ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2024 року
м. Київ
справа № 756/5792/23
провадження № 61-8413св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Степанов Сергій Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О. і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, щоз
16 грудня 1983 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 07 квітня 1998 року.
3. Під час перебування у шлюбі, а саме 06 січня 1994 року, на ім`я відповідачки було видано ордер на жиле приміщення у будинку житлового-будівельного кооперативу "Кристал - 22" № 099994 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
4. Посилався на те, що вказана квартира є спільним сумісним майном сторін, оскільки придбана під час його шлюбу з відповідачкою за спільною згодою і за кошти, які були використані в інтересах сім`ї для придбання житла.
5. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири житловою площею 29,02 кв. м, що розташована за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позиції відповідачки
6. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначала, що спірна квартира придбана за її особисті грошові кошти та за допомогою її батьків. У черзі на поліпшення житлових умов перебувала вона та їх з позивачем син ОСОБА_3, з огляду на їх проживання у гуртожитку. Позивач був зареєстрований у квартирі своєї матері в с. Головурів Бориспільського району Київської області.
7. Акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_1 жодних коштів для сплати зазначеного пайового внеску не надавав, у спірній квартирі був зареєстрований короткий період часу, знявся з реєстрації з підстав відсутності бажання приймати участь у сплаті комунальних платежів за квартиру та в утримані житла.
8. Зазначала, що як під час перебування у шлюбі, так і після розірвання шлюбу позивач жодної участі в оплаті витрат на утримання житла та сплати комунальних послуг не приймав. Всі витрати вона оплачувала одноособово.
9. Додатково просила застосувати наслідки спливу позовної давності у зв`язку з тим, що шлюб з позивачем було розірвано ще у 1998 році, отже, на її думку, строк позовної давності належить обчислювати від дня, коли один з подружжя дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Такою датою є 07 квітня 1998 року, тобто дата видачі свідоцтва про розірвання шлюбу відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського району м. Києва, яке отримане сторонами цієї справи. Проте, позивач звернувся з позовом до суду через понад 25 років з моменту розірвання шлюбу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира була набута відповідачкою за час перебування сторін у шлюбі та є спільним сумісним майном подружжя. Презумпцію спільності права власності ОСОБА_2 не спростувала. Водночас, з огляду на те, що ОСОБА_1 не приймав участі в утриманні квартири, не сплачував кошти за комунальні послуги та ремонтні роботи, проживав і був зареєстрований за іншою адресою та не скористався своїм правом на поділ спільного майна протягом 25 років з дати видачі правовстановлюючого документа на спірну квартиру на ім`я відповідачки, не надав доказів поважності причин пропуску позовної давності, його позовні вимоги визнані такими, що до задоволення не підлягають у зв`язку із спливом позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
13. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
14. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
15. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо визначення початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. З огляду на те, що між сторонами не було спорів з приводу розподілу майна, користування, розпорядження чи утримання об`єкту спільної сумісної власності, право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру ніким не порушувалось, відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог ОСОБА_1 .
17. Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини щодо наявності у ОСОБА_1 права на половину спірної квартири, яка набута відповідачкою під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а також те, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалося ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 10 червня 2024 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат
Степанов С. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 травня
2024 року та залишити в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва
від 15 січня 2024 року.
19. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17,
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі
№ 911/3681/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі
№ 520/1185/16-ц, у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц, від 23 жовтня 2019 рокуу справі №917/1307/18, від 11 вересня 2020 рокуу справі № 608/687/19, від 05 жовтня 2020 рокуу справі № 607/2905/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 345/2962/14, від 29 січня 2021 рокуу справі №922/51/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 279/11692/15-ц, від 16 червня 2021 рокуу справі
№ 554/4741/19, від 07 липня 2021 рокуу справі № 509/4286/16-ц, від 12 травня 2022 рокуу справі № 212/10842/19, від 21 серпня 2023 року у справі
№ 552/7368/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі доказита не надав їм належної правової оцінки, безпідставно відмовивши заявниці у задоволенні клопотання про долучення доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що вона не визнавала права спільної сумісної власності з ОСОБА_1 на спірну квартиру, оскільки ця квартира була набута нею виключно для неї та її дітей.
ОСОБА_1 не приймав жодної участі у сплаті пайового внеску за квартиру, в оплаті витрат на її утримання, сплаті комунальних послуг. Більш того, після розірвання шлюбу був знятий з реєстрації у зазначеному житлі та протягом
30 років не претендував на квартиру.
