ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2024 року
м. Київ
справа № 440/6758/21
адміністративне провадження № К/990/19017/23 К/990/19488/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Полтавської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2022 року у складі судді Алєксєєвої Н.Ю. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кононенко З.О. (головуючий), суддів: Калиновського В.А., Макаренко Я.М. у справі за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави до Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення, паспорту прив`язки, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. Керівник Полтавської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив`язки на наступні тимчасові споруди згідно з додатком 1 до рішення ФОП ОСОБА_1 (№34) стаціонарна тимчасова споруда - торгівельний павільйон на земельній ділянці площею 92 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:15:012:0174 по АДРЕСА_1";
визнати протиправним та скасування паспорту прив`язки №01-02-01-17/1857-1302 від 10 липня 2015 року.
1.1. На обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваним рішенням продовжено дію особистого строкового сервітуту, хоча на час його прийняття документ, що посвідчує продовження права користування земельною ділянкою площею 92 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:15:012:0174 по АДРЕСА_1, на зупинці громадського транспорту " вул. Патріарха Мстислава" у м. Полтава відсутній, що унеможливлює продовження Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради терміну дії оформленого паспорту прив`язки ФОП ОСОБА_1 .
1.2. Також прокурор зазначив, що за нормами Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. У свою чергу Положенням про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженим рішенням Полтавської міської ради від 18 травня 2012 року, також встановлено, що стаціонарна тимчасова споруда - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м. Зазначені вимоги кореспондуються із положеннями Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21 жовтня 2011 року. Однак, спірним рішенням Полтавської міської ради продовжено право користування стаціонарною тимчасовою спорудою торгівельного павільйону площею 62 кв.м, на земельній ділянці площею 92 кв.м., з кадастровим номером 5310137000:15:012:0174 по АДРЕСА_1, на зупинці громадського транспорту " вул. Патріарха Мстислава" у м. Полтаві, хоча площа цього павільйону становить 67,5 кв. м. що перевищує визначену законом площу.
1.3. Крім того, прокурор звернув увагу, що відповідно до листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області №4844/41/26/0-2021 від 25 березня 2021 року павільйон по АДРЕСА_1 розташований без погодження із патрульною поліцією, що порушує вимоги Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою КМУ від 30 березня 1994 року №198 (далі - Постанова КМУ №198) та із порушенням вимог до розміщення тимчасових споруд, про що вбачається з листа від 19 квітня 2021 року №6196/41/26/0_2021.
1.4. За твердженням прокурора, предметом спору в цій справі є дотримання визначеного законом порядку надання у користування земельних ділянок комунальної власності та розміщення на них тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, а порушення порядку та протиправне надання землі у користування з порушенням закону, завдає шкоду власності територіальної громади міста Полтави та суперечить інтересам держави в цілому у сфері земельних правовідносин, які нерозривно пов`язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб`єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюється і охороняється державою. Прокурор зазначає, що Полтавська міська рада, яка діє від імені власника землі в особі територіальної громади міста Полтави, повинна діяти в інтересах територіальної громади та виключно у спосіб і у межах повноважень, передбачених законом. Вказує, що оскаржуване рішення прийнято Полтавською міською радою з порушенням закону та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, тому наявні підстави для звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
2. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 7 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправними та скасував пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження ФОП ОСОБА_1 розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону на земельній ділянці площею 92,0 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:15:012:0174 по АДРЕСА_1" у частині продовження дії особистого строкового земельного сервітуту ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:012:0174 та в частині продовження терміну дії паспорту прив`язки на вказану тимчасову споруду.
Паспорт прив`язки №01-02-01-17/1857-1302 від 10 липня 2015 року, скасував.
У іншій частині позовних вимог відмовив.
