ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 826/1402/18
адміністративне провадження № К/9901/30314/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/1402/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 (головуючий суддя Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М. та Сорочко Є.О.),
УСТАНОВИВ:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0008744203, №0008754203, №0008764203, рішення №0008734203 про застосування штрафних санкцій, вимогу №Ф-582615 про сплату боргу (недоїмки).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/1402/18.
Ухвалою суду від 15.07.2024 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 16.07.2024.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2017:
№0008744203, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на 318044,40грн;
№0008754203, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем військовий збір на 24313,88 грн;
№0008764203, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн;
рішення №0008734203 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 16518,85грн;
вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 зі сплати єдиного внеску на суму 124835,16грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №0008764203 слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) шляхом не надання документів, які стосуються перевірки. Позивач зазначає, що у нього наявні всі документи (з урахування строку давності зберігання документів), які стосуються його господарської діяльності, при цьому до закінчення перевірки він не отримував повідомлень контролюючих органів про надання таких документів. Також зазначив, що згідно із положеннями пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови. Проте, відповідний акт відповідачем не складався.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000876420 слугував висновок відповідача про заниження позивачем оподатковуваного доходу у 2015 році на 231565,68грн та у 2016 році на 215174,33грн, що відповідно зумовило несплату до бюджету податку на прибуток у 2015 році в сумі 45704,14 грн, у 2016 році - 38731,38грн. Так, позивач отримав дохід на загальній системі оподаткування: у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 в сумі 231565,68грн від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та від приватного нотаріуса Марчук Катерини Володимирівни; в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 в сумі 81777,33грн від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, від приватного нотаріуса Марчук Катерини Володимирівни та від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . У період з 01.04.2016 по 31.12.2016 позивач здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування з обраною ІІ групою платника єдиного податку, при цьому з 01.04.2016 по 30.06.2016 отримував дохід від самозайнятої особи приватного нотаріуса Марчук Катерини Володимирівни, однак не перейшов на загальну систему оподаткування, чим порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування.
Позивач стверджує, що при укладанні договору оренди квартири з Марчук Катериною Володимирівною він не знав про її намір здійснювати діяльність нотаріуса у такій квартирі та уклав договір оренди із Марчук Катериною Володимирівною як із фізичною особою, тому ним не порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування з обраною ІІ групою платника єдиного податку.
Висновки відповідача про заниження доходу під час взаємовідносин із фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач вважає безпідставними, адже позивач взагалі заперечує здійснення будь яких господарських взаємовідносин із вказаними особами. При цьому, відповідачем не доведено факт здійснення таких відносин.
Також податковий орган встановив, що позивач у 2015 році не задекларував інвестиційний дохід в сумі 850000грн. Позивач вказані висновки заперечує та зазначає, що інвестиційний дохід з продажу корпоративних прав ТОВ "НВП "Екотех" в сумі 850000грн він задекларував, зазначивши його у Додатку Ф2 до податкової декларації за 2015 рік, факт подачі якої не заперечується відповідачем. При цьому, відображення вказаного інвестиційного доходу не вплинуло на фінансовий результат у зв`язку із тим, що сума продажу корпоративних прав позивача у ТОВ "НВП "Екотех" дорівнювала розміру частки позивача у статутному капіталі ТОВ "НВП "Екотех".
Висновок відповідача про заниження позивачем доходу у 2015 та 2016 роках також зумовив прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000875420 про визначення грошового зобов`язання із військового збору, а також донарахування ГУ ДФС у м. Києві єдиного внеску за вказаний період в сумі 124835,16грн у зв`язку із чим відповідачем прийнято рішення №0008734203 від 25.09.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16518,85грн та сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 від 25.09.2017 зі сплати єдиного внеску на суму 124835,16грн. Тому, дані рішення позивач також вважає протиправними з огляду на наведені вище доводи щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем суми оподатковуваного доходу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у зв`язку із укладенням договору від 03.09.2015 ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 850000грн. При цьому, оскільки позивач придбав корпоративні права у ТОВ "НВП "Екотех" за 850000грн, суд переконаний, що внаслідок продажу такого інвестиційного активу позивач не отримав інвестиційного прибутку. Також, відповідачем не спростовано факту подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, а в матеріалах справи наявна копія додатку Ф2 до такої декларації "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами". У зазначеному розрахунку позивач відобразив отримання доходу від продажу інвестиційного активу (корпоративних прав у ТОВ "НВП "Екотех") в сумі 850000 грн, та витрати на придбання інвестиційного активу в сумі 850000грн. З урахуванням викладеного суд вважає недоведеними, а тому й необґрунтованими, висновки відповідача про те, що позивач не задекларував інвестиційний прибуток в сумі 850000грн.
