1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1405/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Сивенка В.М.,

відповідача - Шиян В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Маяк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 (головуючий суддя - Білоусова Я.О., судді: Пуль О.А., Тарасова І.В.) за результатом перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 (головуючий суддя - Білоусова Я.О., судді: Пуль О.А., Тарасова І.В.) за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024

у справі №917/1405/23

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Маяк",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Оріон Груп"

про стягнення 8 921 980,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Товариство з додатковою відповідальністю "Маяк" (далі також - ТДВ "Маяк") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Оріон Груп" (далі також - ТОВ "ПК Оріон Груп") 8 921 980,70 грн заборгованості, з якої: 7 083 990,09 грн - основний борг, 264 013 грн - 3 % річних та 1 573 977,61 грн - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем частини попередньої оплати, перерахованої позивачем на підставі договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1.

1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що попередня оплата за договором від 05.01.2017 №15 в сумі 3 605 530 грн у відповідача не обліковується, цей договір є повністю виконаним, позовні вимоги щодо повернення попередньої оплати у вказаному розмірі за договором заявлено з пропуском позовної давності. Надана позивачем копія договору від 10.01.2020 №4/1 викликає сумніви в її достовірності, так як наявна печатка відповідача та підпис представника мають незрозумілу форму, яка не характерна для справжніх печаток та підписів. При цьому, відповідач вказує, що за період з 10.01.2020 по 02.07.2021 позивач перерахував відповідачу грошові коштів сумі 19 020 684,36 грн та отримав товару на суму 14 284 000, 65 грн, за період з 06.04.2021 по 17.07.2023 відповідач повернув позивачу кошти в сумі 3 048 885,52 грн, у зв`язку з чим сума неповернутої попередньої оплати складає 1 687 798,19 грн (19 020 684,36 - 14 284 000,65 грн - 3 048 885,52 грн = 1 687 798,19 грн), яку відповідач визнає та просить стягнути на користь позивача, зменшивши розмір штрафних санкцій на 10% від заявленої суми.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанцій

2.1.Позивач стверджує, що 05.01.2017 між ТДВ "Маяк" (покупець) та ТОВ "ПК Оріон Груп" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №15, згідно з яким продавець зобов`язався передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, надалі товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

2.2.Відповідно до пункту 2.1 договору передача товару проводиться протягом 3-х днів з дня замовлення товару, а у випадках здійснення покупцем попередньої оплати товару - протягом трьох календарних днів від дати здійснення попередньої оплати. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ. Точна адреса поставки товару погоджується сторонами у кожному окремому випадку додатково шляхом підписання додаткових угод до цього договору або шляхом здійснення сторонами конклюдентних дій, які свідчать про узгодження сторонами базису поставки товару.

2.3.Згідно з пунктом 2.2 договору замовлений товар підлягає обов`язковому прийманню покупцем. Замовлення товару повинно бути здійснено у письмовому вигляді та підписане уповноваженою особою покупця.

2.4.Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна кожної конкретної партії товару погоджується сторонами додатково та зазначається у рахунку-фактурі, наданому продавцем. Ціна товару вважається узгодженою сторонами з моменту здійснення покупцем оплати товару за отриманим від продавця рахунком-фактурою.

2.5.За змістом пункту 3.2 договору покупець, у разі узгодження ціни товару, перераховує повну (100 %) оплату узгодженої сторонами партії товару на п/р продавця у розмірі, визначеному у рахунку-фактурі.

2.6.Відповідно до пункту 3.3 договору орієнтовна вартість товару за даним договором складає 500 000 грн.

2.7.Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, але в кожному випадку до виконання сторонами усіх зобов`язань, передбачених цим договором. У випадку якщо жодна із сторін не складає письмового документу на розірвання договору, договір вважається пролонгованим ще на 1 рік (пункт 7.1 договору).

2.8.Пунктом 7.3 договору передбачено, що всі доповнення, специфікації, протоколи, акти, зміни, доповнення до даного договору оформлюються в письмовій формі, підписуються обома сторонами і з моменту підписання керівниками або уповноваженими представниками сторін, стають невід`ємною частиною договору.