2.1. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пункти 1, 2 та 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава" в частині продовження ФОП ОСОБА_1 розміщення стаціонарної тимчасової споруди на 5 років; в частині продовження дії особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку та продовження терміну дії паспорта прив`язки на тимчасову споруду прийняті з порушенням вимог Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР), Земельного кодексу України, Закону № 3038-VI, Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21 жовтня 2011 року №244, та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради (двадцять другої сесії шостого скликання) від 18 травня 2012 року. Відтак вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк дії паспорта прив`язки №01-02-01-17/1857-1302 від 10 липня 2015 року не підлягає продовженню у зв`язку з невідповідністю паспорта прив`язки вимогам законодавства та у зв`язку з закінченням строку його дії станом на дату прийняття міською радою рішення від 19 березня 2021 року. Це є підставою для його скасування.
3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
3.1. На підставі Акта державної технічної комісії про приймання в експлуатацію об`єкту "реконструкція зупинки "Карла Лібкнехта" від 17 вересня 1999 року торгівельний павільйон площею 31,5 кв.м був прийнятий в експлуатацію. За актом державної технічної комісії про приймання в експлуатацію №89 від 23 липня 2001 року прийнято в експлуатацію добудову, площею 31,5 кв.м, до павільйону на зупинці транспорту "Карла Лібкнехта" по АДРЕСА_2 . На підставі розпорядження №973-р від 12 грудня 2003 року до цього об`єкту облаштований був літній майданчик.
3.2. Згідно розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради від 21 травня 2001 року №371-р та рішення від 14 листопада 2008 року №392, додатком до Акта державної технічної комісії про приймання в експлуатацію об`єкту, зареєстрованого 2 грудня 2009 року погоджене використання приміщень добудови до павільйону на зупинці "Карла Лібкнехта" по АДРЕСА_2 під кафетерій.
3.3. За рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 25 липня 2007 року №173 про дозвіл на подальше розміщення тимчасових закладів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг на території м. Полтави, 15 серпня 2007 року між Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, площею 87,2 кв .м по АДРЕСА_2, строком дії з 25 липня 2007 року до 25 липня 2008 року.
За рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14 листопада 2008 року №392 про дозвіл на подальше тимчасове розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтави розташованих на зупинках громадського транспорту 11 грудня 2008 року між Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, площею 87,2 кв .м по АДРЕСА_2, строком дії з 14 листопада 2008 року до 14 листопада 2009 року.
За рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 20 січня 2010 року №28 про подальше тимчасове розміщення тимчасових споруд для здійснення господарської діяльності на території м. Полтави 27 лютого 2010 року між Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, площею 87,2 кв. м по АДРЕСА_2, строком дії з 20 січня 2010 року до 20 січня 2011 року.
3.4. За рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 25 вересня 2014 року №219 про подальше тимчасове розміщення тимчасових споруд для здійснення господарської діяльності між Виконавчим комітетом Полтавської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладений договір особистого строкового земельного сервітуту земельної ділянки площею 92 кв. м по АДРЕСА_2, строком дії з 25 вересня 2014 року до 25 вересня 2019 року. Інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310137000:15:012:0174 внесена до земельного кадастру 19 березня 2015 року.
3.5. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Полтавської міської ради із заявою від 26 лютого 2020 року, у якій просив на підставі позитивного висновку комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава (протокол №ПР/01.5/01 від 28-30 січня 2020 року) оформити договір особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 92 кв.м для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - павільйону по АДРЕСА_1 площею 62 кв. м.
3.6. Рішенням третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19 березня 2021року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, на підставі звернень суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18 травня 2012 року, враховуючи розпорядження голови обласної державної адміністрації №207 від 20 травня 2016 року "Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дошок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві", керуючись Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, статтями 25, 26, 59 Закону №280/97-ВР, враховуючи протоколи комісії з розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, вирішено: продовжити розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, згідно з додатком 1 на 5 років (пункт 1); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, продовжити дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку (пункт 2); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, в Управлінні з питань містобудування та архітектури продовжити термін дії оформлених паспортів прив`язки (пункт 4).