Крім того, позивач уклав договір оренди квартири з Марчук Катериною Володимирівною не як із самозайнятою особою приватним нотаріусом, а як з фізичною особою, що підтверджується змістом такого договору. Позивач зазначив, що йому не було відомо, що Марчук Катерина Володимирівна в орендованій квартирі буде провадити діяльність приватного нотаріуса. Разом з цим, відповідач не спростував даних доводів позивача. Тому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування з обраною ІІ групою платника єдиного податку в період з 01.04.2016 по 31.12.2016. При цьому, в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік та за 2016 рік. На першій сторінці даних декларацій проставлено штамп про їх отримання ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, а тому доводи відповідача про неподання позивачем декларації за 2016 рік є безпідставними. До того ж, відповідачем не доведено, що до складу доходу, задекларованого позивачем у 2015 та 2016 роках згідно вказаних декларацій, не включено дохід отриманий позивачем на умовах вказаного договору оренди від 18.01.2011.
Стосовно доводів відповідача про заниження позивачем суми оподатковуваного доходу у 2015 та 2016 роках шляхом не відображення доходів, отриманих від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд враховує, що позивач заперечує отримання доходу від вказаних осіб та зазначає, що ці особи йому не відомі, жодних договорів з ними не укладено. Відповідач вказані доводи позивача не спростував, не надав будь-яких доказів наявності правовідносин позивача із вказаними особами та отримання позивачем доходу за результатом таких відносин, не конкретизував розмір такого доходу.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, у касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про переказ готівки на рахунок ТОВ "Екотех" згідно платіжних доручень, адже позивачем у суді першої інстанції було долучено заяви на переказ готівки, а не платіжні доручення. У свою чергу, заява на переказ готівки є наміром здійснити перерахування коштів. Поряд з цим, перерахування коштів повинно було відбутись на р/р ТОВ "Екотех", який відкритий на три роки пізніше, ніж сформовано заяви на переказ готівки. Крім того, відповідач наголошує, що згідно заяв на переказ готівки платником є ТОВ "Екотех", а не ФОП ОСОБА_1, що підтверджує позицію податкового органу, що позивач жодних витрат по внеску до Статутного фонду не поніс. Податковий орган відзначає, що господарська операція не пов`язана з фактом підписання заяв на переказ готівки, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, що у цій справі не відбулось. Також, зазначає відповідач, судами попередніх інстанцій не витребувано відповідних платіжних доручень, чим порушено норми процесуального права щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи. В частині решти мотивів судових рішень, касаційна скарга доводів не містить.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 у період з 01.04.2015 по 31.03.2016 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, а у період з 01.04.2016 по 31.12.2016 на спрощеній системі оподаткування з обраною II групою платника єдиного податку за ставкою 20% від мінімальної заробітної плати.
Матеріали справи свідчать, що з 21.08.2017 по 29.08.2017 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальна позапланову невиїзну перевірку підприємницької діяльності платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності та достовірності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності за період з 01.04.2015 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт від 04.09.2017 №1370/25-15-13-10/ НОМЕР_1 .
У ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 49.18.5 пункту 49.18, пункту 49.2 статті 49 ПК України, шляхом неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік;
статті 36, підпункту 164.2.9. пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 ПК України - заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інвестиційний дохід за 2015 рік у сумі 170000,00 грн.
статті 177 ПК України - заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки, у зв`язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 84435,52 грн, у тому числі за 2015 рік - 45704,14 грн, за 2016 рік - 38731,38 грн;
пункту 4 частини другої статті 6 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, неподання таблиці №1 додатку 5 про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік;
абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пунктів 2, 8 статті 9, пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - не нарахування та несплата до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 124835,16 грн, у тому числі за 2015 рік - 80353,29 грн, за 2016 рік - 44481,87 грн;
пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України - не нарахування та несплата до бюджету військового збору в сумі 1945,10 грн, в тому числі за 2015 рік -16223,49 грн, за 2016 рік - 3227,61 грн.
пункту 85.2 статті 85 ПК України, не надання документів, які стосуються перевірки.
25.09.2017 на підставі висновків акту від 04.09.2017 №1370/25-15-13-10/2725516218 ГУ ДФС у м. Києві винесено:
податкове повідомлення-рішення №0008744203, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на 318044,40грн, в тому числі на 254435,52грн за податковим зобов`язанням та на 63608,88грн за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення №0008754203, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем військовий збір на 24313,88грн, в тому числі на 19451,1грн за податковим зобов`язанням та на 4862,78грн за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення №0008764203, яким до позивача згідно пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано штрафну санкцію в сумі 510грн за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України;
рішення №0008734203 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 16518,85 грн за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 124835,16 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-582615 зі сплати єдиного внеску на суму 124835,16 грн.
Позивач не погодився з вказаними рішеннями та звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.