ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 7/127(917/1862/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іващука В.А.
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Склярук О.І., судді: Гетьман Р.А., Гребенюк Н.В.) від 20.02.2023
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Іващука В.А.
до ОСОБА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
1. ОСОБА_2
2. Приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О.М.
про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договорів купівлі-продажу
в межах справи № 7/127
за заявою Закритого акціонерного товариства "Лазірківський елеватор", Приватного підприємця Михалика Сергія Володимировича
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 10.10.2007 Господарський суд Полтавської області ухвалив порушити за заявою Закритого акціонерного товариства "Лазірківський елеватор" та Приватного підприємця Михалика Сергія Володимировича провадження у справі № 7/127 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (далі - Боржник) тощо.
06.05.2008 Господарський суд Полтавської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.12.2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ухвалено ліквідувати товариство Боржника, провадження у справі про банкрутство припинено.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.12.2011, цю ухвалу скасовано, поновлено провадження у справі №7/127 на стадії ліквідаційної процедури.
1.2. 30.11.2021 Боржник в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (далі - Позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо "критого току № 2" загальною площею: 723,0 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в (реєстраційний № 966582153228), видане 11.03.2020 в межах спадкової справи № 54/2019, посвідчене приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець Оксаною Михайлівною (далі - приватний нотаріус Карпець О. М.);
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо "зерносховище № 1" загальною площею: 787,1 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 966563453228), видане 11.03.2020 в межах спадкової справи № 54/2019, посвідчене приватним нотаріусом Карпець О. М.;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.03.2020 № 460, укладений між Відповідачем та ОСОБА_2 (далі - Третя особа), посвідчений приватним нотаріусом Карпець О.М. (серія НОІ 311208, 311209) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення від 12.03.2020 № 51586077;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.03.2020 № 461, укладений між Відповідачем та Третьою собою-, посвідчений приватним нотаріусом Карпець О. М. (серія НОІ 311210, 311211) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення від 12.03.2020 № 51586520.
1.3. Позов обґрунтований відсутністю підстав для набуття Відповідачем права власності на належне Боржнику нерухоме майно (зерносховище № 1 та критий тік № 2), що було набуте Відповідачкою у спадок після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), оскільки ухвала Ленінського районного суду міста Полтави від 09.08.2010 про затвердження мирової угоди у справі № 2-2544/10, згідно з якою Боржник раніше відчужив спірне майно на користь ОСОБА_3, згодом була скасована постановою Верховного Суду від 23.01.2018, з урахуванням чого відсутні підстави для переходу права спірне майно до спадкоємців набувача - ОСОБА_3 .
1.4. 23.08.2022 Господарський суд Полтавської області вирішив позовні вимоги задовольнити повністю: визнати недійсними оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договори купівлі-продажу спірного майна.
1.5. 15.02.2023 у межах апеляційного провадження з перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 23.08.2022 за апеляційними скаргами Відповідача та Третьої особи Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірне майно, а саме на зерносховище № 1 та критий тік № 2.
1.6. Заява обґрунтована необхідністю вжити наведений захід забезпечення позову з метою запобігання повторення незаконного продажу майна Позивача, оскільки Позивач вже звертався з позовом про витребування на свою користь спірного майна до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум -Трейд АПК", цей позов був задоволений рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019, через що Позивач має побоювання щодо того, що Третя особа, набувши та маючи право з розпорядження спірним майном на підставі оспорюваних договорів, намагатиметься переоформити або в інший спосіб відчужити це майно, допустити його руйнування та знецінення, що значно ускладнить виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 23.08.2022, тоді як один із спірних об`єктів за час судових спорів щодо цього майна був повністю демонтований та знищений.
2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
2.1. 20.02.2023 Східний апеляційний господарський суд ухвалив про відмову Позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі.