Згідно із додатком 1 до вказаного рішення третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19 березня 2021 року (пункт 34) продовжено розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава ФОП ОСОБА_1 за адресою розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торгівельного павільйону на земельній ділянці площею 92 кв. м. з кадастровим номером 5310137000:15:012:0174 по АДРЕСА_1, на зупинці громадського транспорту " АДРЕСА_1".
3.7. На виконання пункту 4 вищевказаного рішення Полтавської міської ради Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради продовжено ФОП ОСОБА_1 дію паспорта прив`язки щодо "Стаціонарна тимчасова споруда - павільйон по АДРЕСА_1 - до 19 березня 2026 року, про що у паспорт прив`язки внесений відповідний запис.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
4. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Полтавська міська рада та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, у яких просять скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
4.1. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржники зазначають про те, що судами попередніх інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Судові рішення ухвалені без врахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 4 травня 2020 року у справі №2040/6175/18, від 16 січня 2020 року у справі № 712/5885/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 520/9231/18, від 4 вересня 2019 № 357/13244/16-а, від 20 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16, від 8 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18, від 14 серпня 2020 року у справі №820/7049/16, від 22 вересня 2020 року у справі №824/987/17, від 29 листопада 2019 року у справі №359/7194/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 210/3268/15, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 22 квітня 2019 року у справі 820/601/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 12 червня 2018 року у справі № 905/1552/16 щодо застосування норм частини четвертої статті 28 Закону, Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 (далі - Порядок № 244).
4.2. Також на думку скаржника - Полтавської міської ради, цю справу в частині продовження дії особистого земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У контексті вказаного скаржник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 12 лютого, 8 жовтня 2019 (справи №№905/2765/17, 920/447/18, відповідно).
5. Прокурором подано відзиви на касаційні скарги, у яких він просить залишити скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін з огляду на дотримання судами першої інстанції норм процесуального права та правильного застосування норм матеріального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за якими Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Колегія суддів касаційного суду перевірила правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшла таких висновків:
а) щодо доводів Полтавської міської ради про помилковий розгляд в порядку адміністративного судочинства позовних вимог прокурора про визнання протиправним і скасування спірного рішення в частині його пункту 2 стосовно продовження дії особистого земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
10. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги в цій частині, Міськрада посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого, 8 жовтня 2019 року (справи №№905/2765/17, 920/447/18, відповідно), у яких констатовано належність вирішення спорів у цих справах у порядку господарського судочинства.
11. Зокрема, у справі №905/2765/17 предмет спору стосувався правомірності припинення відповідною міською радою договору особистого строкового сервітуту та, як наслідок, демонтажу малої архітектурної форми (торговельного павільйону), що за висновками Великої Палати Верховного Суду зачіпає приватні інтереси суб`єкта підприємницької діяльності, а отже має цивільно-правову природу. Зазначене, за позицією Суду, виключає кваліфікацію правовідносин сторін у цій справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, цей позов не має визначених КАС України ознак адміністративного.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зазначеній вище справі орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб`єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював.
12. У справі №920/447/18, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом спору було порушене право землекористування позивача, а саме - розміщення тимчасових споруд на земельних ділянках, які не виділялись для такої мети відповідачам, натомість передані за волевиявленням власника у користування третій особі. Враховуючи, що згідно з установленими у вказаній справі обставинами сторона у справі - суб`єкт підприємницької діяльності використовує земельні ділянки під майном (нежитлові споруди для розміщення кафе), призначеним для такої діяльності, звернувся до відповідної ради за оформленням права на одержання сервітуту як підприємець, та діяв у цих правовідносинах як суб`єкт господарювання, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком судів попередніх інстанцій про віднесення такого спору до юрисдикції господарських судів.
13. Обґрунтовуючи висновок стосовно юрисдикції вищевказаних спорів, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
14. На відміну від обставин, встановлених у справах №905/2765/17 та №920/447/18, на які як на приклад неоднакового правозастосування посилається скаржник, вимоги позову у справі, яка розглядається не стосуються речових прав на земельні ділянки як відповідачів, так і третьої особи.