21. Посилається на те, що про порушення свого права на спірну квартиру позивачу було відомо ще до розірвання шлюбу, доказів іншого матеріали справи не містять. Вважає, що не підписаний лист представника ОСОБА_1 до неї про направлення копій правовстановлюючих документів на квартиру та узгодження з ним питань перереєстрації права власності на 1/2 частину квартири не може свідчити про те, що позивач не знав або не міг знати про порушення свого права.
22. Зауважує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, але й суб`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Посилається на невстановлення судом апеляційної інстанції початку перебігу позовної давності, а також на штучне поновлення позивачу такого строку у зв`язку з направленням на її адресу зазначеного вище листа.
23. Зазначає про порушення судом апеляційної інстанції принципів добросовісності, розумності та справедливості. Вважає, що моментом, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права, є момент зняття його з реєстрації у спірній квартирі після розірвання шлюбу. Протягом 25 років ОСОБА_1 не цікавився своїх майном, не виконував обов`язок з його утримання.
24. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо початку відліку строку позовної давності при обізнаності позивача про порушення його майнових прав ще під час перебування у шлюбі.
25. Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про долучення до матеріалів справи доказів невизнання нею права власності позивача на спірну квартиру ще у 1998 році, а також вчинення останнім дій, спрямованих на відновлення такого права. Зауважує про неправильно встановлені судом апеляційної інстанції обставини направлення позивачем на її адресу листа про надання правовстановлюючих документів, а також зазначених позивачем підстав подання позову лише через 30 років.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 756/5792/23, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2,
від імені якої діє адвокат Степанов С. М., про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року до закінчення касаційного провадження.
27. 25 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
28. 12 липня 2024 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат
Літвінов О. В., через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, тобто з пропуском встановленого судом строку для його подання (до 05 липня 2024 року).
29. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Літвінов О. В., просить суд поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги він отримав лише 28 червня 2024 року. Також посилається на складність справи та необхідний час для підготовки відзиву.
30. Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
31. Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
32. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
33. З огляду на обставини отримання позивачем копії ухвали про відкриття касаційного провадження та касаційної скарги, враховуючи розумні строки для підготовки відзиву, незначний пропуск процесуального строку та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_1 підлягає продовженню до дати його подання - до 12 липня 2024 року.
34. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини та обґрунтовано не застосував до спірних правовідносин наслідки пропуску позовної давності. Докази, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно - спірну квартиру, у матеріалах справи відсутні. Позивач вважає, що про порушення свого права він міг дізнались лише після звернення до відповідачки з листом від 12 квітня 2023 року.
35. Спірна квартира набута у період перебування сторін у шлюбі, доказів набуття її за особисті коти відповідачки немає, а тому вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо поширення на неї режиму спільного сумісного майна подружжя. Акцентує увагу, що відповідачка не оскаржувала судові рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання спірного майна спільною сумісною власністю.
36. Зауважує, що він самостійно змінив місце реєстрації свого проживання у 1996 році, тобто до розірвання шлюбу.
37. Вважає недобросовісною поведінку відповідачки, яка в кожній з судових інстанцій змінює свої пояснення та створює штучні обставини для відмови у задоволенні його позову. Зокрема, змінює позицію щодо початку перебігу позовної давності, щодо отримання листа його адвоката без підпису.
38. Безпідставними вважає також посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не прийняття нового доказу. Зазначає, що відповідачка, подаючи відзив на апеляційну скаргу, не надала жодного додаткового доказу, не зазначила, що такі докази збираються, можуть бути подані нею, не заперечувала проти закриття підготовчого засідання, не заявляла клопотань про витребування доказів.
39. Зосереджує увагу на нерелевантності наведеної заявницею судової практики Верховного Суду спірним правовідносинам.
40. Додатково у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
41. 16 грудня 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.
42. 06 січня 1994 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4 було видано ордер на жиле приміщення в будинку ЖБК "Кристал-22" № 099994 за адресою:
АДРЕСА_2 .
43. ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі з 20 січня 1994 року.
44. ОСОБА_1 з 28 квітня 1999 року по теперішній час зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_3 .
45. Відповідно до довідки ЖБК "Кристал-22" № 27 від 25 березня 1996 року ОСОБА_2 повністю сплатила пайовий внесок та є власником квартири за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
46. На підставі вказаної довідки 19 квітня 1996 року Київським міським бюро технічної інвентаризації видано ОСОБА_2 реєстраційне посвідчення, в якому зазначено, що спірна кооперативна квартира зареєстрована за відповідачкою на праві особистої власності.
47. 07 квітня 1998 року шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Мінського районного суду м. Києва від 11 березня 1998 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
48. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
49. Згідно з приписами пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
50. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.