ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/886/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючої, Ємця А. А., Колос І. Б.,
за участі:
секретаря судового засідання Іщука В.В.,
представників учасників справи:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео.Про" - не з`явився,
відповідача Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" - Запорожець Л. Г., Фінагіної В. Б.,
розглянувши касаційну скаргу Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 (суддя Марченко О.В.),
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (головуючий - суддя Доманська М. Л., Сотнікова С.В., Отрюх Б. В.),
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео.Про"
до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
про визнання недійсним рішення,
УСТАНОВИВ:
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нео.Про" (далі - ТОВ "Нео.Про", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКРНОІВІ, відповідач), у якому просило визнати недійсним висновок Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) про невідповідність позначення "NEOBANK" умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи вих. № 145995/3М/20 від 28.12.2020, який набув статусу рішення про відмову в державній реєстрації торговельної марки за заявкою № m 2020 04566 від 04.03.2020 року. Просило зобов`язати відповідача повторно провести кваліфікаційну експертизу позначення "NЕОВАNK" за заявкою від 04.03.2020 № m 2020 04566 та прийняти рішення за заявкою про реєстрацію в Україні позначення "NЕОВАNK" в якості торговельної марки для заявленого переліку послуг 36 класу МКТП, а саме: "дистанційне банківське обслуговування", з посиланням на те, що у випадку визнання рішення Укрпатенту недійсним, відповідач є особою, уповноваженою здійснити державну реєстрацію позначення "NЕОВАNK" та видати відповідне свідоцтво на торговельну марку.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просило визнати його недійсним, оскільки позначення "NЕОВАNК" відповідає умовам надання правової охорони, які передбачені пунктом 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Закон).
Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
За результатами нового розгляду справи № 910/886/21 рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, позов задоволено. Визнано недійсним висновок УКРНОІВІ від 28.12.2020 вих. №145995/ЗМ/20 про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову в державній реєстрації торговельної марки "NЕОВАNK" за заявкою від 04.03.2020 № m 2020 04566. Стягнуто з УКРНОІВІ на користь ТОВ "Нео.Про" 2 270,00 грн судового збору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухваленими за результатами нового розгляду у справі судовими рішеннями, УКРНОІВІ просить Суд оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.11.2020 зі справи № 910/2318/16, від 17.08.2023 зі справи № 910/16718/20, від 14.07.2022 зі справи № 910/16653/19.
Крім того, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
04.03.2020 ТОВ "НЕО.ПРО" подано до Укрпатенту заявку № m 2020 04566 на реєстрацію словесного позначення "NEOBANK" для послуг 36 класу МКТП.
18.09.2020 Укрпатент, функції якого відповідно до статті 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 943-р від 28.10.2022 "Про Національний орган інтелектуальної власності" виконує державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ), повідомленням № 100374/ЗМ/20 проінформував позивача про можливу відмову у реєстрації торговельної марки: відносно усього переліку товарів і/або послуг, оскільки підстава: заявлене словесне позначення: не має розрізняльної здатності; є описовим, вказує на невизначену особу, яка надає послуги та/або властивості послуг: "необанк (також відомий як Інтернет-банк, Інтернет-банк або цифровий банк) - це тип прямого банку, який працює виключно в Інтернеті без традиційних мереж фізичних філій".
30.11.2021 у мотивованій відповіді на вказане повідомлення позивач заперечив наведене та зазначив, що позначення ТМ NEOBANK має розрізняльну здатність, не є описовим, а тому на нього не поширюється підстава для відмови у наданні позначенню правової охорони, передбачена абзацом 4 пункту 2 статті 6 Закону.
Висновком Укрпатенту від 28.12.2020 № 145995/ЗМ/2, затвердженим генеральним директором Укрпатенту Кудіним А. В., про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відповідно до статті 10 Закону, встановлено, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони згідно з пунктом 1 статті 5 та статті 6 Закону на підставі того, що заявлене словесне позначення: не має розрізняльної здатності; є описовим, вказує на невизначену особу, яка надає послуги та/або властивості послуг: "необанк" (також відомий як Інтернет-банк, Інтернет-банк або цифровий банк) - це тип прямого банку, який працює виключно в Інтернеті "без традиційних мереж фізичних філій". Прийнято рішення про відмову в державній реєстрації торговельної марки.
ТОВ "Нео.Про", не погоджуючись з висновком Укрпатенту від 28.12.2020 вих. № 145995/ЗМ/20, звернулося до суду з позовом. На підтвердження позовних вимог позивачем долучений до матеріалів справи № 910/886/21 висновок від 17.02.2021 № 84-02/21, складений за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності експертом Соповою К. А.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 позов задоволено частково. Визнано недійсним висновок Укрпатенту від 28.12.2020 вих. № 145995/ЗМ/20 про невідповідність позначення "NEOBANK" умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову в державній реєстрації торговельної марки за заявкою від 04.03.2020 № m 2020 04566. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю, стягнуто з Укрпатенту на користь Товариства 2 270 грн судового збору.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.12.2021 вказане рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "Нео.Про".