15. У правовідносинах, щодо яких виник спір у цій справі, відповідачі реалізували повноваження, передбачені Законом №280/97-ВР та Земельним кодексом України у сфері благоустрою території населених пунктів та земельних відносин, тобто здійснювали публічно - владні управлінські функції, й ці органи підпадають під наведене у Кодексі адміністративного судочинства України визначення суб`єкта владних повноважень.
16. У цьому випадку прокурор оскаржує рішення Полтавської міської ради, яким, зокрема, вирішено продовжити, у тому числі третій особі, дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку.
17. При цьому, самі договори щодо встановлення земельного сервітуту, прокурор не оскаржує і не зазначає про їх нікчемність або незаконність, не заявляє вимог до третьої особи стосовно цих договорів або самого права, яке набувається на підставі цих правочинів.
18. До того ж й підстави поданого прокурором позову не містять аргументів, які б вказували на те, що у справі, яка розглядається наявний спір про право.
19. Окремо варто зауважити, що як правильно зазначає позивач, право земельного сервітуту як один з різновидів речових прав щодо користування земельними ділянками виникає з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку, що також вбачається з приписів частини другої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV), а не з моменту укладення відповідного правочину та вчинення запису щодо нього у книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту, як це було у спірних відносинах та підтверджується встановленими у справі обставинами.
20. У зв`язку з цим, а також враховуючи відсутність у справі доказів державної реєстрації за третьою особою права користування (сервітуту) земельними ділянками, зазначеними у спірному рішенні Полтавської міської ради, колегія суддів визнає слушними доводи прокурора про те, що за таких обставин це права у третьої особи у спірних відносинах не виникало.
21. Тому в справі, яка розглядається, немає спору про право, у зв`язку з чим цей спір належить розглядати в порядку саме адміністративного судочинства, оскільки він є публічно-правовим і виник у правовідносинах щодо реалізації органом місцевого самоврядування публічно - владних управлінських функцій та з приводу акту індивідуальної дії, прийнятому саме у цих відносинах.
22. З огляду на зазначене колегія суддів касаційного суду зазначає, що суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу за правилами КАС України, не допустили порушення норм процесуального права, а доводи касаційної скарги щодо цього є необґрунтованими і підлягають відхиленню.
б) відносно доводів осіб, які подали касаційні скарги, та висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності державної реєстрації права строкового земельного сервітуту та закінчення його строку дії як підстави для скасування оскаржених рішень відповідачів.
23. За висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 4 травня 2020 року у справі №2040/6175/18, паспорт прив`язки тимчасової споруди за своєю правовою суттю та змістом є офіційним письмовим документом з приводу відсутності технічно-будівельних перепон (перешкод) для подальшого фізичного розміщення тимчасової споруди.
24. Тому обставини з приводу правових підстав для користування земельною ділянкою не входять до обсягу тих питань, котрі підлягають дослідженню суб`єктом владних повноважень при розгляді матеріалів звернення зацікавленої особи з приводу погодження намірів розташування тимчасової споруди та видачі паспорту прив`язки тимчасової споруди.
25. Аналогічна правова позиція висловлена й у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №520/9231/18.
26. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №905/1552/16 наведено висновок про те, що Закон № 3038-VI та Порядок №244 не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.
27. Водночас правовідносини, щодо яких виник спір у цій справі, мають свої особливості, оскільки окрім вищезгаданих актів законодавства врегульовані нормами Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради (двадцять другої сесії шостого скликання) від 18 травня 2012 року.
Це Положення встановлює порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава й за своїм змістом та юридичною природою належить до актів органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру, прийняття яких передбачено статтею 59 Закону №280/97-ВР, і яке, у силу приписів частини першої статті 73 цього ж Закону, частини першої статті 144 Конституції України, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території і підлягало застосуванню під час вирішення питання стосовно продовження строку розміщення охоплених предметом спору тимчасових споруд, строку дії оскаржуваного прокурором паспорту прив`язки, земельних сервітутів.