2.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою Позивача, оскільки він не надав належних та допустимих доказів, згідно з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне укладення виконання рішення у цій справі у разі невжиття таких заходів; доводи Позивача ґрунтуються на сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки Відповідача та Третьої особи; а задоволення позову у цій справі не призведе до захисту та відновлення права Позивача на спірне майно, оскільки внаслідок застосування реституції за недійсними договорами, що оспорює Позивач, майно підлягає поверненню не Позивачу, а Відповідачу, визнання недійсними свідоцтв про права на спадщину також не призведе до повернення спірного майна Позивачу.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 поновлено провадження у справі № 7/127 про банкрутство Боржника на стадії ліквідаційної процедури. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.09.2020 у справі № 7/127 ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича; зобов`язано ліквідатора Боржника здійснити заходи в ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Наразі триває ліквідаційна процедура Боржника.
3.2. Постановою Верховного Суду від 23.01.2018 скасовано судове рішення у справі № 2-2544 від 09.08.2010 (про затвердження мирової угоди у справі № 2-2544/10, згідно з якою Боржник відчужив спірне майно на користь ОСОБА_3, що є померлим чоловіком Відповідачки).
3.3. До клопотання про забезпечення позову Позивач надав копію інвентарного опису необоротних активів станом на 18.12.2020 Боржника, з якої вбачається відсутність нежитлової будівлі площею 363, 8 кв.м.
3.4. За рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі № 7/127 спірне майно було витребувано на користь Позивача із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум -Трейд АПК". Проте рішення виконано не було.
Після набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 у справі № 7/127 щодо повернення спірного майна із чужого незаконного володіння, об`єкти нерухомості: "критий тік №2", загальною площею: 723,0 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в; "зерносховище № 1", загальною площею: 787,1 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; були відчужені ОСОБА_1 (Відповідачем) на користь ОСОБА_2 (Третьої особи).
3.5. На час розгляду справи спірне майно зареєстровано на праві власності за Третьою особою - ОСОБА_2 .
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 23.03.2023 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 та прийняти нове рішення, яким забезпечити позовні вимоги Позивача шляхом накладення арешту на спірне майно (зерносховище № 1 та критий тік № 2).
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі, апеляційний суд порушив норми статей 136, 137 ГПК України, оскільки всупереч оголошеним в судовому засіданні 20.02.2023 мотивам ухвалення оскаржуваної ухвали про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову (з підстав немайнового характеру спору), між тим в повному тексті ухвали зазначив про інші мотиви наведеного рішення - неподання Позивачем належних та допустимих доказів, з якими чинне законодавство пов`язує доцільність застосування заходів із забезпечення позову, які б свідчили про неможливість або істотне укладення виконання рішення у цій справі у разі невжиття таких заходів.
5.2. Також скаржник зазначив, що висновки в оскаржуваній ухвалі суперечать встановленим у цій справі обставинам, а саме: обставинам незаконності вибуття з власності Боржника спірного майна та, відповідно, незаконності розпорядження Відповідачем на користь інших осіб, а саме на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум -Трейд АПК" (у якого це майно витребувано на користь Позивача за рішенням від 14.11.2019, що набрало законної сили), а згодом на користь Третьої особи.
Також скаржник зазначив, що висновки в оскаржуваній ухвалі суперечать висновкам в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 про недійсність мирової угоди, за якою спірне майно вибуло від Боржника на користь померлого чоловіка Відповідачки.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Згідно з аргументами у відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує аргументи в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній ухвалі, наголошуючи на тому, що скаржник помилково ототожнює описову частину ухвали з її мотивувальною частиною, помилково видаючи позицію заявника (Позивача) за позицію суду, а також на тому, що Позивач не спростував мотивів суду, наведених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо накладення арешту на майно у спорі з немайновими вимогами
7.1. Предметом касаційного перегляду є судове рішення апеляційного суду, ухвалене за результатами розгляду заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову (щодо недійсності оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договорів купівлі-продажу спірного майна) шляхом накладення арешту на спірне майно.
Суд перш за все звертається до загальних правил вжиття заходів забезпечення позову у господарському судочинстві.
7.2. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
7.3. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
7.4. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
7.5. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
7.6. Велика Палата Верховного Суду також виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
7.7. Поряд з викладеним Суд наголошує, що з 15.12.2017 законодавець згідно з процесуальним законом (ГПК України тощо) серед передумов забезпечення позову визначив можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Звідти, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
7.8. Так, однією із умов для застосування заходів забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, є те, що ці заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України ).