ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2024 року
м. Київ
справа № 826/1597/18
касаційне провадження № К/9901/1335/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 (суддя Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління ДФС у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - третя особа, Управління), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.15 №0000221630, №0000191630, № 0000181630, №0003341502, №0003351502.
На обґрунтування позову, Товариство послалося на те, що: при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а у разі виявлення порушення податкового законодавства, податковий орган вправі призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків; у випадку, якщо контролюючий орган здійснив нарахування штрафних санкцій за фактом самостійного зарахування платежів Товариства (проведених за інший період) в рахунок погашення грошових зобов`язань за користування надрами для видобування корисних копалин за періоди, що вказані в актах перевірки, то таке нарахування штрафних санкцій із посиланням на статтю 129 Податкового кодексу України є незаконним; податкові зобов`язання з плати за користування надрами за серпень - грудень 2014 року були уточнені шляхом подання у травні 2015 року на підставі пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України податкових розрахунків (уточнюючих) за відповідний звітний період, а правомірність зменшення сум податкових зобов`язань з плати за користування надрами за серпень - грудень 2014 року підтверджена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва віл 12.04.2016 у справі № 826/18753/15, яка набрала законної сили 21.07.2016.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.05.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 21.01.15 №0000221630, №0000191630, № 0000181630, №0003341502, №0003351502.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано належні та допустимі докази належного виконання ним обов`язку зі сплати плати за користування надрами для видобування корисних копалин, шляхом перерахування визначених в розрахунках плати за користування надрами для видобування корисних копалин сум грошових коштів з цього виду платежу в повному обсязі та у визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строк.
Інспекція, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що судами не враховано, що позивачем сплату грошових зобов`язань здійснено з порушенням строку сплати грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.01.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 17.07.2024.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні касаційної скарги, з огляду наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, за результатом яких складено акти перевірок, а саме:
акт камеральної перевірки від 13.01.2015 №2/16-30-15-02-49/00135390, яким встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року;
акти камеральних перевірок від 13.02.2015 №16-20-15-02-49/8/00135390/275, №16-20-15-02-49/9/00135390/276, якими встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання по платі за користування надрами для видобування корисних копалин за липень, серпень 2014 року.
На підставі висновків актів перевірок контролюючим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 21.01.2015:
№0000221630, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 78525,96 грн;
№0000191630, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 407392,59 грн;
№0000181630, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 66355,40 грн;
від 20.02.2015 року №0003341502, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 3134,25 грн; №0003351502, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 587299,55грн.
Зі змісту актів камеральних перевірок вбачається, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасну сплату Товариством самостійно визначених грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафти, природного газу, газового конденсату) за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року протягом строків, визначених пунктом 263.12 статті 263 ПК України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.