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 (головуючий суддя Колос І. Б., судді: Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.) касаційну скаргу ТОВ "Нео.Про" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 910/886/21 в частині вирішення спору про визнання недійсним висновку Укрпатенту від 28.12.2020 вих. №145995/ЗМ/20 про невідповідність позначення "NЕОВАNK" умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову в державній реєстрації торговельної марки, скасовано. Справу у скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва; у решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 залишено без змін.
Підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій стало те, що суди не врахували, що вимога про визнання недійсним Висновку, який набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака, є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав (за умови доведення такого порушення), що призведе до реального їх відновлення, з огляду на те, що правовим наслідком визнання недійсним висновку УКРНОІВІ є повторний розгляд відповідної заявки про реєстрацію торговельної марки уповноваженим органом у межах його компетенції (незалежно від того, чи заявлена така вимога у межах судового спору разом з вимогою про визнання недійсним висновку Укрпатенту). Необґрунтованим є протиставлення висновку, складеного за результатами кваліфікаційної експертизи, рішенню УКРНОІВІ про відмову в державній реєстрації, оскільки висновок Укрпатенту про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи після його затвердження набуває статусу рішення про відмову в реєстрації знака, і таке рішення може бути визнане недійсним у судовому порядку за наявності відповідних правових підстав. Суди уповноважені контролювати як відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами прийняття рішень, процедурними нормами, обставинами справи, наявними ресурсами тощо. Суди не навели жодного мотивування відхилення висновку кваліфікаційної експертизи УКРНОІВІ, як і доводів та заперечень останнього по суті заявлених позовних вимог, зокрема, щодо описовості позначення "NЕОВАNK", яке заявлене позивачем до реєстрації в якості торговельної марки для послуг 36 класу МКТП, з посиланням на те, що заявлене до реєстрації позначення вказує на невизначену особу, яка надає послуги та/або властивості послуг. Також суди не були позбавлені можливості вирішити питання, у тому числі, й з власної ініціативи, щодо призначення експертизи для з`ясування питань щодо обставин, які мають значення для справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 замінено у справі неналежного відповідача - Укрпатент належним - УКРНОІВІ. У справі призначено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.
Згідно з висновком за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 02.08.2023 № 1351 (далі - Висновок) позначення "NEOBANK" за заявкою на торговельну марку № m 2020 04566 не відноситься до позначень, які складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв`язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; словесне позначення "NEOBANK" за заявкою на торговельну марку № m 2020 04566 не є таким, що складається лише з позначень чи даних, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці послуг або у зв`язку з ними (вказують на невизначену особу, яка надає послуги, та/або властивості послуг); словесне позначення "NEOBANK" не є таким, що не має розрізняльної здатності, на дату подання заявки на торговельну марку № m 2020 04566 (04.03.2020).
Ухвалою від 20.11.2023 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви УКРНОІВІ про виклик судових експертів. В обґрунтування такого рішення зазначав, що виклик експертів Дорошенка О. Ф. та/або Мінченко Н. В. для надання усних пояснень щодо Висновку є недоцільним, оскільки Висновок роз`яснення не потребує. Деякі з поставлених відповідачем питань стосуються змісту нормативно-правових актів, а не Висновку; деякі - питань права, а не фактів; певні питання стосуються оцінки обставин справи, які надаватимуться судом у сукупності з усіма матеріалами, у тому числі з Висновком, під час розгляду справи по суті; тобто фактично Висновок роз`яснення не потребує.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "НЕО.ПРО", врахував висновки експертних досліджень, викладених у Висновку від 02.08.2023 № 1351, та встановив, що словесне позначення "NEOBANK" не є таким, що не має розрізняльної здатності на дату подання заявки на торговельну марку № m 2020 04566 (04.03.2020).
Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на момент подання ТОВ "Нео.Про" заявки від 04.03.2020 № m 2020 04566 на реєстрацію словесного позначення "NЕОВАNK" таке позначення мало розрізняльну здатність та не було описовим відносно заявлених на реєстрацію послуг. Позначення "NЕОВАNК" відповідає умовам надання правової охорони, передбаченим пунктом 2 статті 6 Закону, у зв`язку з чим Висновок УКРНОІВІ підлягає визнанню недійсним. Крім того, доводи УКРНОІВІ про скасування рішення суду першої інстанції з підстави відмови у задоволенні заяви про виклик судових експертів були відхилені апеляційним судом у зв`язку з тим, що Висновок складено відповідно до вимог чинного законодавства, порушень вимог законодавства та методології при його складенні судом не встановлено. Висновок визнано належним та допустимим доказом у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. За змістом наведеного пункту підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
При цьому слід враховувати, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає про те, що апеляційним господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.11.2020 зі справи № 910/2318/16, від 17.08.2023 зі справи № 910/16718/20, від 14.07.2022 зі справи № 910/16653/19 щодо застосування приписів пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, чим порушив вимоги процесуального права щодо рівності сторін судового процесу перед законом і судом.