ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 1240/2871/18
касаційне провадження № К/9901/17047/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (головуючий суддя - Шембелян В.С.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Арабей Т.Г.; судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.)
у справі № 1240/2871/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит"
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі - ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2018 року № 0005394607 та № 0005404607.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції, зокрема, виходили з того, що неправомірність податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2017 року № 0012334607 на суму 1 108 903,19 грн, встановлена судовим рішенням у справі № 360/3581/18, тому зарахування поточних платежів з податку на додану вартість у лютому - травні 2018 року в рахунок погашення скасованого судовим рішенням податкового повідомлення-рішення є незаконним. Крім того, зазначили про незаконність застосування до позивача штрафних санкцій за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, з огляду на знаходження суб`єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції та наявність сертифіката Торгово-промислової палати України, який підтверджує обставини непереборної сили (форс-мажору).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що наявність сертифікатів Торгово-промислової палати України як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань не звільняє від відповідальності позивача з огляду на те, що норми Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначають тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а наявність сертифікатів Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили тільки надає можливість платнику податків звернутися із заявою до контролюючого органу для продовження граничних строків подання податкової звітності та зміни строків сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, а також для списання податкового боргу, що виник унаслідок обставин непереборної сили. Питання звільнення від відповідальності за несплату (несвоєчасну сплату) податків та зборів до бюджету у цьому Законі взагалі не порушується.
Ухвалою від 03 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
16 вересня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів камеральну перевірку своєчасності сплати ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" зобов`язань з податку на додану вартість у лютому - травні 2018 року, за результатами якої склав акт від 31 травня 2018 року № 261/28-10-46-06-37713861.
Відповідно до висновків акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість у лютому - травні 2018 року:
із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання, - у сумі 424 055,98 грн;
із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання, - у суму 842 193,17 грн.
На підставі висновків акта перевірки 22 червня 2018 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
№ 0005404607, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 42 405,60 грн;
№ 0005394607, яким платника зобов`язано сплатити штраф у розмірі 168 438,63 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.