2.9.Згідно з пунктом 7.4.3 договору з моменту підписання цього договору всі переговори та листування по ньому втрачають юридичну силу.

2.10.Відповідно до пункту 7.6 договору факсимільні копії документів мають юридичну силу до моменту обміну сторонами оригіналами таких документів.

2.11.Позивач зазначає, що 10.01.2020 між ТДВ "Маяк" (покупець) та ТОВ "ПК Оріон Груп" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №4/1, згідно з яким продавець зобов`язався передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, надалі товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

2.12.Відповідно до пункту 2.1 договору передача товару проводиться протягом 3-х днів з дня замовлення товару, а у випадках здійснення покупцем попередньої оплати товару - протягом трьох календарних днів від дати здійснення попередньої оплати. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ. Точна адреса поставки товару погоджується сторонами у кожному окремому випадку додатково шляхом підписання додаткових угод до цього договору або шляхом здійснення сторонами конклюдентних дій, які свідчать про узгодження сторонами базису поставки товару.

2.13.Згідно з пунктом 2.2 договору замовлений товар підлягає обов`язковому прийманню покупцем. Замовлення товару повинно бути здійснено у письмовому вигляді та підписане уповноваженою особою покупця.

2.14.Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна кожної конкретної партії товару погоджується сторонами додатково та зазначається у рахунку-фактурі, наданому продавцем. Ціна товару вважається узгодженою сторонами з моменту здійснення покупцем оплати товару за отриманим від продавця рахунком-фактурою.

2.15.За змістом пункту 3.2 договору покупець, у разі узгодження ціни товару, перераховує повну (100 %) оплату узгодженої сторонами партії товару на п/р продавця у розмірі, визначеному у рахунку-фактурі.

2.16.Відповідно до пункту 3.3 договору орієнтовна вартість товару за даним договором складає 50 000 000 грн.

2.17.Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в кожному випадку до виконання сторонами усіх зобов`язань, передбачених цим договором. У випадку якщо жодна із сторін не складає письмового документу на розірвання договору, договір вважається пролонгованим ще на 1 рік (пункт 7.1 договору).

2.18.Пунктом 7.3 договору передбачено, що всі доповнення, специфікації, протоколи, акти, зміни, доповнення до даного договору оформлюються в письмовій формі, підписуються обома сторонами і з моменту підписання керівниками або уповноваженими представниками сторін, стають невід`ємною частиною договору.

2.19.Згідно з пунктом 7.4.3 договору з моменту підписання цього договору всі переговори та листування по ньому втрачають юридичну силу.

2.20.Відповідно до пункту 7.6 договору факсимільні копії документів мають юридичну силу до моменту обміну сторонами оригіналами таких документів.

2.21.Позивач зазначає, що на виконання умов договорів у період з 27.12.2017 по 05.04.2021 здійснив попередню оплату товару (ПММ) на загальну суму 48 304 049,34 грн. Натомість відповідач у вказаний період поставив на користь позивача товар та повернув грошима авансу на загальну суму 37 422 919,55 грн, що складається із 36 040 297,55 грн (поставка товару) + 1 382 622,00 грн (повернення грошима за платіжним дорученням від 20.07.2018 №642 згідно з листом від 20.07.2018 №122). Отже, станом на 05.04.2021 розмір заборгованості відповідача перед позивачем складав 10 881 129,79 грн, на підтвердження позивач надав платіжні доручення на перерахування коштів на користь відповідача.

2.22.06.04.2021 позивач направив на адресу відповідача лист №81, відповідно до якого ТДВ "Маяк" просило відповідача повернути кошти у розмірі 10 881 129,79 грн у зв`язку з відсутністю потреби у товарі.

2.23.26.04.2022 позивач направив на адресу відповідача лист №37, відповідно до якого ТДВ "Маяк" просило відповідача повернути кошти у розмірі 5 711 028,09 грн у зв`язку з відсутністю потреби у товарі.

