деменції. Зазначене захворювання позбавляло підекспертну ОСОБА_6 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, як на період часу підписання заповіту 14 березня 2000 року, так і на період часу дарування квартири 11 квітня 2003 року (т. 1, а. с. 16, 17).
Згідно з актом № 292 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи на досліджувану ОСОБА_6, 1927 року народження, проведеною Комунальним закладом "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" від 15 квітня 2010 року, встановлено, що ОСОБА_6 хворіла стійким хронічним психічним розладом у формі розладу особи і поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, атеросклероз), з наростаючим дементним синдромом і не могла на час підписання заповіту, посвідченого 14 березня 2000 року та договору дарування квартири, посвідченого 11 квітня 2003 року, розуміти значення своїх дій та керувати ними (т. 1, а. с. 18-23).
01 січня 2015 року слідчим відділенням розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Івано-Франківського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області Брич І. В. складено повідомлення потерпілому в кримінальному провадженні ОСОБА_1 про прийняття заяви та початок досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12015090010000016 від 01 січня 2015 року (т. 1, а. с. 13).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 травня 2015 року № 38258541 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31 жовтня 2013 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С. Д., за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності в розмірі часток 1/1 на трикімнатну квартиру, загальною площею 84 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 28, 29).
Згідно з листом тимчасово виконуючого обов`язки головного лікаря Міської дитячої клінічної лікарні від 10 серпня 2015 року на запит слідчого Івано-Франківського МВ УМВС щодо надання інформації про обласну лікарню радянсько-партійного активу встановлено, що в дитячій лікарні немає даних про те, з якого часу створена Івано-Франківська обласна лікарня радянсько-партійного активу четвертого ГУ МОЗ УРСР; відповідно до записів в трудових книжках колишніх працівників ОЛК видно, що Івано-Франківська обласна лікарня радянсько-партійного активу четвертого ГУ МОЗ УРСР перейменована на обласну лікарню № 2 рішенням Івано-Франківського облвиконкому від 15 серпня 1989 року за № 127; наказом Івано-Франківського обласного відділу охорони здоров`я від 02 серпня 1990 року № 68 "Про реорганізацію обласної лікарні № 2 в дитячу міську лікарню на 150 ліжок" з 15 серпня 1990 року створено дитячу міську лікарню і передано архів; Івано-Франківській міській дитячій клінічній лікарні надано статус лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я, юридичної особи, яка має окремий баланс, свою печатку, штамп та розрахункові рахунки в банку. Лікарня перебуває в безпосередньому підпорядкуванні Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні; медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_6, 1927 року народження, не зберіглася (т. 1, а. с. 15).