Зокрема, пунктом 2.18 Порядку №244 встановлено, що продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.
Процедура розгляду звернень щодо продовження дії паспорту прив`язки стаціонарної ТС у спірних відносинах регламентована й розділом 5 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, пунктами 5.1 - 5.9 якого визначено, що: Замовник, зацікавлений у подальшому розміщенні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради з відповідною заявою.
До заяви додаються наступні документи: копія свідоцтва про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності або копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; паспорт прив`язки ТС.
Виконком Полтавської міської ради направляє звернення до управління з питань містобудування та архітектури.
Управління з питань містобудування та архітектури направляє необхідні матеріали для розгляду на засіданні Комісії.
Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем.
Після позитивного висновку Комісії замовник звертається до міської ради із заявою щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту.
На підставі позитивного рішення Комісії та заяви замовника управління з питань містобудування та архітектури готує відповідний проект рішення Полтавської міської ради.
На виконання рішення міської ради замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір оренди землі або договір особистого строкового земельного сервітуту.
Після рішення міської ради та документа про право користування земельною ділянкою, управління з питань містобудування та архітектури продовжує строк дії паспорту прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису уповноваженої посадовою особи управління з питань містобудування та архітектури та печатки. Термін дії паспорту прив`язки відповідає терміну дії документу про право користування земельною ділянкою.
28. Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить, що у спірних відносинах прийняття рішення Міськради щодо продовження розміщення тимчасової споруди, продовження строку дії земельних сервітутів та дії паспорту прив`язки можливе за наявності одночасно: звернення замовника з відповідною заявою та документами згідно з переліком; рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, оформлене протоколом, яке містить позитивний висновок; заяви замовника щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту.
29. Продовження ж строку дії паспорту прив`язки у визначений Положенням про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава спосіб здійснюється Управлінням містобудування лише після прийняття Міськрадою вищевказаного рішення та оформлення документа про право користування земельною ділянкою, яким у розумінні приписів цього Положення є укладений з міською радою договір оренди землі або договір особистого строкового земельного сервітуту.
30. Тому слушними є доводи прокурора про те, що в силу вимог абзацу четвертого частини другої статті 100, статті 126 Земельного кодексу України, абзацу другого частини другої статті 402 Цивільного кодексу України та абзацу другого пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, і що відповідно до частини другої статті 3 цього ж Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, а отже й право строкового земельного сервітуту, виникають з моменту такої реєстрації.
31. Разом із тим жоден акт законодавства, яким унормовані спірні у цій справі правовідносини, не вимагає наявності державної реєстрації права користування земельною ділянкою (оренди або сервітуту) як обов`язкової умови для прийняття уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення щодо продовження строку розміщення тимчасових споруд та строку дії виданого щодо них паспорту прив`язки.
32. Обов`язок державної реєстрації речового права на земельну ділянку у вигляді строкового земельного сервітуту покладено саме на особу, щодо якої його встановлено (у спірних відносинах це ФОП ОСОБА_1 ), яка у розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV є заявником такої реєстраційної дії, а не на відповідача 1 у справі, що розглядається, який не може нести відповідальність за дії замовника, вчинені ним після прийняття Міськрадою рішення, яке оскаржується.
33. При цьому відповідно до визначеної Положенням про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава стадійності продовження строку розміщення тимчасових споруд, укладення з міською радою договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту здійснюється після прийняття міською радою відповідного рішення і на його підставі, а вже після цього відбувається державна реєстрація відповідного речового права на землю, що набувається за таким правочином.
34. При цьому підстави для припинення сервітуту (його дії) чітко визначені у статті 102 Земельного кодексу України та статті 406 Цивільного кодексу України й наведені за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає. У розумінні цих норм не здійснення державної реєстрації вищевказаного речового права не зумовлює припинення строку дії земельного сервітуту, який встановленого відповідним договором, не унеможливлює продовження його дії у разі виникнення такої необхідності.