ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 0440/5605/18
касаційне провадження № К/9901/12968/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді - Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа Приватне підприємство "Орім" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Комбінат "Придніпровський" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), за участі третьої особи - Приватного підприємства "Орім", в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу від 06.04.2018 №0003034609, №0003024609.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ПП "Орім", які належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліках платника на підставі відповідних первинних документів, ПП "Орім" було і є реально діючим суб`єктом господарювання, у якого наявна необхідна кількість трудових ресурсів для здійснення відповідного виду діяльності, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 14.12.2018 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 06.04.2018 №0003034609, №0003024609.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом безпідставно визначені платнику податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки господарські операції між позивачем та ПП "Орім" підтверджені належними первинними документами, на підставі яких позивачем правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за цими господарськими операціями, які фактично відбулись. Реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується договором з додатками, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), податковими накладними, звітами про виконанні роботи, звітами про проведення маркетингових досліджень. Отримання позивачем маркетингових послуг від ПП "Орім" безпосередньо пов`язане з господарською діяльністю позивача, оскільки основним видом діяльності Товариства є виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів, а основним видом діяльності ПП "Орім" є дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, що підтверджено витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Посилання контролюючого органу на кримінальне провадження за № 32014100000000168 від 13.08.2014 не має жодного відношення до справи та до посадових осіб ПП "Орім", а порушене стосовно іншої юридичної особи - ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" , з урахуванням того, що ПП "Орім" не має відомостей про те, що податкові органи мали наміри провести планову чи позапланову перевірку ПП "Орім" (копія наказу, направлення на проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки підприємству не вручалися/не направлялися).
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 26.03.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП "Орім". Фіктивна та нелегальна діяльність зазначеного контрагента є несумісною з легальною підприємницькою діяльністю і, відповідно, всі оформлені вказаними контрагентом первинні документи по господарських операціях з позивачем, які стали підставою для формування позивачем витрат та податкового кредиту, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами документами, які посвідчують факт придбання робіт (послуг), а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.
Позивач, не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Скаржник наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентом, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними у платника, а також наданими ПП "Орім". Вважає необґрунтованими висновки суду про нереальність господарських операцій з підстав наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагента позивача, оскільки кримінальне провадження за № 32014100000000168 від 13.08.2014 не має жодного відношення до справи та до посадових осіб ПП "Орім", а за матеріалами досудового слідства у кримінальному провадженні № 22012000000000016, не встановлено жодного юридичного факту стосовно ПП "Орім".
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 16.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 17.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 21.03.2018 по 23.03.2018 Офісом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарським операціям із ПП "Орім" за грудень 2014 року, лютий 2015 року, та в частині податку на прибуток за 2015 рік, за результатами якої складений акт від 30.03.2018 №35/28-10-46-09/01528186 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:
підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого платником завищено податковий кредит всього у сумі 106926,00 грн, у тому числі за грудень 2014 року на суму 87213,00 грн, лютий 2015 року на суму 19713,00 грн, що призвело до заниження задекларованих платником сум податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет у загальному розмірі 106926,00 грн, у тому числі за грудень 2014 року на суму 87213,00 грн, лютий 2015 року на суму 19713,00 грн;
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України, абзацу другого, п`ятого статті 1, частини другої статті 3, статті 4, частини першої, другої, третьої, п`ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, пункту 3.12 Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 №433, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік у сумі 96234,00 грн.
За висновками акту перевірки платником неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з надавачем маркетингових послуг ПП "Орім", а також перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік та зазначеного у декларації з податку на прибуток, встановлено відхилення на загальну суму 534633,00 грн, замість задекларованого прибутку у сумі 21301055,00 грн, прибуток повинен скласти 21835688,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.04.2018:
№0003034609, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 106926,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 26731,00 грн;
№0003024609, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 96234,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХІV.
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.