ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 344/1920/23
провадження № 61-4769 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2015 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого вона надала відповідачу з метою придбання ним земельної ділянки позику у розмірі 10 000 доларів США строком
до 01 лютого 2020 року, що підтверджується написаною ним розпискою.
Вона довідалася, що відповідач придбав земельну ділянку у с. Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області.
ОСОБА_2 у визначений договором термін у добровільному порядку позику не повернув, чим допустив порушення її прав.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15 квітня 2015 року у розмірі
10 000 доларів США
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 24 квітня 2023 року у складі судді Польської М. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики від 15 квітня 2015 року у розмірі 10 000 доларів США. На підставі
частини першої статті 267 ЦПК України розстрочено виконання рішення суду (після набрання ним законної сили) на 12 (дванадцять) місяців рівними платежами, тобто по 833,33 долари США щомісячно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 730 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 у відзиві на позов не заперечував проти задоволення позову, проте просив розстрочити виконання судового рішення. Відповідач, як позичальник, належним чином взяті на себе зобов`язання за спірним договором позики не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню з нього. Розмір зазначеної заборгованості відповідає умовам договору та вимогам закону.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на положення
частини першої статті 267 ЦПК України, з урахуванням матеріального становища відповідача, можливо розстрочити виконання судового рішення на дванадцять місяців.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11 грудня 2023 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2023 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
В мотивувальній частині ухвали суду також зазначено, що вказані заявником підстави є поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а тому такий строк необхідно поновити.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Iвано-Франкiвської області від 24 квітня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3
судовий збір у розмірі 5 595 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_4
та ОСОБА_3, яка подала апеляційну скаргу, з 09 грудня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 23 червня 2021 року розірвано.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2023 року у справі № 352/2181/23 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Предметом поділу спільного майна подружжя є земельна ділянка, площею 0,12 га, у с. Старий Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області, набута подружжям
16 серпня 2016 року за час шлюбу.
У листопаді 2023 року ОСОБА_3 довідалась про ухвалене у цій справі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня
2023 року. Вважала, що цим судовим рішенням вирішено питання, у тому числі про її права та обов`язки, оскільки, начебто, договір позики від 15 квітня 2015 року укладено між ОСОБА_1 та її сином - ОСОБА_2 з метою придбання останнім спірної земельної ділянки та будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку. Договір позики укладено за час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_2 у справі № 352/2181/23 про поділ майна подружжя долучив рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня
2023 року ухвалене у цій справі № 344/1920/23 і вказував про те, що земельна ділянка придбана за його власні кошти, а у ОСОБА_3 таких коштів не було.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що неможливо погодитися із твердженнями ОСОБА_2 про те, що само по собі рішення суду про стягнення коштів за договором позики з нього не має правових наслідків для ОСОБА_3, оскільки не встановлено, що вказана позика витрачена в інтересах подружжя, також остання не мала можливості оспорити цей правочин, не будучи стороною договору позики. Обґрунтованими є доводами апелянта ОСОБА_3 про те, що рішення суду про встановлення наявності зобов`язань ОСОБА_2 перед позивачкою може бути враховано при вирішенні її прав та обов`язків, як подружжя, оскільки такі зобов`язання набуті ОСОБА_2 за час перебування у зареєстрованому шлюбі з нею.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 довела існування
у неї правового зв`язку зі сторонами у цьому спорі, такі обставини спростовують доводи ОСОБА_2 про те, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, тому підстави для закриття провадження за її апеляційною скаргою відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 344/1920/23
з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд у порушення вимог закону не врахував, що рішенням суду першої інстанції питання про права та обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися. Апеляційний суд дійшов припущення про те, що встановлення наявності зобов`язань ОСОБА_2 перед третьою особою може бути враховано при вирішенні її прав та обов`язків, як подружжя. Відповідно до вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може гуртуватися на припущеннях.
ОСОБА_1 вказувала про те, що між нею та ОСОБА_3 договірних правовідносин не існувало, тому були відсутні правові підстави для залучення ОСОБА_3 до у часті у справі в якості відповідача.
У ОСОБА_2 був відсутній обов`язок отримати згоду ОСОБА_3 на укладення спірного договору позики.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надала відповідачу позику у розмірі
10 000 доларів США строком до 01 лютого 2020 року, що підтверджується написаною ним розпискою, в якій зазначено, що позика надана з метою придбання земельної ділянки та будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку (а.с. 24).
ОСОБА_1 вказувала про те, що ОСОБА_2 належним чином зобов`язання за договором позики не виконав, грошові кошти не повернув, унаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 10 000 доларів США.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 09 грудня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2021 року у справі № 344/17373/20 розірвано (а.с. 70-71).
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2023 року відкрито провадження у справі № 352/2181/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (а.с. 81). Справа
по суті спору судом не розглянута.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права