2.24.У клопотанні про збільшення розміру позовних вимог позивач вказує на те, що у 2018 році відповідач поставив на користь ТДВ "Маяк" пальне на загальну суму 13 962 026,00 грн. ТДВ "Маяк" оплатило товар в період з 31.12.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 15 750 296,00 грн. Станом на 31.12.2018 заборгованість відповідача перед позивачем за 2018 рік за неповернутим авансом склала 1 788 270,00 грн. У 2019 році відповідач поставив на користь ТДВ "Маяк" пальне на загальну суму 9 925 147 грн, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за 2019 рік. Натомість ТДВ "Маяк" оплатило товар у 2019 році на загальну суму 13 533 069 грн.

2.25.Позивач стверджує, що станом на 31.12.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за 2019 рік за неповернутим авансом склала 3 607 922 грн. За 2018 - 2019 роки, тобто станом на 01.01.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 396 192,00 грн. З урахуванням визнаної відповідачем заборгованості перед ТДВ "Маяк" за 2020 - 2021 роки у розмірі 1 687 798,09 грн, загальний розмір заборгованості відповідача перед ТДВ "Маяк" становить 7 083 990,09 грн.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Полтавської області рішенням від 30.01.2024 у справі №917/1405/23 позов задовольнив. Стягнув з ТОВ "ПК Оріон Груп" на користь ТДВ "Маяк" 7 131 318,70 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №15 паливно-мастильних матеріалів та договором купівлі-продажу №4/1 паливно-мастильних матеріалів, з яких: 7 083 990,09 грн основного боргу, 264 013 грн 3% річних та 1 573 977,61 грн інфляційних втрат та 133 830 грн судового збору.

3.2.Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови договорів, а вимогу від 06.04.2021 про повернення коштів (авансу) задовольнив лише частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума отриманої ним попередньої оплати в розмірі 7 083 990,09 грн. Здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 30.11.2021 по 17.07.2023 суд вважав правильними, відтак задовольнив вимоги про стягнення 264 013 грн 3 % річних та 1 573 977,61 грн інфляційних.

3.3.Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.05.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 у справі №917/1405/23 скасував. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ТДВ "Маяк" на користь ТОВ "ПК Оріон Груп" 200 744,56 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3.4.Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не довів факт укладення договорів купівлі-продажу від 05.01.2017 №15 та від 10.01.2020 №4/1, неналежне виконання яких визначив як підставу цього позову.

3.5.Суд апеляційної інстанції не прийняв визнання відповідачем позову в частині стягнення 1 687 798,19 грн та зазначив, що надані відповідачем розрахунки заборгованості (залишок боргу - 1 707 798,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 571 687,05 грн, 3% річних у розмірі 93 842,08 грн, всього 2 373 327,32) не співпадають з визнаною сумою позову.

3.6.Додатковим рішенням від 20.02.2024 у справі №917/1405/23 Господарський суд Полтавської області заяву ТДВ "Маяк" про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з ТОВ "ПК Оріон Груп" на користь ТДВ "Маяк" 53 000 грн витрат на правничу допомогу.

3.7.Ухвалюючи додаткове рішення та визнаючи, що витрати на правничу допомогу є доведеними у розмірі 53 000 грн та підлягають відшкодуванню на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що: (1) надані позивачем документи є достатнім підтвердженням обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; (2) визначений у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1405/23 розмір судових витрат на правову допомогу у сумі 53 000 грн не перевищує попередньо заявлений розмір у сумі 80 000 грн.

3.8.Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.05.2024 у справі №917/1405/23 додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТДВ "Маяк" про прийняття додаткового рішення (вх.1520) від 05.02.2024.

3.9.Відмова у задоволенні заяви про прийняття додатково рішення мотивована відмовою у задоволенні позовних вимог.

4.Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТДВ "Маяк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №917/1405/23 скасувати, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024 у цій справі - залишити без змін.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 05.06.2018 у справі №338/180/17 щодо застосування статей 202, 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 79 ГПК.

4.3.Доводи скаржник зводяться до того, що:

(1) внаслідок неправильного застосування норм статей 202, 207 ЦК та статей 179, 181 ГК, апеляційний суд помилково виснував про неукладеність договорів купівлі-продажу;

(2) виконання обома сторонами вказаних договорів, зокрема здійснення відповідачем поставки, повернення позивачу коштів, отриманих як передплату, отримання позивачем товару та сплата за нього грошових коштів, свідчить про фактичне укладення цих договорів;

(3) не застосувавши такий стандарт доказування як вірогідність доказів, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги доводи відповідача про відсутність укладених договорів купівлі-продажу, дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем укладення цих договорів, хоча з наданих позивачем доказів вбачається більша вірогідність укладення таких договорів;

(4) не прийнявши визнання відповідачем позову в частині стягнення 1 687 798,19 грн, апеляційний суд фактично порушив принцип диспозитивності судового процесу, скориставшись яким, відповідач визнав позовні вимоги з наведенням відповідного обґрунтування та в прохальній частині відзиву просив суд стягнути з нього на користь позивача цю суму;

(5) з огляду на обставини цієї справи щодо існування між сторонами тривалих господарських відносин, існування яких не заперечує відповідач, та в ході яких останній здійснював поставку товару, а позивач - його оплату, відповідач частково повертав передплату за непоставлений товар, відповідач формував податкові накладні за наслідками цих господарських операцій, при цьому поставка та оплата здійснювались у значних обсягах, що не було можливим без укладення відповідних договорів, заперечуючи проти заявленого позову та укладеності відповідних договорів, відповідач діє всупереч своїй попередній поведінці та недобросовісно, зловживаючи своїм правом, та всупереч доктрині "venire contra factum proprium".

4.4.ТОВ "ПК Оріон Груп" подало відзив на вказану касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду за результатами перегляду рішення суду по суті спору - без змін.

4.5.За твердженнями відповідача:

(1) матеріалами справи не підтверджується укладання договорів, реальне існування їх оригінальних примірників, здійснення відповідачем поставки товару та його оплати позивачем саме за цими договорами;

(2) наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийняті у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається;

(3) визнання позову відповідачем, як юридичне явище, є актом, що не породжує позитивні юридичні наслідки для позивача автоматично, а підлягає перевірці судом на достовірність та обґрунтованість.

4.6.ТДВ "Маяк" також звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 у справі №917/1405/23 скасувати, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.04.2024 у цій справі - залишити без змін.

4.7.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на обґрунтованість підстав оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024, якою скасовано основне рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2024, з огляду на що будуть правові підстави для скасування оскаржуваної постанови за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 та стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги відповідно до норм ГПК щодо розподілу судових витрат.

4.8.Доводи скаржника зводяться до того, що неоскарження вказаної постанови може створити ситуацію, коли позовні вимоги будуть задоволені, а судові витрати з формальних підстав не стягнуті з відповідача, у зв`язку з наявністю скасованого додаткового рішення про їх розподіл. Відтак скаржник просить, у разі задоволення касаційної скарги на постанову по суті спору, вирішити питання й щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги в контексті законності вказаної постанови.

4.9.ТОВ "ПК Оріон Груп" подало відзив на вказану касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

4.10.За твердженнями відповідача, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду по суті спору, додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу також підлягало скасуванню.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги на постанову апеляційного суду за результатом перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору

5.1.Касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою на постанову апеляційного суду за результатом перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору Верховний Суд відкрив на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.2.Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.3.Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.4.При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК (що визначив сам скаржник у цій справі), покладається на скаржника.

5.5.Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК, зокрема ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.6.Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.7.Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

5.8.Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

5.9.Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

5.10.Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

5.11.Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.12.При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис необхідно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

5.13.З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

5.14.У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

5.15.Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.16.Як зазначалось, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 05.06.2018 у справі №338/180/17 щодо застосування статей 202, 207 ЦК, статті 179 ГК, статті 79 ГПК.


................
Перейти до повного тексту